БДСМ, кінк, поліаморія. Чому в кіно знову побільшало сексу

Деякий час здавалося, що масове кіно уникає сексу та теми сексуальності. Але тепер хвиля фільмів - від "Я хочу від тебе сексу" та "Сусіди зверху" - знову досліджує цю тему сміливими й провокативними способами.

Уже багато років тривають суперечки: чи потрібні у фільмах сцени сексу? Чи достатньо в кіно сексу? Або проблема в тому, що показують не той секс? Свого часу здавалося, що майже кожного режисера чи актора під час інтерв'ю запитували про це.

Не випадково, дослідження 2019 року показало - в американських фільмах зараз менше сексуальних сцен, ніж будь-коли за останні 50 років.

Кажуть, зумери займаються сексом менше, ніж попередні покоління. Це пояснюють залежністю від соціальних мереж, більшою чутливістю до питань сексуальної політики або надмірним захопленням доступною онлайн-порнографією.

Попередження: стаття містить лексику та детальні описи сексуальних дій, які деякі читачі можуть вважати образливими.

Але тепер, у 2026 році, чи можуть культурні настрої знову змінюватися?

Останнім часом з'явилася хвиля фільмів, у яких секс знову виходить на перший план. Його показують як щось, що може змінювати людину, а також як джерело радості й задоволення.

Незалежний провокативний режисер "Я хочу від тебе сексу" (I Want Your Sex) Ґреґґ Аракі саме це й прагне показати у своєму новому фільмі.

Аракі - ветеран руху New Queer Cinema 1990-х років - течії в кіно, зосередженої на тематиці ЛГБТК+, в якій зʼявилися фільми зі сміливим і прогресивним ставленням до сексу.

Аракі, який створив такі роботи, як The Doom Generation, добре знайомий із провокаціями та суперечками навколо сексуальності.

Його творчість регулярно досліджує поліаморні стосунки, садомазохізм і загалом усе, що виходить за межі традиційних уявлень про сексуальність.

Його новий фільм розповідає про молодого стажера у світі мистецтва Елліота (Купер Гоффман), який сильно закохується у свою старшу роботодавицю Еріку Трейсі (Олівія Вайлд). Вона - відома художниця, яка носить латекс і називає себе "сексуальною астронавткою", що насолоджується домінуванням.

Їхній недоречний роман на робочому місці поступово виходить з-під контролю, але більшу частину фільму Елліота це, здається, не надто турбує. Він надто захоплений тим, що йому подобається, коли його принижують, зв'язують і змушують підкорятися.

У роки, коли Аракі працював над своїм сценарієм, він звернув увагу на дивне, майже пуританське ставлення до сексу, яке з'явилося навіть серед найпрогресивнішої молоді.

"Вони бояться припустися помилки. Але саме через помилки ми вчимося", - нещодавно сказав він журналу Empire.

Але, як каже кінокритик і спеціаліст із еротичних трилерів Тревіс Вудс:

"Кіно знову стає більш сексуальним. Можливо, не у відкритій формі й точно не до рівня гарячих еротичних трилерів 1980-х і 1990-х років. Але режисери, хай і обережно, знову починають досліджувати секс і сексуальність, причому на дедалі більш мейнстримних майданчиках. І чому б ні? Секс - це невід'ємна частина людського досвіду".

Нове сексуальне кіно

Він має рацію: "Я хочу від тебе сексу" - не єдиний нещодавній фільм, у якому на передній план виходить тема сексуального бажання - і навіть сексуального бажання з елементами бондажу.

Можливо, ви пам'ятаєте ажіотаж навколо фільму "Хороша погана дівчинка" (Babygirl) режисерки Халіни Рейн. У центрі сюжету - службовий роман з елементами БДСМ, де Ніколь Кідман грає корпоративну керівницю, яка найбільше прагне стати на коліна перед своїм молодим домінантним підлеглим (Гарріс Дікінсон).

Британський режисер-дебютант Гаррі Лайтон нещодавно привернув увагу фільмом "Пілліон" - смішною, відвертою й зворушливою романтичною комедією про сором'язливого молодого гея (Гаррі Меллінг), який закохується у байкера, схожого на античного Адоніса (Александер Скарсгард), із яскраво вираженими домінантними нахилами.

Якщо стара претензія до сексу на екрані полягала в тому, що він може бути "нудним", то ця нова хвиля фільмів робить усе, щоб було навпаки: вона показує секс як щось кумедне, веселе й іноді навіть абсурдне.

Якщо очевидний зв'язок між цими фільмами полягає в тому, що вони торкаються теми БДСМ і кінку (нестандартних сексуальних уподобань), то це не єдина їхня спільна риса.

Кожен із них створений квір-режисерами та/або режисерками, і кожен пропонує грайливий, але водночас складний погляд на сексуальний досвід.

Ці фільми кидають іронічний виклик консервативним уявленням про моногамію та проміскуїтет, а передусім - розуміння як злетів, так і падінь, які супроводжують дослідження власної сексуальності.

Ще один новий фільм, який досліджує такі теми, - друга режисерська робота Олівії Вайлд "Сусіди зверху" (The Invite).

Це історія про поліаморію, обмеженість мислення та розпад шлюбу.

Вайлд грає невротичну дружину, яка влаштовує вечерю для сусідів разом зі своїм саркастичним, байдужим чоловіком (Сет Роген).

Сусіди, яких грають Пенелопа Крус і Едвард Нортон, виявляються вільнодумною, відкритою поліаморною парою - і пропонують нещасливому подружжю спробувати сексуальні експерименти. Звісно, після цього все виходить з-під контролю.

Хоча у фільмі немає власне сексуальних сцен, його відверті розмови про подружній секс - або його відсутність - справляють сильне враження.

Як зазначає Вудс, ми ще не дійшли до нової сексуальної революції в кіно.

Але ці нові фільми, за його словами, "нагадують нам, яким гарячим може бути кіно. І наскільки грайливо, вдумливо й захопливо воно може взаємодіяти з тим, що нас збуджує. Це дуже інтригуюча кінематографічна прелюдія до чогось, що вже не за горами".

Варто також зазначити, що телебачення останнім часом теж рухається в цьому напрямку - до відвертого, безсоромного дослідження сексуального бажання та кінку. Приклади - серіали DTF St Louis, Dying for Sex і Maximum Pleasure Guaranteed.

Чому сексуальні сцени важливі

Голлівудські фільми останніх десятиліть ставилися до сексу як до другорядної деталі: уникати подробиць, показувати кілька візуальних кліше на кшталт рук, що стискають простирадла, - і рухатися далі.

Це можна зрозуміти, якщо мета - зробити зйомки комфортнішими та безпечнішими для всіх учасників. Але іноді результатом стає шаблонна сцена сексу за принципом "давайте просто швидше з цим покінчимо", яка нічого не додає ні до розкриття персонажів, ні до сюжету.

Поява координаторів інтимних сцен на знімальному майданчику могла значною мірою змінити цю ситуацію.

Оскільки їхня конкретна робота полягає не лише в захисті акторів під час зйомок, а й у детальній постановці таких сцен, епоха поспішного й поверхневого показу сексу може залишитися в минулому.

Поширеність БДСМ у багатьох із цих нових фільмів також має значення - не лише через сміливу естетику батогів і латексу. Якщо у всіх сексуальних стосунках є певна динаміка влади, то БДСМ робить її буквально видимою.

Хоча такі режисери, як Аракі, Лайтон, Шрірам і Рейн, показують, що ярлики на кшталт "підлеглий" і "домінант" можуть бути оманливими - адже влада може проявлятися навіть з боку "підлеглого".

Через кінк (нестандартні сексуальні практики) саме визнання цих владних динамік може стати джерелом сили для обох партнерів.

Незалежно від того, чи ці сексуальні ігри з владою залишаються лише в спальні, чи виходять за її межі, вони впливають на наше життя набагато складніше, ніж нам хотілося б визнавати.

Як і у випадку з могутньою феміністичною керівницею корпорації у виконанні Кідман у "Хорошій поганій дівчинці". Роль, яку людина виконує щодня, може бути протилежною тому, чого вона прагне в ліжку. Вона настільки повністю контролює свою кар'єру, що під час сексу хоче, аби хтось інший узяв контроль на себе.

У стрічці "Я хочу від тебе сексу" Елліот, який після закінчення мистецької школи не до кінця розуміє, чого хоче від життя, каже, що йому подобається підкорятися, бо тоді "йому не потрібно ухвалювати жодних рішень". Бажання може відкрити нам щось важливе про нас самих і наші потреби.

"Для цих героїв занурення у власні сексуальні фантазії наближає їх до самореалізації", - каже Журден Серлз, кінокритикиня The Hollywood Reporter, яка спеціалізується на зображенні жіночої сексуальності в кіно.

"Нові фільми, як-от "Пілліон" і "Я хочу від тебе сексу", підходять до сексу не лише з емоційного, а й із психологічного боку".

Звісно, бути збудженим і діяти відповідно до своїх бажань не завжди буває без наслідків. У "Хорошій поганій дівчинці" героїня Кідман ставить під загроз свою кар'єру та шлюб. У "Я хочу від тебе сексу" Еріка принижує Елліота й ледь не втягує його в кримінальний злочин. Він скаржиться, що Еріка зруйнувала йому життя, але між ними все одно залишається прихильність.

Ця сексуальна пригода не зруйнувала нікому життя, але створила чимало короткострокового хаосу. Саме розуміння цієї неоднозначності робить фільм Аракі таким тонким: біль і задоволення, еротика й дискомфорт часто існують поруч.

Схожа ідея розгортається у стриманішому, реалістичному "Пілліоні" Лайтона: попри чітко сформульовані межі та домовленості, секс має властивість дивувати.

Він може бути незручним, смішним, еротичним, агресивним - іноді все це відбувається буквально за лічені хвилини. А ще його легко сплутати з коханням.

Еріка в "Я хочу від тебе сексу" каже захопленому Елліоту, що кохає його. А потім сміється й зізнається, що просто жартувала.

У "Пілліоні" обіцянка справжнього романтичного зв'язку поступово набирає сили, але стриманий байкер, герой Скарсгарда, схильний уникати близькості, від самого початку був приречений розбити серце.

Це тема, тонко промальована у фільмі: секс є важливою частиною життя, але він може навчати нас складними шляхами.

Вайлд, яка має стосунок до двох із цих нових "сексуальних" релізів, також має свої думки щодо цього. В недавньому інтерв'ю її попросили дати пораду молодим людям, які соромляться сексу. Вона сказала:

"Кожна незручна річ, яка коли-небудь із вами станеться, - це знак честі. Якщо ви прожили життя без жодного сороміцького моменту, значить, ви прожили нудне життя".

У цих нещодавніх фільмах ця порада знаходить підтвердження. У всій своїй зухвалій красі вони нагадують нам, що радість і збентеження є частиною досвіду сексу. А що може бути важливішим за це?

"Я хочу від тебе сексу" виходить в кінотеатрах України 13 серпня