Легендарне українське Гуляйполе. Історичне місто, яке захоплює Росія

Україна фактично більше не контролює Гуляйполе - містечко в Запорізькій області, що майже з початку повномасштабного вторгнення Росії перебувало на лінії фронту російсько-української війни.

28 червня про втрату Гуляйполя повідомив ресурс Deepstate. 29 червня командир одного з підрозділів, який веде бої на цій ділянці фронту, також підтвердив цю інформацію ВВС.

"Гуляйполе вже декілька тижнів не під нами. Так, певний час там залишались якісь окремі наші позиції на західній околиці Гуляйполя, але станом на зараз вони вже захоплені ворогом", - каже він.

Натомість речник Сил оборони Півдня, полковник ЗСУ Владислав Волошин твердить, що наразі за населений пункт тривають запеклі бої. Але росіяни мають завдання до кінця червня остаточно захопити місто, сказав він у коментарі УНІАН.

Волошин твердить, що, станом на зараз, на околицях Гуляйполя є українські позиції, й росіяни намагаються відрізати логістику до цих бойових порядків ЗСУ.

"Можливо, нам доведеться здійснити перегрупування, щоб військові, які там перебувають, не опинилися в оточенні", - припустив речник.

Легендарне місто

Це місто оповите легендами, важливими подіями для історії України та навіть окремими культурними феноменами часів незалежності.

Близько 100 років тому тут теж точилися бої, а отаман Нестор Махно створив свою анархістську "Вільну територію".

Російське вторгнення з 24 лютого найстрімкіше розвивалося на півдні України. Тут росіянам вдалося за пару тижнів захопити всю Херсонську область і вийти на кордони Запорізької. Далі війська РФ планували йти на північ, щоб взяти в кільце значні українські сили на Донеччині.

Однак ці плани зруйнувало запорізьке містечко Гуляйполе. Воно понад чотири роки трималося під нищівними обстрілами.

Восени 2025 року росіянам вдалось здійснити тут прорив і Сили оборони України зробили неймовірні зусилля й до кінця червня 2026 року змогли утримувати останні позиції на околицях.

"Вільна територія"

Це містечко має славетну історію. У 1917-1920 роках тут був епіцентр партизанського українського руху і столиця "вільного від будь-якої влади" району, де хазяйнував анархіст-революціонер Нестор Махно.

Вперше маленьке провінційне Гуляйполе сколихнула революційна діяльність Нестора Махна навесні 1917 року. Після восьми років каторги в Москві син місцевого багатодітного селянина повернувся на батьківщину і почав будувати тут анархічний комунізм.

Юний революціонер спирався на підтримку селян Гуляйполя, яким обіцяв роздати землю і дозволити самим нею розпоряджатися.

Ключовим було надати максимальну владу селянам на місцях, утворити з них добровільні сільськогосподарські комуни, а землю, зброю і майно поміщиків експропріювати "на благо населення". Всі питання мали вирішуватися громадою самостійно, без залучення політичних партій і чиновників.

Гуляйполе не визнавало над собою жодного уряду - ні з Києва, ні з Петрограда. Також на підконтрольних анархістам територіях міліція була позбавлена своїх каральних функцій.

Про це він сам написав у книзі спогадів "Руська революція на Україні". Свою працю Махно написав російською, а не українською мовою, але на початку твору прямо пише, що шкодує про це.

"У тому, що я не можу видати своїх записок мовою свого народу, вина не моя, а тих умов, за яких я перебуваю", - виправдовується Махно в книзі.

Його партизанське військо, назване ще "Чорною гвардією", складалося з місцевих жителів і всіх охочих боротися проти тих, хто тим чи іншим чином зазіхав на свободу Гуляйпільщини.

Для успішних бойових вилазок махновці почали застосовувати тачанки: ставили на воза кулемет і могли швидко переміщатися з позиції на позицію. Район дій "вільного війська" був значний - від Азовського узбережжя, Запоріжжя до Донбасу і Харківщини.

Махновці в різні періоди протистояли військам Центральної Ради, Гетьманату та німецько-австрійському експедиційному корпусу. Активно воювали проти сил "білогвардійців". Все це робилося в ситуаційному союзі з більшовиками. Вони на словах обіцяли Несторові підтримку його анархістських ідей і надання ледь не автономії Гуляйпільському краю.

Насправді ж після того, як партизани з "Вільної території" допомогли "червоним" розгромити "білих", більшовики вдарили в спину "махновцям" і оголосили на них справжнє полювання. Партизани почали воювати ще й проти більшовиків. Але сили були не рівні. Ще довго червоноармійські загони прочісували околиці Гуляйполя, ловлячи, як вони називали, "учасників бандформувань" і "ворогів радянської влади".

Отаман Махно був поранений, але зміг втекти в Європу, де поневірявся різними країнами, публічно критикував СРСР. Потім осів в Парижі, де і помер 1934 року від тривалої хвороби.

"Вільне" місто Гуляйполе стало звичайним радянським, а згодом українським населеним пунктом з аграрними підприємствами, ринками, п'ятиповерхівками та історичним центром, де ще збереглися будівлі початку минулого сторіччя, зокрема і штаб війська Нестора Махна, будинок його родини.

Тут в часи незалежності намагались розвивати українську культуру, робили його центром культурного життя і проводили панк і рок-фестивалі.

Зокрема, з 2006 по 2010 рік тут проводили музично-літературний фестиваль “День Незалежності з Махном”. Там збирався музичний андерграунд, провідні українські письменники й культурні діячі.

Пам'ятник отаману поставили лише в 2009 році на гроші тодішнього міністра внутрішніх справ Юрія Луценка. Точилися також розмови щодо перенесення праху революціонера з Франції до України.

Форпост

Під час великої війни місто опинилося на шляху просування російських військ.

Директор місцевого історичного музею Світлана Мірзоєва пояснювала атаку на Гуляйполе його стратегічним розташуванням - фактично на перетині трьох областей - Запорізької, Донецької і Дніпропетровської.

"Через нас дорога на Донецьк, на Запоріжжя і на Дніпро. Наші Збройні сили героїчно утримують позиції тут ще з 5 березня, бо ми дуже стратегічно важливе місто", - розповідала вона ВВС News Україна 2022 року.

Значна частина з майже 14 тисяч гуляйпільців виїхала в перші тижні війни, але багато хто, особливо пенсіонери і хворі люди, ще залишалися до 2025 року.

Станом на 22 листопада 2025 року, у Гуляйпільській громаді залишалися менше 300 людей.

У 1917 році Нестор Махно був вражений, коли на його заклик боронити рідне Гуляйполе відгукнулися сотні місцевих селян, які не мали ні військового досвіду, ні зброї. Як написав анархіст у своїй книзі спогадів, він втратив рівновагу і мало не розплакався від цього:

"Переді мною постала селянська воля до свободи та незалежності, яку тільки широта та глибина української душі можуть так швидко і сильно виявляти".

Сторіччя потому цій місцевості та її мешканцям знову довелося стримувати багатотисячну армію нападника.