"ВЛК і військо стали непоганим скринінгом для виявлення хвороб". Як війна вплинула на лікування серця в Україні

"Мій психотерапевт добре заробляє", - жартує про свою роботу Олександра Дудник. Вона лікарка-кардіолог, трансплант-координаторка Національного інституту серцево-судинної хірургії імені Миколи Амосова. Вміє бути суворою та вимогливою, але водночас емпатичною та співчутливою. Їй часто важко зізнаватися собі та пацієнту, що лікарі зробили максимум, і далі вони безсилі.

Саме хвороби серця — причина кожної третьої смерті у світі.

"Тому в кардіолога завжди буде робота", - додає лікарка.

У відділення хірургічного лікування патології міокарда, трансплантації та механічної підтримки серця і легень пацієнти потрапляють тоді, коли на попередніх етапах (у сімейного лікаря, на рівні обласної лікарні) їм допомогти не змогли.

Історію Олександри Дудник слухайте у подкасті BBC News Україна "Я тебе врятую":

Унікальні операції на серці

Серед пацієнтів відділення є люди із найрізноманітнішими патологіями серцево-судинної системи, проте чи не найбільша експертиза українських медиків, за якою вони мають один із найпотужніших досвідів у всій Європі, зосереджена довкола гіпертрофічної кардіоміопатії.

При цій генетичній аномалії м'язова стінка серця патологічно потовщується й перекриває відтік крові до всього організму.

Майже половина мешканців тутешніх палат — саме з таким діагнозом, За останні десять років фахівці інституту провели понад тисячу операцій для таких пацієнтів.

Українська хірургічна школа в цьому напрямку сформувалася завдяки ентузіазму, каже Олександра.

У 2016 році заступник директора інституту, професор Костянтин Руденко, вирішив впровадити нову методику й поїхав навчатися в італійське місто Монца до професора Паоло Феррацці. Запропонована ним операція вважається філігранною: хірург працює через крихітний розріз на аорті й практично наосліп, за власним відчуттям та досвідом, коригує внутрішній простір серця.

Поки в Європі з'являлися дорогі медикаментозні препарати, що дозволяють стримувати хворобу без ножа, але мають побічні ефекти, в Україні через відсутність цих ліків розвинули унікальний хірургічний досвід.

Якщо зараз в європейських клініках планової операції пацієнти чекають близько пів року, то в Україні від першого візиту до втручання може минути кілька днів - це залежить від критичності стану.

Генетика чи шкідливі звички?

Серцево-судинні хвороби складають близько 70% у структурі загальної смертності.

Олександра Дудник не втомлюється повторювати, що це не застуда, яку можна вилікувати однією крапельницею чи курсом таблеток, а довічний процес, де половина успіху залежить від самого пацієнта — його харчування, руху та відмови від шкідливих звичок.

"Насправді, у терапії абсолютно усіх серцево-судинних захворювань на першому місці в рекомендаціях стоять оптимізація способу життя і тільки на другому - оптимальна медикаментозна терапія", - каже лікарка.

Проте найважчим у цій роботі для Саші залишається не фізичне виснаження, а момент, коли медицина зупиняється перед вичерпаним ресурсом людського організму.

"Сказати пацієнту: "Ми зробили все, що могли. Далі ми безсилі" — це неймовірно важко, — зізнається Олександра. — У цей момент ситуація просто просочується крізь пальці, як пісок. Саме тому мій психотерапевт добре заробляє".

Коли всі інші варіанти вичерпано, у гру вступає трансплантація — операція відчаю та водночас дарованого шансу. Нещодавно в стінах відділення нове серце отримав шістнадцятирічний хлопець із вродженою вадою. Проте лікарі чесно застерігають: пересадка не робить людину абсолютно здоровою, вона лише переводить її в новий медичний стан.

Через необхідність довічно пригнічувати імунітет, аби організм не відторгнув чужий орган, найбільшою загрозою для пацієнтів стають банальні інфекції.

До того ж донорське серце має свій часовий ресурс і в середньому служить від десяти до дванадцяти років, після чого може знадобитися заміна.

Повномасштабна війна також вплинула на кількість пацієнтів в Інституті серця і, вважає Олександра Дудник, навіть з позитивного боку.

"Насправді, ВЛК і військова служба стали непоганим скринінгом для виявлення дуже багатьох захворювань. Люди проходять обстеження. Так, іноді доволі поверхневе, але всі патології міокарда проявляються тим, що з часом люди починають гірше і гірше переносити фізичні навантаження. Відповідно, вони починають висловлювати скарги, їх направляють на обстеження", - розповідає лікарка.

Водночас у відділенні дедалі частіше опиняються й молоді чоловіки та жінки з набутими патологіями міокарда.

На фронті військові часто змушені переносити банальні інфекції "на ногах", адже вчасно пролікуватися в бойових умовах фізично неможливо.

Згодом ці задавнені інфекції можуть перерости у важкі міокардити та термінальну серцеву недостатність, коли єдиним порятунком для молодих людей залишається трансплантація.

Подорожі та хор

Аби не згоріти від щоденного зіткнення з межами людських можливостей, Олександра шукає розраду за межами лікарні.

Перемикати режими їй допомагає спорт та музика. Останнім часом кардіологиня захопилася хоровим співом: дві години на тиждень на репетиції слухає лише свій голос, намагаючись потрапити в ноти разом з іншими учасниками.

Кардіологиня порівнює це з медитацією, коли свідомість повністю звільняється від чужого болю та медичних показників, а в голові залишається тільки музика.

Ще одна пристрасть Олександри — гори. Як кандидат у майстри спорту зі спортивного туризму, вона знає, як фізична активність допомагає скинути кортизол і випустити стрес.

Хоча повномасштабне вторгнення унеможливило командні змагання і закордонні походи, Олександра знаходить відновлення у багатоденних трекінгах від Непалу й Патагонії до Перу.

Багатоденні хайкінги у повній ізоляції від інфопростору спрощують усі думки до базових потреб — руху та виживання. Це щоразу нагадує їй, що світ не зводиться лише до однієї рольової моделі чи однієї роботи, а є великим і повним нових можливостей.