Час дронів-перехоплювачів добігає кінця: чому так сталося і що буде замість них

Українське ноу-хау останніх років – мультироторні дрони-перехоплювачі – поступово втрачає свою актуальність. Їм ще вдається інколи збивати російські реактивні БПЛА, але вони вже показали "стелю" для цієї технології і змусили Київ шукати нове рішення.

БПЛА-перехоплювачі, такі як P1SUN, Sting, Octopus, "Генерал Черешня", Litavr, стали візитівкою українського оборонно-промислового комплексу, а навесні 2026 року, після початку війни в Ірані, ще й бажаною покупкою для близькосхідних монархій, що страждали від атак іранських "шахедів".

В Україні ці засоби звели майже нанівець загрозу від російської версії "шахедів" під назвою "Герань-2". Щоправда, мова йде лише про "стандартну" модифікацію цього безпілотника з поршневим двигуном внутрішнього згорання (ДВЗ), які РФ використовувала з осені 2022 року.

Їхня швидкість була 150-200 км/год, й вони ставали легкою здобиччю для українських перехоплювачів, що могли розганятися до 250-300 км/год.

Коли влітку 2026 року Росія почала масові запуски "гераней" з реактивним двигуном, то перехоплювачі виявились фактично безпорадними. Ба більше, ймовірно, вони вже майже вперлися в стелю своїх можливостей.

Чому так сталося і що робити далі?

Реактивна загроза

Росія не відмовилась повністю від бензинових шахедів і продовжує їх запускати десятками на добу, паралельно з новими реактивними.

Однак атакують вони менш захищені ділянки, переважно поруч з лінією фронту, наприклад місто Запоріжжя чи Суми.

Попри те, що такі "шахеди" дешевші за нові, але для гарантованого ураження чи тим більш знищення цілі їх треба більше. Саме через те, що їх легше збивати протиповітряній обороні.

Наприклад, як кажуть ВВС джерела у Збройних силах України, на знищення однієї АЗС противник може використати до 10 "звичайних" шахедів замість одного реактивного.

Тож не дивно, що найбільш "ласі" цілі в столичному регіоні або на заході країни РФ намагається атакувати саме реактивними "шахедами".

Вона переважно використовує для цього моделі "Герань-4" (створена на базі "Шахед-238") і "Герань-5" (створена як аналог іранського БПЛА Karrar). Їхня швидкість у 2-3 вище за звичайні "шахеди" і складає 350-450 км/год. В окремих випадках - до 500-600 км/год.

Крім швидкості збільшилась і висота, на якій літають реактивні БПЛА. Якщо раніше вона була 3-4 км, то тепер зросла до 5-8 км.

Найбільш ефективною для протидії "геранями" є винищувальна авіація. Україна використовує для цього парк своїх літаків F-16, яким вдається знищувати "герані" ракетами "повітря-повітря" або вогнем 20-мм гармати.

Якщо російським БПЛА вдається подолати цей рубіж оборони, то далі відпрацювати по них можуть зенітно-ракетні комплекси, дрони-перехоплювачі або ПЗРК. Безпосередньо сам об'єкт від атаки з повітря можуть прикривати автоматичні зенітні турелі - як останній рубіж.

Зрозуміло, що найбільш ефективно і безпечно знищувати реактивні "герані" ще на підступах до населених пунктів, якомога далі від об'єктів, які можуть стати цілями.

Останніми тижнями статистика, яку публікують Повітряні сили ЗСУ, показує, як зростання кількості російських реактивних БПЛА, так і ефективності їх збиття. Зазвичай вона 50-60%, але в окремі дні доходить до 70-85%.

Все виглядає так, що найближчим часом Україна зможе подолати цю проблему і довести збиття до 90-95%.

Але є нюанс.

Стрибок швидкості

За даними української влади, Росія вже готує наступну модифікацію своїх реактивних дронів.

Їхня швидкість має зрости до 700-800 км/год.

Про це журналістам сказав 11 жовтня міністр оборони Євгеній Хмара.

"Працюємо над пошуком протидії наступному поколінню загроз. Відповідні задачі - надати пропозиції і прототипи - поставлені виробникам, ОПК", – зазначив він.

Отримавши дозвукову швидкість (800-900 км/год), "герані" перейдуть ще ближче до класу крилатих ракет і стануть ще складнішою ціллю для перехоплювачів.

Як вже зазначалося, більшість українських інтерсепторів побудовані за однією аеродинамічною схемою, яка визнана оптимальною для збиття російських дронів-камікадзе.

Мова про мультироторні безпілотники з аеродинамічною формою Tailsitter з ракетоподібним куполом і чотирма гвинтами та електромоторами. Це забезпечувало цим БПЛА вертикальний зліт і посадку, що доволі зручно для використання у польових умовах. Також ця форма підходила для комфортного керування і розгону безпілотника перед атакою.

Швидкість останніх моделей цих перехоплювачів складає 300-400 км/год, працювати вони можуть на висоті до 3-5 км.

Це значить, що за певних умов вони можуть збивати реактивні "герані". І вже навіть зафіксовані десятки таких уражень. Але це не системна історія, а скоріше виняток з правил.

Річ у тім, що таких результатів вдалося досягти лише під час скидання швидкості російського дрона, наприклад, при поворотах чи інших маневрах. І навіть в таких умовах успіху досягав, умовно, лише один з 7-8 українських перехоплювачів.

Проблема полягає в тому, що при збільшенні швидкості до понад 400 км/год, форма мультироторного коптера стає не його перевагою, а завадою. Вона гальмує, а не прискорює його.

Зважаючи, що перехоплювач найчастіше має наздогнати російський дрон, то його швидкість має бути ще вищою.

"Перехоплювач має бути швидшим за ціль із відчутним запасом, в ідеалі +20-30% до швидкості цілі, та наявність систем автоматичної детекції і донаведення", - пояснює ВВС директор з розвитку компанії NOCTIS Олексій Комліченко (ця фірма виготовляє перехоплювач ZIRKA зі швидкістю 410 км/год ).

Але на таких швидкостях оператору вже важко вчасно виявити, захопити і утримати ціль. Тобто цей процес має стати максимально автоматизованим.

Питання швидкості могло б бути не таким критичним, якби українські інтерсептори вміли б атакувати "в лоб" реактивні "герані". Але це надзвичайно складно, зокрема через те, що вимагає фактично нової системи цілевказання БПЛА.

"Зустрічне перехоплення", кажуть в NOCTIS, неможливе без трьох речей: раннього виявлення цілі, автоматичного виведення перехоплювача в точку зустрічі та автодонаведення на фінальній ділянці.

"Якщо зʼявиться доступне робоче рішення для перехоплення цілей на зустрічному курсі, це докорінно змінить баланс засобів у роботі системи ППО", - заявили ВВС в компанії "Дикі шершні", яка виготовляє одні з найбільш ефективних перехоплювачів під назвою Sting (версія проти реактивних дронів називається Sting S).

Там запевняють, що вже працюють над розробкою рішення.

Однак деякі українські виробники прямо визнають, що стандартні мультироторні перехоплювачі вірогідно вже досягли межі своїх можливостей.

"Стеля – це десь близько 400 км/год. Мультироторні перехоплювачі не в змозі летіти швидше, щоб ти з ними не робив", – каже ВВС News Україна очільник компанії "Генерал Черешня" Рудольф Акопян.

Попри те, що цієї осені мультироторний інтерсептор "Генерал Черешня Bullet" вже збив декілька російських дронів "Герань-4", керівник підприємства визнає, що в розробці вже нові модифікації. Вони мають бути ефективніші.

Нові перехоплювачі

Насамперед вони матимуть нову форму корпуса. Це будуть не коптери, а безпілотники літакового типу.

"Більше 400 км/год - це вже треба робити маленькі реактивні літачки. Всі над цим працюють, ми в тому числі", – зазначив Акопян.

Олексій Комліченко з NOCTIS натомість вважає, що пропелерні перехоплювачі можуть зберегти свою актуальність тільки у випадку, якщо матимуть гібридну силову установку (турбореактивний або ракетний прискорювач) на додачу до гвинто-моторної групи для ривка на фінальній ділянці.

Або ж їм необхідно буде мати автономність у перехопленні на зустрічних курсах, а саме розраховувати точний прогноз траєкторії перехоплення та розрахунок моменту автоматичного підриву.

Повертаючись до інтерсепторів літакового типу, то це не новинка для ЗСУ, але вони тривалий час були "в тіні" своїх менших і дешевших мультикоптерних побратимів.

Але наразі, за словами представників української влади, саме такі моделі показують найбільшу ефективність проти реактивних дронів.

Наприклад, міністр оборони Євгеній Хмара і президент Володимир Зеленський публічно відзначали безпілотник "Барс", який має саме таку форму.

Цей так званий ракето-дрон створений ще в 2025 році, але основним його призначенням були польоти на дальні дистанції для ударних місій в тилу російської території. Орієнтовна дальність його складає до 1000 км, а швидкість 700 км/год.

Вочевидь цьогоріч виробник зміг модифікувати виріб і для оборонних функцій.

"Барс" проявив себе ефективно саме з цього боку.

"Один із підрозділів під час бойового застосування п'ятьма перехоплювачами "Барс", знищив п'ять повітряних цілей. Тобто результативність 100%. Зараз цей досвід вивчають і масштабують, до роботи долучають додаткових фахівців та підрозділи", – заявив міністр Хмара.

Президент Зеленський натомість повідомив, що ці перехоплювачі виготовляються спільно з Німеччиною, найближчим часом Україна отримає 2 тисячі штук.

За словами заступника командувача Повітряних сил Юрія Черевашенка, станом на початок жовтня 20 українських підприємств працюють над розробкою реактивних перехоплювачів.

З них 14 мають готовий продукт і тестують його. Перспективним є 6 перехоплювачів.

На озброєння держава прийняла поки що лише два зразки. Їх швидкості 460-560 км/год, наразі мова не йде про їхнє велике виробництво.

"Це не масове виробництво, бо ці дрони мають досить високу вартість…Тому це поки що мова про десятки, не більше", – зазначає полковник Черевашенко.

Вузьке місце

Найпроблемніше питання – це малі турбореактивні двигуни, необхідні для БПЛА.

Росія змогла розв'язати цю проблему завдяки масовим поставкам з Китаю, а також вже налагодила власне виробництво. Ймовірно, власним виробництвом вона вже покриває 40% потреби.

Україна змушена поки що розраховувати на європейських виробників, які не встигають за темпами виробництва.

"Реактивний двигун це найбільша проблема, яка в нас зараз є. Для того, щоб доставити реактивний двигун з країни виробника, проходить великий термін, це місяці. І не завжди ці двигуни заходять, бо є обмеження на їх поставку з країни-виробника або просто є бюрократична тяганина щодо оформлення документів при їх перевезенні через кордон", – каже заступник командувача Повітряних сил.

Міністр Хмара зазначає, що країна намагається налагодити власне виробництво.

"В Україні вже є низка розробок і виробників, яких держава супроводжує та підтримує. Загалом у трьох основних категоріях зо два десятки українських виробників. За одним із типів двигунів орієнтир потреби на 2027 рік може сягати близько 10 тисяч одиниць на місяць", – вказує він.

Хто саме зміг налагодити виробництво цих важливих компонентів в Україні, не повідомляється, але на початку вересня виробник дронів "Барс" казав в інтерв'ю про "фінальні тести" двигуна власного виробництва.

Інші варіанти

Впершись в стелю в розвитку дронів-перехоплювачів частина українських виробників пішла в іншу сферу – виготовлення дешевих малогабаритних ракет.

Росія з самого початку війни орієнтується на цей напрямок, використовуючи для відбиття українських дронових атак в першу чергу зенітні керовані ракети комплексу "Панцир".

ВВС відомо з власних джерел про як мінімум одну велику дронову компанію України, яка вже починає процес розробки і виробництва саме такого виду озброєння замість класичних перехоплювачів.

Інші виробники також поглядають у цей бік, бачачи його перспективу.

"Ми працюємо у цьому напрямку. Але зараз наше першочергове завдання — створити ефективний засіб для знищення реактивних "Гераней" на основі тих рішень, де ми маємо найсильнішу експертизу. У подальшому саме ці знання допоможуть розробити рішення для збиття ще складніших цілей, таких як малі крилаті ракети", - заявили ВВС в компанії "Дикі шершні".

В цьому є логіка.

Чим більше реактивні БПЛА стають схожими на крилаті ракети за своїми характеристиками, тим більш очевидними стає момент, що і боротися з ними треба "класичними" методами – зенітними ракетами.

Полковник Черевашенко взагалі називає це безальтернативним варіантом розвитку подій.

"Ми маємо розуміти, що рано чи пізно ми все одно прийдемо до ракет, бо дозвукові швидкості збивати дроном – це буде важко".

За його словами, Україна вже використовує малі ракети, зокрема і виробництва КБ "Луч", для збиття реактивних дронів, вони показують доволі високу ефективність – близько 50%.

Зеленський, коментуючи цю тему, сказав про розробку ракети "Ніка", яка зараз на стадії випробувань.

Подробиці про цей проєкт публічно не оголошувались.

За прогнозами президента, результат програми покажуть найближчим часом. У разі успіху, його вдасться масштабувати.

"Програма малих ракет – не буду зараз казати про назви, їх є кілька видів – але ми, вочевидь, побачимо її результат в другій половині цього місяця…Якщо там буде результат, то ми відразу зможемо вийти на нормальну кількість відповідного продукту", – заявив він.

Пошук протидії російським ракетним "шахедам" впирається не лише в питання ефективності. Для України чи не більш важливим є питання економічної доцільності.

Якщо одна мала зенітна ракета чи перехоплювач буде коштувати приблизно стільки ж, як і реактивна "Герань", то Київ не зможе в цих перегонах технологій наздогнати Москву. Бо перехоплювачів завжди потрібно більше, ніж цілей.

Дешевизна "класичних" українських дронів-інтерсепторів (орієнтовно вони коштували в 10 разів дешевше за бензиновий "шахед") була одним з факторів їх популярності.

Тепер Україна має шукати аналогічне рішення.

Як варіант, виробники можуть спробувати відійти від концепції одноразового використання перехоплювача.

В майбутньому він може стати багаторазовою повітряною платформою, яка підійматиме на висоту відносно дешеві ударні засоби, які з близької відстані атакуватимуть реактивні БПЛА.