Загадковий орган у голові кашалота, який дає йому змогу топити кораблі

Один з уцілілих у кораблетрощі, що надихнула Германа Мелвілла на роман "Мобі Дік", мав теорію про те, як кашалот може знищити судно, яке в рази перевищує його за розміром. Через 200 років виявилося, що він мав рацію.

Вранці 20 листопада 1820 року 15-річний Томас Нікерсон врятувався від кашалота, який пробив борт його човна. Нікерсон та його товариші швидко веслували назад до основного китобійного судна, поки човен набирав воду, і думали, що вони в безпеці.

Але, стоячи біля штурвала китобійного судна "Ессекс", Нікерсон побачив іншого, значно більшого кашалота, який на великій швидкості прямував просто на них. Він попередив першого помічника капітана Овена Чейза, після чого серед екіпажу здійнялися крики та паніка, а потім пролунав "жахливий удар", як написав Нікерсон 50 років потому.

Кашалот ударив "Ессекс" із такою силою, що всі люди попадали з ніг. Потім він відплив приблизно на 270 метрів від човна, різко розвернувся і на максимальній швидкості поплив назад. Після другого зіткнення він повністю зруйнував носову частину судна. Китобійне судно "Ессекс" затонуло.

Якщо це звучить як сюжет роману, то це тому, що кораблетроща "Ессекса" надихнула Германа Мелвілла на "Мобі Діка". Сьогодні, через 175 років після публікації книги, дослідження показали, як кашалот може потопити судно, яке в кілька разів перевищує його за розміром.

Виявляється, відповідь правильно передбачив понад 200 років тому ніхто інший, як Чейз, перший помічник капітана "Ессекса".

За іронією долі, надзвичайна здатність кашалотів, схоже, пов'язана з тим самим місцем, де містилася дорогоцінна олія, за якою полювали китобої: усередині голови.

Загадковий орган у голові

У кашалотів величезна голова. Насправді вона становить близько третини загальної довжини тіла. Їхній мозок важить до 9 кг - це найбільший мозок серед усіх тварин на Землі.

У передній частині голови розташований великий жировий орган м'якої консистенції, який називають спермацетовим органом. Він унікальний для цього виду. Орган наповнений маслянистою речовиною, яку також називають спермацетом. Свою назву вона отримала через те, що китобої вважали її спермою.

Спермацет був дуже цінним для китобоїв, оскільки з нього отримували високоякісне паливо, а також продукти на кшталт мила та свічок. У XVIII-XIX століттях у світі вбили близько 300 000 кашалотів.

Попри масштабний промисел кашалотів заради спермацету, ми досі з'ясовуємо, яку функцію він виконує. Одна з теорій припускає, що спермацетовий орган використовується як бойова зброя.

"Спочатку це була не наша гіпотеза, а Овена Чейза", - каже колишній еволюційний біолог Дейв Керріер.

"Китобій XVIII століття стверджував, що лоб кашалота є зброєю, і ми вирішили це перевірити", - додає він.

Протягом двох століть біологи здебільшого ігнорували ідеї Чейза, але, на думку Керріера, "інтуїція та досвід китобоя, ймовірно, були правильними".

У дослідженні 2002 року Керріер припустив, що надзвичайно великий мелон кашалота - жировий орган у передній частині голови, який є в усіх зубатих китів, - еволюціонував як своєрідний таран, здатний завдати супернику смертельного удару, подібно до того, як це роблять бегемоти.

"Кити - ссавці, близькі родичі таких тварин, як олені та барани, у яких самці змагаються, таранячи один одного, тож така поведінка могла бути успадкована від їхніх предків", - каже він.

Нещодавно Алек Бурслем, екофізіолог з Гавайського університету, зафільмував кашалотів у момент, коли вони таранили головами не китобійне судно, а один одного. Він каже, що йому "випадково пощастило" зафіксувати цю поведінку біля Балеарських островів та Азорських островів.

Може здатися дивним, що кити використовують голову для бійки: навіщо наражати на небезпеку важливу частину тіла, вдаряючи нею суперника? Але дослідження 2015 року показало, що цей орган має достатню амортизацію, щоб кити могли використовувати голову як таран, не ризикуючи її пошкодити.

Груба сила

Бурслем неодноразово спостерігав таку поведінку у кількох молодих кашалотів. Найсильнішого зафіксованого ним удару завдав молодий самець: він розігнався до швидкості 4,5 метра за секунду і врізався в іншого кита із силою близько 460 кілоньютонів (кН).

Бурслем оцінює, що дорослий кашалот великого розміру, який рухатиметься з такою самою швидкістю, вдарить із силою приблизно 1200 кН - це можна порівняти з ударом автобуса, який рухається зі швидкістю 65 км/год.

Якщо спрямувати таку силу на корабель, вона буде величезною.

"В історії лише три китобійні судна зазнали нападів китів", - каже Майкл Гаррісон, головний куратор Історичного товариства Нантакета, де зберігається вражаюча колекція оригінальних суднових журналів та артефактів.

Водночас кити регулярно нападали на менші відкриті човни, які спускали на воду з основного судна, коли помічали кита.

"Суднові журнали не завжди передають драматизм цих подій", - каже Гаррісон.

У всіх трьох випадках, коли кити атакували основне судно, нападником був кашалот.

У 1851 році в південній частині Тихого океану кашалот кинувся на судно Ann Alexander і повністю його знищив. У 1902 році кашалот також потопив Kathleen, яке йшло поблизу Галапагоських островів.

Але саме доля "Ессекса" стала, мабуть, одним із найвідоміших випадків боротьби за виживання в історії мореплавства.

Того дня 20 чоловіків залишили судно, що тонуло, і перебралися на три китобійні човни. Вони перебували за 2000 км від суші, а те, що сталося далі, перетворилося на одну з найжахливіших історій в історії мореплавства та надихнуло Мелвілла на "Мобі Діка".

Кохання і війна

Звісно, ми не знаємо, як часто кашалоти використовують голову як таран у природних умовах, коли за ними не спостерігають дрони, каже Бурслем. Ми також досі не до кінця розуміємо призначення їхнього унікально великого мелона.

Існують й інші теорії щодо функції спермацету, і їх може бути декілька. Кити видають звуки за допомогою "мавпячих губ" - пари голосових губ, розташованих у передній частині носа. Звук поширюється як уперед, у воду, так і назад - до задньої стінки спермацетового органу в задній частині голови.

Коли самка чує поєднання цих двох звуків, вона може оцінити розмір спермацетового органу самця і зрозуміти, чи є він достатньо великим для того, щоб вона хотіла б з ним спаровуватися, каже Бурслем.

"Нам ще дуже багато належить дізнатися про цих тварин. Ми маємо зробити пріоритетом збереження їхньої популяції, - каже Бурслем. - Ми лише починаємо їх розуміти".