Українські посли у Лаврі: мета – зробити "український Ватикан"

Майже тиждень українські дипломати з усього світу активно працюють вдома.

За цей час вони вже встигли відвідати прифронтову Чернігівщину, зустрітись із президентом і першою леді, прем'єром, спікером парламенту,головою ОП, а також низкою інших високопосадовців і топ-військових.

Тим часом ранок четверга розпочався для них із екскурсії до однієї із головних українських святинь – Києво-Печерської лаври.

BBC News Україна теж долучилася до цієї події та розповідає, що тут показували українським дипломатам і про що з ними говорили.

Уранці 6 серпня на території Києво-Печерської лаври малолюдно та тихо.

Але якщо пройти далі від головного входу – до трапезної, – можна помітити чимало людей.

Це – українські дипломати, яких керівництво комплексу запросило на зустріч, аби поговорити про міфи, які досі існують навколо цієї святині, а також попросити їх про допомогу у розвінчанні неправдивої інформації та показати наслідки нещодавнього російського удару по Успенському собору.

Після майже безсонної ночі через обстріл 5 серпня, та поганий сон через тривогу, яку оголошували вже вночі проти 6 серпня, я дещо запізнюють на початок цього заходу.

Утім, як виявляється згодом, і серед послів є ті, хто так само прийшов дещо пізніше: чи то теж через недосип, чи то через інші обставини.

У будь-якому разі на відміну від понеділка, коли відбувалась зустріч із президентом, на сьогоднішній події значно менше присутніх.

Кілька жінок прийшли у білому, як наприклад, посолка в Естонії Мар'яна Беца, або ж у вбранні чи з прикрасами з національними мотивами, як наприклад посолка у Болгарії Олеся Ілащук.

Тим часом серед чоловіків були ті, хто змінив звичні ділові костюми на вишиванки, наприклад, посол України у Конго Василь Гамянін.

Серед учасників екскурсії вдалося нарахувати близько півсотні осіб. Щоправда, це – не лише посли, а й їхні дружини.

"На жаль, сьогодні увесь світ досі вважає Києво-Печерську лавру російською святинею", – каже присутнім директор цього комплексу Максим Остапенко після невеликого ретроспективного екскурсу.

До цього він розповідав гостям про ключові факти у історії Лаври та роль, яку для цієї святині відіграв український гетьман Іван Мазепа.

"Те, як виглядає Києво-Печерська лавра, – на 80 відсотків його заслуга, та, на жаль, понад 300 років поспіль тут його проклинали", – підкреслює Остапенко.

Майже всі присутні уважно його слухають.

Хтось навіть прийшов, як і на зустріч до президента, з нотатником, та на відміну від понеділка, сьогодні нічого не записує.

"Києво-Печерська лавра має стати у майбутньому українським Ватиканом", – у якийсь момент звертається до гостей директор комплексу та окремо підкреслює важливість спільної роботи над цим.

"Ми всі разом маємо працювати над відновленням справедливості. Треба вичавлювати звідси "русский мир", але для цього треба час, та й самотужки колектив заповідника цього не зробить. І мені б хотілося, аби у ваших країнах ви бачили і шукали людей, які цікавляться духовною історією. Бо тільки завдяки міжнародному тиску можна знищити цю здичавілу недоімперію", – наголошує Остапенко.

У промові перед послами директор Лаври згадує про нещодавній російський обстріл цієї святині та роль нинішнього секретаря РНБО, а тоді міністра МВС Ігоря Клименка у ліквідації наслідків.

"Зазвичай на прильоти приїжджає за протоколом три екіпажі, але завдяки Клименку, який випадково опинився поруч, до нас приїхало більше 20-ти пожежних машин. Якби не його особиста залученість у той момент, навряд чи ми з вами зараз бачили Успенський собор і, зокрема, його іконостас, до якого вогню залишалось буквально кілька сантиметрів", – підкреслює Остапенко.

А далі передає слово своєму колезі, який наступні 15 хвилин розвінчує перед присутніми сім найпоширеніших міфів про цю святиню.

"Навряд чи ви все це зможете запам'ятати, тож ми підготували для вас спеціальну презентацію, яку надішлемо вам по завершенню заходу, аби ви могли використовувати цю інформацію у своїй роботі", – каже на завершення цієї частини ще одна співробітниця Лаври та запрошує гостей подивитись на Успенський собор і наслідки, які залишив на ньому нещодавній російський обстріл.

Я слухаю і це та розумію: ця пропозиція слушна, звук у трапезній, де відбувалася лекція, можливо, не завжди дозволяв заднім рядам розчути спікерів.

Дехто із послів навіть пересідав під час виступів поближче.

Дорогою від трапезної на вулицю – під стіни Успенського собору, – дипломати обмінюються враженнями від почутого.

"Я, до речі, раніше чула про деякі речі, але не знаходила підтверджень, а тепер їх отримала", – натхненно каже своїй супутниці-колезі одна із послів.

Тим часом кілька журналістів роблять спробу отримати коментар від колишнього головкома, а нині посла України у Великій Британії Валерія Залужного.

"Що думаєте про нинішню фазу війни?" – цікавться у нього кореспондентка "Новини.Live" Галина Остаповець.

"Не даю коментарів", – лаконічно кидає у відповідь Залужний та іде – у напрямку до своїх колег.

Уже на вулиці присутнім пропонують розділитись на дві невеликі групи.

Я опиняюсь у одній компанії із Залужним, посолкою України у Естонії Мар'яною Бецою, послом України у Туреччині Наріманом Джелялом, послом Украни у Чехії Василем Зваричем, постійним представником України при міжнародних організаціях у Відні Юрієм Вітренком, послом України у Італії Ігорем Брусилом, послом України у Ботсвані Олексієм Сиваком та низкою їхніх інших колег.

Групи розходяться у дві протилежні сторони. Наша – за Успенський собор.

Із цього ракурсу добре помітні сліди нещодавньої російської атаки.

Чимало дипломатів дістають телефони, аби зафіксувати їх.

"Одразу ж після влучання низка ЗМІ поширила інформацію, що загоряння сталось через погану роботу нашої ППО, мовляв, це був уламок якогось Patriot. Але це – неправда. На місці пожежі вилучили уламки російського шахеду", – наголошує екскурсовод Катерина Воєвудська.

Як і директор комплексу, вона знову згадує про роль Ігоря Клименка у ліквідації наслідків обстрілу.

"Те, що вдалося швидко локалізувати вогонь, дуже важливо, бо від іконостасу він вже був на відстані в одну цеглину. Пошкодження цього іконостасу було б для нас однією із найбільгих втрат", – пояснює вона та запрошує послів пройти трохи далі – до фотовиставки про руйнування Лаври та її відновлення у різні часи.

Показуючи на світлини, Катерина Воєвудська зазначає, що до цього Лавра зазнавала значних руйнувань під час Другої світової.

Вона також підкреслює, що тоді радянська влада всіляко відтягувала процес відновлення цієї святині.

"Зараз Росія знову проводить духовний терор", – зазначає вона, коментуючи вже нинішні дії РФ щодо Лаври.

"Після нещодавнього удару із купола навіть частково облетіла позолота і тепер діти, які приходять до нас на екскурсію, намагаються знайти це "золото", – додає екскурсовод, поки посли уважно роздивляються світлини перед собою.

Наступна зупинка групи – погрудя гетьману Івану Мазепі, нещодавно встановленого ліворуч від пошкодженого російським шахедом Успенського собору.

Дорогою до нього наша група зустрічає іншу.

У цей момент один із послів на мить розгублюється і не розуміє, з ким саме йому рухатись далі.

Зорієнтуватись допомагає колега, на що посол у відповідь зрештою жартує.

"Виходить, що ми поділились на тих, хто підтримує Мазепу і ні. Хай собі ідуть "сепаратисти", – сміючись прямує він разом з рештою послів до погруддя гетьману.

Журналісти знову роблять спробу поспілкуватись із Валерієм Залужним, але він уникає їх. Колишній головком, а нині посол у Британії майже увесь час тримається "одинаком" посеред колег. В його руках – чорний шкіряний футляр, з якого він час від часу дістає окуляри, аби краще роздивитись те, що навколо.

Обішовши собор ззаду та боків, наша група прямує до нього всередину.

Дорогою проходить Велику лаврську дзвіницю – одну із головних споруд цієї святині.

"А у нас є фото з цього місця" – говорить у цей момент один із послів своїй дружині.

"Щось я не пам'ятаю, щоб ми сюди підіймались", – здивовано каже вона.

"Ну, може, і не піднімались, але фото є", – жартує він їй у відповідь.

У момент, коли наша група заходить всередину, на дзвіниці саме починають дзвонити дзвони.

Дещо пізніше екскурсовод пояснить: так відбувається щодня.

Їх 12 ударів – символ пам'яті та надії та присвячені усім українцям, які через російську війну покинули свої домівки, опинились в окупації чи були депортовані.

"Дзвони дзвонитимуть доти, поки Україна не поверне додому останнього українця", – каже екскурсовод.

На прощання усі роблять спільне фото та неквапливо прямують у бік автобусів.

"Ваші розповіді, як бальзам на душу, – каже на прощання екскурсоводу один із послів: – Давайте зафрендимось у ФБ і, як будете у нас, обов'язково пишіть".