Операція "Вівальді" завершилась: які її підсумки і чого вона досягла

Командир Третього армійського корпусу ЗСУ, бригадний генерал Андрій Білецький повідомив про підсумки фінального етапу контрнаступальної операції під назвою "Вівальді". Вона тривала з кінця травня на Лиманському напрямку.

У відеозверненні командира, опублікованому 14 жовтня, повідомляється, що протягом четвертого етапу операції українські війська змогли звільнити ще 101 кв.км території. Під контроль ЗСУ повернуті села Зелена Долина, Липове і Колодязі.

За словами Білецького, протягом цього етапу росіяни втратили вбитими і пораненими близько 3 тис. солдатів.

Загалом за час операції "Вівальді" ця цифра складає близько 8 тисяч. Площа території, яку Україна повернула під свій контроль складає 277 кв.км, звільнено і зачищено від сил противника 16 населених пунктів.

Це все дані української сторони, які російська влада ніяк не коментувала.

Проте російські воєнкори визнають просування ЗСУ і вказують, що російське командування приховує цю інформацію.

Генерал Білецький заявляє, що операція досягла стратегічних цілей.

"Ми не дали противнику обійти Слов'янсько-Краматорську агломерацію з флангів і затиснути її в кліщі, а також захистили трасу Харків — Слов'янськ. Противник не зміг перерізати ключову логістичну артерію нашого угруповання на Донбасі. Ми зірвали наступ угруповання "Запад" і змусили його перекинути частину підрозділів 1-ї танкової армії, що послабило тиск на Куп'янськ-Вузловий", — сказав він.

При цьому командир 3 АК натякнув на продовження наступальних дій Сил оборони. В кінці відеозвернення на питання "Чи буде продовження?" він відповів так:

"Ну як мінімум, Вагнер з Бахом ще є".

Для чого була "Вівальді" і чи можна вважати її успіхом. Аналіз журналіста ВВС Олега Черниша

Контрнаступальна операція, яка в режимі інформаційної тиші тривала з кінця весни і протягом літа на Лиманському напрямку, завершилась. Принаймні про це повідомляє генерал Білецький, який нею командував.

Успіх операції, за його словами, забезпечила раптовість і продуманість дій ЗСУ. А також те, що "дезорієнтовані" росіяни почали втрачати контроль над підрозділами, де розпочався "справжній хаос".

Як відомо ВВС зі своїх джерел, основні успіхи і просування українських сил на цій ділянці фронту сталися ще на початку літа та дійсно застали зненацька росіян.

Російське командування, яке у своїх доповідях намалювало фейкову лінію фронту, що тягнулась аж до Святогірська (майже 20 км на захід від Лимана), не очікувало побачити наступ українських підрозділів фактично у своєму тилу.

Проте, іншого варіанту для України не залишалося.

Ще восени 2025 року росіяни змогли прорватися на захід через річку Чорний Жеребець і створити великий плацдарм північніше і західніше Лимана. Якби їм дійсно вдалося захопити місто Святогірськ, то і сам Лиман і Слов'янсько-Краматорська агломерація південніше нього опинилися б під величезною загрозою.

Інше питання - чому ЗСУ торік допустили цей прорив?

Як відмітив в інтерв'ю "Українській правді" комбриг 66-ї окремої механізованої бригади (входить до Третього армійського корпусу) Ростислав Силівакін, тут був цілий комплекс причин – від некомпетентності окремих посадових осіб на рівні командирів рот до прийняття рішень на рівні угруповань.

Отже, на початок 2026 року контрнаступальна операція на Лиманському напрямку була життєво необхідна для України, яка намагалась не допустити взяття противником свого "поясу фортець" Слов'янськ - Краматорськ - Дружківка.

З цим завдання "Вівальді" впорався на відмінно.

Протягом 4 етапів операції силами Третього армійського корпусу вдалося відносно невеликими силами спочатку зупинити рух противника до Святогірська, потім форсувати річку Нітріус і відкинути противника на 15-17 км східніше аж до річки Чорний Жеребець.

Однак повністю вибити росіян на східний берег річки все ж не вдалося.

Згідно із заявами Білецького і картою, яку оприлюднив 3 АК, село Іванівка на західному березі Жеребця досі перебуває під російською окупацією.

Тобто ЗСУ змогли максимально зрізати російський плацдарм, а не ліквідувати його повністю. Щоправда, російські провоєнні телеграм-канали публікували інформацію про окремі спроби українців форсувати річку Жеребець південніше Іванівки та зав'язати бої за села Ямполівка, Терни і Зарічне.

Офіційної інформації про ці операції з українського боку немає.

Станом на середину жовтня можна констатувати, що операція "Вівальді" не призвела до каскадного обвалу оборони РФ на Лиманському напрямку. Зокрема і тому, що Росія перекинула сюди резерви, зокрема Першу танкову армію, з сусіднього Куп'янського напрямку.

Третій армійський корпус натомість проводив наступ дуже обмеженими ресурсами. Наприклад, комбриг 66 бригади Силівакін вказував, що для звільнення села Середнє вдалося залучити тільки 30 бійців, що надзвичайно мало для такої операції.

Без перекидання додаткових сил на цей напрямок будь-які ідеї щодо масштабування "Вівальді", наприклад, в напрямку сусіднього Серебрянського лісу чи навіть міста Кремінна (Луганська область) залишились лише ідеями, відірваними від реалій сучасної війни.

Тепер найбільш реальним завданням українських підрозділів є побудувати стійку оборону біля Лиману, щоб не допустити повторних проривів російських сил.