Колапс економіки, бунт чи заколот? Що змусить Путіна припинити війну в Україні

Одразу два британські видання - Guardian і Telegraph - пишуть про нагромадження проблем як за межами, так і в самій Росії, які підштовхують Володимира Путіна до певного рішення: як продовжувати війну проти України.

Обидва видання також аналізують нові вхідні дані до старого питання: чи загрожує Росії колапс або ж новий переворот.

І обидва дають неоднозначні відповіді.

Війна прийшла у домівки росіян

Зухвалі м'ясні штурми та пихатість поступилися місцем страху, оскільки сотні українських безпілотників атакують Москву, а російська економіка занепадає, пише у статті "Момент істини для Путіна: припинити війну або прийняти сталінізм" Андріан Блумфельд, головний кореспондент з міжнародних питань у Telegraph.

Відтоді, як у серпні 2023 року контрнаступ України застопорився, російська столиця випромінювала впевненість. Її мешканці могли або купатися в патріотичній славі війни, або взагалі ігнорувати її, заплющуючи очі на страждання когось десь далеко, одночасно пожинаючи плоди, які ця війна принесла російській економіці.

"Більше ні. Від владних коридорів до звичайних московських квартир дискурс радикально змінився, - пише Telegraph. - Пихатість і зарозумілість поступилися місцем самоаналізу, страху та, понад усе, прагненню закінчити війну, яку не наважуються так назвати вголос".

І причина дуже проста - "війна вже не відчувається як щось далеке". Москвичі, які відкрили для себе, як лунають дрони над головою посеред ночі, отримали можливість хоч трохи зрозуміти, як воно живеться киянам, і "їм це не сподобалося".

Проте справа не лише в цьому. Володимир Путін стикнувся з низкою взаємопов'язаних проблем, вважає Telegraph:

"Україна завдає дедалі глибших ударів по Росії, ніж будь-коли раніше. Російське просування на полі бою різко сповільнилося і, можливо, взагалі зупинилося. А економісти попереджають, що, незважаючи на вищі ціни на нафту та деяке послаблення тиску санкцій США, неочікувані прибутки від війни з Іраном не врятують російську економіку, що зазнає труднощів".

В результаті, кажуть аналітики, російський лідер може незабаром зіткнутися з моментом істини, якого він давно намагався уникнути: впродовж року йому доведеться або скоротити масштаби війни, або порушити свою негласну угоду з російським народом, змусивши воювати набагато більшу його частину.

А для останнього "має бути якась форма повернення до адміністративних заходів радянського типу", цитує видання Найджела Гулд-Девіса, старшого наукового співробітника з питань Росії та Євразії Міжнародного інституту стратегічних досліджень (IISS), британського аналітичного центру.

І ціна подібного вибору для російського суспільства буде величезною.

"Люди просто хочуть, щоб це закінчилося"

Згідно з доповіддю IISS, Путін може зрештою не мати іншого вибору, окрім як перейти до сталінської економічної моделі, підпорядковуючи всю економіку потребам держави та війні.

Це, твердить Гулд-Девіс, означатиме скасування багатьох пострадянських свобод, якими росіяни вже звикли користуються: ринкової економіки та права подорожувати та жити за кордоном.

Передбачень про розпад Росії було так багато, що у певний час їх стали сприймати із скептицизмом. Але нині песимізм щодо майбутнього Росії походить у неї зсередини.

Наприклад, минулого місяця Ельвіра Набіулліна, голова російського центробанку, заявила, що брак робочої сили в РФ, де щонайменше мільйон були поранені чи вбиті на війні проти України, а сотні тисяч виїхали, є найгіршим "за всю історію сучасної Росії".

Дефіцит робочої сили зараз настільки гострий, що Росія намагається залучити більше працівників з Індії та Африки, але ця політика ризикує підживити антиіммігрантські настрої в країні, не вирішуючи проблему.

Ще більше занепокоєння для Кремля викликає криза людських ресурсів на фронті. Вперше з кінця 2022 року втрати Росії на полі бою, схоже, перевищують набір. За деякими оцінками, на фронті Росія зазнає 35 000 втрат на місяць, водночас залучаючи лише від 24 000 до 30 000.

Міністерство економіки так погіршило свої прогнози, що це викликало занепокоєння у бюрократичних колах.

Протягом перших років війни значні державні витрати на озброєння та зарплати військовим спричинили споживчий бум, незважаючи на західні санкції. Попит на нерухомість та товари тривалого користування різко зріс, а автокредити у 2024 році зросли більш ніж удвічі.

Але бум виявився нестійким. Щоб стримати інфляцію, центральний банк підвищив процентні ставки до понад 20%, і швидке зростання змінилося стагнацією.

І тимчасові вигоди від війни в Ірані у вигляді росту цін на енергоносії тут вже не допоможуть.

Лідер російських комуністів Геннадій Зюганов, який раніше всіляко підтримував Путіна щодо "СВО", став говорити про колапс економіки та 1917 рік, коли більшовицька революція призвела до повалення царя.

"Можливо, незвичайна офіційна відвертість відображає зростаюче невдоволення громадськості, - припускає Telegraph. - Антивоєнні протести залишаються малоймовірними в такій авторитарній державі, але Кремль усвідомлює, що "спеціальну військову операцію" сприймають із набагато меншим ентузіазмом, ніж колись".

Оскільки безпілотники тепер атакують не лише Москву, а й такі міста, як Єкатеринбург, розташований на відстані понад 1600 кілометрів від України, дедалі більше росіян звинувачують Путіна у тому, що війна буквально прийшла до їхнього порогу.

"Однак понад усе є виснаження. Війна Росії з Україною триває довше, ніж її участь у Першій чи Другій світових війнах. Фактично, це найдовший великий конфлікт у сучасній історії Росії, і багато громадян від нього втомилися", - пише Telegraph і цитує москвича:

"Ми творимо історію, але це історія, яку ми не хочемо творити. Люди просто хочуть, щоб це закінчилося".

Вибір, який має зробити Путін

Таким чином, Путін стикається з критично важливим рішенням, яке йому так чи інакше доведеться ухвалити.

Вперше у своїй історії Росія намагається вести велику війну без повномасштабної мобілізації. Як каже Гулд-Девіс, Росія створила "воєнну економіку, але не воєнне суспільство", захищаючи більшість громадян від жертв, пов'язаних із війною, і, водночас, платячи добровольцям за участь у бойових діях.

"Але така модель оплати, а не примусу росіян до війни, стає нестійкою. Якщо Путін хоче продовжувати війну, масовий призов може зрештою стати неминучим", - пише Telegraph, і нагадує, що коли Путін оголосив про часткову мобілізацію 300 000 чоловіків у вересні 2022 року після невдач Росії на полі бою, сотні тисяч людей втекли з країни.

Ширша мобілізація кардинально змінила б баланс війни, особливо враховуючи проблеми України з набором військ та значно меншу чисельність населення, вважає аналітик британського видання. Але це могло б спрацювати лише за умови, що Кремль скасує багато свобод, які росіяни здобули після розпаду Радянського Союзу: право вільно володіти активами, вибирати роботу та залишати країну.

"Протягом чотирьох років Путін просив пересічних росіян терпіти війну, водночас значною мірою захищаючи їх від її витрат. Ця угода зараз руйнується. Кремль, можливо, більше не зможе вести війну за кордоном, не повертаючи Росію до примусового авторитаризму її радянського минулого", - пише Telegraph.

"Насувається якась катастрофа"

Про "момент істини" для Путіна пише й інше британське видання, Guardian, у статті "Глибоке розчарування: настрої в Росії повертаються проти Путіна".

Автори Guardian переповідають, як неформально одягнений та розкутий Путін зустрічається зі своєю колишньою вчителькою Вірою Гуревич і везе її на вечерю у Кремль - після того, як західна преса з посиланням на звіт європейської розвідки багато писала, що російський лідер не залишає бункера, побоюючись як зовнішнього нападу, так і внутрішнього бунту.

"Але хоча побоювання щодо неминучості перевороту можуть бути перебільшені, мало хто сумнівається, що Путін вступає в найскладніший період свого тривалого правління", - зазначає Guardian.

Автори видання зазначають, що їхні розмови з кількома людьми з оточення російського лідера, а також джерелами в російському бізнесі та представниками західної розвідки, малюють картину ізольованого лідера, оточеного елітою, яка розчаровується як через нестабільну війну в Україні, так і через економічний спад вдома.

"Цього року серед еліт відбулася зміна настроїв… є глибоке розчарування в Путіні", – цитує видання "бізнесмена з хорошими зв'язками", який додає, що "зростає відчуття, що насувається якась катастрофа".

"Ніхто не вірить, що завтра все раптово завалиться, – цитує Guardian одне зі своїх джерел. - Але зростає усвідомлення того, що продовжують прийматися абсолютно безглузді, саморуйнівні рішення. Люди, які колись захищали Путіна, більше цього не роблять. Будь-яке відчуття майбутнього зникло".

Рейтинги схвалення Путіна падають, тиск на економіку посилюється, і навіть прокремлівські блогери, які рідко критикували президента, починають висловлюватися по-іншому.

Але, як наголошує видання, попри все це, розрахунки Путіна щодо війни в Україні не змінилися.

Путін дав зрозуміти своєму оточенню, що, на його думку, Москва може захопити весь Донбас до кінця року, повідомили виданню два джерела, які мають доступ до російського президента.

"Путін зациклений на Донбасі, і він не зупиниться перед цим", – сказав один із співрозмовників Guardian.

Ця бравада зараз не відображається на полі бою. Військові аналітики твердять, що за нинішніх темпів просування Росії може знадобитися роки, щоб повністю захопити Донбас.

Залишається незрозумілим, якою мірою російські військові та служби безпеки представляють Путіну надто оптимістичну картину.

"Навіть якщо багато хто навколо нього розуміє реальність ситуації, ми досі не знаємо, що розуміє сам Путін. Це найскладніше", – цитує Guardian високопоставленого представника європейської розвідки.

Ще одним фактором у рішенні Путіна продовжувати боротьбу є те, що російський лідер втратив віру у здатність Дональда Трампа тиснути на Київ, щоб той здав територію в рамках мирної угоди, повідомили виданню два джерела, близькі до переговорів.

"У Москві панував цей поширений оптимізм щодо того, що Трамп зможе дати Донбас після свого обрання. Він значною мірою випарувався", – сказало одне джерело, контактує з Путіним.

Наразі метою Москви є захоплення Донбасу, російські переговірники дали зрозуміти, що Москва начебто буде готова погодитися на мир, як тільки це станеться.

Однак близькі до Путіна кажуть, що його амбіції можуть знову зрости, якщо він відчує, що Україна починає здавати. Тоді, як сказали двоє людей, знайомих з думкою Путіна, він міг би спробувати просунутися далі, перетнувши річку Дніпро, намагаючись захопити всі чотири українські регіони, які Росія "анексувала" у 2022 році, але досі не контролює повністю.

"Він не є довгостроковим стратегом, — каже одне із джерел. - Його апетит зростає під час їжі".

Але небезпека може чатувати на Путіна всередині самої Росії.

"Усі просто чекають його смерті"

Для багатьох росіян останній рік приніс вищі податки та зростання інфляції, проблеми в економіці, яка скорочується, змушують підприємства закриватися, а ціни на продукти та рахунки за комунальні послуги різко зростають.

"Загалом, Путін, схоже, порушив один із неписаних соціальних договорів, що лежать в основі його правління з початку вторгнення (в Україну - Ред.): пересічні росіяни можуть значною мірою ігнорувати війну, поки повсякденне життя залишається стабільним", - зазначає Guardian.

Але попри те, що серед еліти та населення зростає невдоволення, більшість аналітиків вважають, що якщо реальна загроза режиму Путіна все ж таки виникне, вона походитиме з його близького оточення, а не з вулиці.

З іншого боку, тут теж виникає питання, а хто це міг би бути?

Автори видання аналізують можливість бунту як з боку найближчого оточення, наприклад, колишнього міністра оборони Сергія Шойгу, так і з боку олігархів. І доходить висновку, що навряд чи хтось матиме сміливість піти проти Путіна.

"Хто піде проти нього? Усі просто чекають його смерті", - цитує Guardian Олега Тінькова, одного з небагатьох російських бізнесменів, які виступили проти вторгнення в Україну та втекли з країни.

Тим часом російський президент розширив свій графік поїздок в останні тижні, що, схоже, є навмисною спробою відкинути наративи щодо його безпеки та нібито параної.

"Так, серед еліт панує нервозність. Так, панує невизначеність. Але говорити про екзистенційну загрозу правлінню Путіна передчасно. Він залишається при контролі", - цитує Guardian представника європейської розвідки.

І, хоча визнання проблем Росії як на полі бою, так і всередині країни вже не викликає сумнівів, поки що ні від кого, за словами розвідника, він не чує запитання "Що нам із цим робити?"