Дорогою ціною. Чому угода про припинення вогню з Іраном - тільки часткова перемога Трампа

Зрештою взяла гору стриманість — принаймні поки що. Зараз це виглядає як часткова політична перемога Трампа: він пішов на загострення і досяг бажаного результату. Але припинення вогню — це тимчасовий перепочинок, а не постійне врегулювання. Яку ціну доведеться заплатити за слова і дії президента США, а також війну загалом, ще треба оцінити.

О 18:32 за вашингтонським часом (02:32 за Києвом) президент США Дональд Трамп написав у своїй соціальній мережі, що США та Іран "значно просунулися" у роботі над "остаточною" мирною угодою і що він погодився на двотижневе припинення вогню, яке дозволить продовжити переговори.

Це був ще не останній момент, але максимально близько до нього — Трамп погрожував почати масовані удари по енергомережах та транспортній інфраструктурі Ірану вже о 20:00 (04:00 за Кивом), якщо угода зі США не буде досягнута.

Угода можлива лише за умови, що Іран також припинить бойові дії і повністю відкриє Ормузьку протоку для торгових судів — Тегеран заявляє, що готовий це зробити, але, як і раніше, наполягає на тому, що сама контролюватиме акваторію.

Ця угода допомогла Трампу уникнути неприємного вибору: між ескалацією (він обіцяв, що "сьогодні вночі загине ціла цивілізація") та відступом, який би підірвав його авторитет. Однак президент США, можливо, лише купив собі тимчасовий перепочинок.

Найближчі два тижні США та Іран проведуть у переговорах — це дасть сторонам деякий час, щоб спробувати досягти постійного врегулювання. Цей шлях навряд чи буде легким, але ринки вже відреагували: ціна нафти вперше за кілька днів впала нижче за 100 доларів, а американські ф'ючерси різко пішли вгору. Здається, що найгірше позаду.

Навіть такий прогрес ще вранці у вівторок здавався малоймовірним, коли Трамп загрожував загибеллю іранської цивілізації, яка вже ніколи не відродиться.

Невідомо, чи змусила ця неймовірна загроза Іран піти на перемир'я, від якого він раніше відмовлявся. Ясно одне: агресивний випад Трампа — лише через два дні після його нецензурного посту в Truth Social — не має аналогів у сучасній історії США: жоден президент раніше не дозволяв собі навіть натяку на подібне.

І навіть якщо двотижневе припинення вогню справді призведе до міцного миру, війна з Іраном — і недавні слова Трампа — можливо, вже змінили погляди решти світу на США.

Країна, що колись позиціонувала себе як гарант світової стабільності, тепер сама розхитує основи міжнародного порядку. Президент, який із задоволенням руйнував норми та традиції у внутрішній політиці, тепер робить те саме на світовій арені.

Лідер демократів у Сенаті Чак Шумер заявив, що будь-який республіканець, який не проголосує за припинення війни, "особливо відповідатиме за наслідки того, що б це, чорт забирай, не було". І хоча багато однопартійців підтримали Трампа, про звичну одностайність у лавах республіканців не йдеться.

Конгресмен-республіканець Остін Скотт, один із ключових членів комітету Палати представників із збройних сил, рішуче засудив погрози Трампа про знищення іранської цивілізації. В інтерв'ю ВВС він назвав слова президента контрпродуктивними і заявив, що не погоджується з ними.

Сенатор від Вісконсина Рон Джонсон, зазвичай лояльний Трампу, сказав, що втілення погроз президента було б "величезною помилкою". Конгресмен Натаніель Моран написав у соціальних мережах: "Це не те, хто ми є, і це суперечить багаторічним принципам Америки".

Сенаторка від Аляски Ліза Мурковскі, відома своєю критикою курсу Трампа, заявила, що загрозу президента "не можна виправдати як спробу отримати важелі тиску в переговорах з Іраном".

У Білому домі, напевно, заперечать, що тактика тиску спрацювала. І для Трампа — у ситуації, коли його рейтинги падають, кількість критиків зростає, а економіка буксує через ціни на пальне, — будь-який вихід із конфлікту, ймовірно, стане полегшенням. Оголошуючи про перемир'я в соцмережі Truth Social, президент наголосив: США "виконали та перевиконали" усі свої військові цілі.

Військовий потенціал Ірану серйозно підірваний: багато вищих керівників країни загинули під час бомбардування, хоча ісламський фундаменталістський режим встояв.

Однак наразі багато заявлених американських цілей все ще під питанням. Доля запасів збагаченого урану – бази іранської ядерної програми – невідома, і Тегеран, як і раніше, має вплив на регіональні угруповання, включаючи хуситів у Ємені.

І навіть якщо Іран дійсно відкриє Ормузьку протоку, не обкладаючи мита і збори, що проходять там судна, його фактичний контроль над цією водоймою очевидний як ніколи.

Глава іранського МЗС Аббас Арагчі після оголошення Трампа про перемир'я заявив, що Іран припинить свої "оборонні операції" та забезпечить безпечний прохід через Ормузьку протоку, але лише при координації з іранськими військовими. Також він заявив, що США ухвалили "загальні рамки" іранського плану з 10 пунктів.

Цей план включає виведення американських військових із регіону, зняття з Ірану санкцій, виплату компенсацій за військові збитки та збереження контролю над Ормузькою протокою. Важко уявити, що Трамп згоден хоча б на одну з цих умов — отже, майбутні два тижні переговорів будуть дуже важкими.

Зараз це виглядає як часткова політична перемога Трампа: він пішов на загострення і досяг бажаного результату. Але припинення вогню — це тимчасовий перепочинок, а не постійне врегулювання. Яку ціну доведеться заплатити за слова і дії президента США, а також війну загалом, ще треба оцінити.