Як спілкування з людьми змінює ваш мозок і допомагає почуватися краще

Чи знали ви, що час, проведений з іншими людьми, може бути таким самим важливим для здоров'я, як фізичні вправи та здорове харчування?

Спілкування часто здається чимось необов'язковим, але воно може зміцнювати як психічне, так і фізичне здоров'я, каже американський нейробіолог Бен Рейн.

"Коли ми встановлюємо зв'язок з іншими, зазвичай ми почуваємося краще. Це тому, що в нашому мозку є ці системи - системи соціальної винагороди, - які дають нам відчуття задоволення", - каже він BBC.

Цю трійцю нейромедіаторів - окситоцин, дофамін і серотонін - запускає соціальна взаємодія. Це явище має еволюційне походження, адже життя в групах колись було життєво необхідним для виживання.

"Нам справді варто серйозно ставитися до таких можливостей і "зламувати" нашу біологію через зв'язок з іншими", - каже Рейн, який викладає свої аргументи у книжці "Чому мозку потрібні друзі: нейронаука соціальних зв'язків" (Why Brains Need Friends: The Neuroscience of Social Connection).

Гарний приклад - роль окситоцину. Його знають як гормон любові, але також його називають природними ліками.

"Є докази, що окситоцин може зменшувати запалення, він може мати нейропротекторну дію, може підтримувати роботу імунної системи, підтримувати ріст кісток і знижувати стрес", - пояснює Рейн.

Він також має еволюційне призначення - забезпечити продовження людського виду. Його рівень досягає піка у двох ключових типах стосунків: романтичному коханні, щоб ми любили партнера і хотіли розмножуватися, та у зв'язку між батьками й дитиною.

"Логічно, що він захищає ваше тіло… щоб ми могли бути поруч і підтримувати наших малюків", - каже Рейн.

Чому нестача соціальних контактів шкідлива

Існує величезна кількість наукових доказів, які показують психологічні наслідки ізоляції: вона підвищує ризик тривожності, депресії та самогубства, а також робить людей більш вразливими до стресу.

Крайня ізоляція - дуже мало або повна відсутність контактів з іншими - також підвищує ризик смерті. Деякі дослідження кажуть, що ізоляція пов'язана з підвищенням ризику смерті з будь-яких причин на 32%.

Ізоляція не вб'є вас раптово, але вона може запустити стресову реакцію, яка підвищує ризик інших станів, таких як серцеві захворювання, діабет і деменція, каже Рейн.

Це відбувається тому, що організм починає виробляти більше кортизолу, що робить його вразливішим до хронічного запалення. Він може пошкоджувати здорові тканини й пов'язаний із цими захворюваннями.

"Тривале перебування у стані стресової реакції виснажує мозок і тканини тіла, але воно також має біологічні наслідки, які призводять до хронічного запалення", - каже Рейн.

Чому ми спілкуємося менше?

Тож, якщо це змушує нас почуватися добре, чому більшість людей не спілкуються так часто? Ми живемо у "постінтеракційному світі", каже Рейн.

Ключова причина - "автоматизація всього", яка прибирає з нашого життя те, що раніше змушувало нас зустрічатися з іншою людиною віч-на-віч.

Він наводить приклад самообслуговування в супермаркетах.

"Тепер вам не треба взаємодіяти з касиром - або ви замовляєте продукти онлайн", - каже він.

Крайня ізоляція, яку людям довелося пережити під час пандемії Covid, мала величезний вплив, каже Рейн, і привчила нас очікувати меншої кількості контактів навіть після того, як пандемія завершилася.

"Насправді наші потреби не змінилися. Нам так само потрібно спілкуватися, як і раніше", - каже він.

Пандемія прискорила використання онлайн-комунікації, але саме користування соцмережами несе такий самий високий ризик депресії та тривожності, як і ізоляція, - тому що ви фізично не перебуваєте поруч з іншими.

І попри зручність, віртуальне спілкування не може дати мозку такого самого рівня задоволення, адже ми еволюціонували так, щоб взаємодіяти віч-на-віч.

"Це як фастфуд для соціального мозку. Легко, зручно, але за поживністю це не рівноцінна заміна реальному контакту. І саме тому ми також провалюємося в цю яму ізоляції", - каже він.

Рейн радить намагатися якомога більше "підвищувати рівень" взаємодії.

"Тож якщо ви комусь пишете повідомлення, подзвоніть. Якщо ви говорите телефоном, подивіться, чи можуть вони перейти на відеодзвінок. Якщо ви вже на відеодзвінку, перевірте, чи можуть вони зустрітися наживо", - каже він.

"Щоразу, коли ви повертаєте вашим контактам ту текстуру і глибину, це, ймовірно, дає мозку більше користі", - додає Рейн.

А що ж із інтровертами?

Ми всі перебуваємо десь на спектрі від інтроверсії до екстраверсії, пояснює Рейн. Нам лише потрібно зрозуміти, який рівень соціальної взаємодії підходить саме нам.

Екстраверти - які можуть отримувати користь від більш частого спілкування - схожі на рослину, що потрібно регулярно поливати, інакше вона почне страждати, каже він.

А інтроверти схожі на рослини, які можна поливати час від часу - їх легко "перелити". Це теж шкодить їхньому стану. Але якщо рослину не поливати взагалі, вона також не буде здоровою.

"Нам потрібно задовольняти потреби нашого індивідуального мозку. І перший крок - зрозуміти, які саме ці потреби", - пояснює Рейн.

Важливо усвідомлювати, що існують різні рівні взаємодії, і всі вони мають користь, каже науковець. Він уявляє це як басейн, у якому є і мілка, і глибока частина.

Навіть якщо просто "занурити палець" у мілку частину, помахавши сусідові, це може підвищити ваше відчуття щастя. Можна зайти глибше, поговоривши з незнайомцем у черзі в супермаркеті. А можна пірнути в глибину і провести справді змістовну розмову з близьким другом.

"Не обов'язково щоразу йти на глибину. Йдеться лише про те, щоб ви не залишалися поза басейном", - каже він.

Хоча зв'язок з іншими може покращувати наше особисте самопочуття, Рейн вважає, що він також може мати величезний вплив на весь світ.

"Так багато користі - біологічної, психологічної й культурної - від того, щоб ми добре ставилися одне до одного. І дивно, що ми не використовуємо це більш свідомо", - каже він.