Путін на межі краху - чи це його гра? Оцінки світових ЗМІ

Затяжна війна проти України, яку російський президент Володимир Путін вважав своїм головним досягненням, може обернутися для нього крахом, пише у статті для Guardian американський політолог, професор Раджан Менон — співробітник Інституту досліджень війни і миру при Колумбійському університеті.

Втім, далеко не всі західні аналітики вважають, що Кремль справді наближається до кризи.

Частина експертів, навпаки, говорить про здатність російської системи витримувати тривалу війну.

А дехто взагалі застерігає: розмови про "слабкість Путіна" можуть виявитись оманливими і надто спрощеними.

Війна все сильніше б'є по самій Росії

Раджан Менон пише, що, розпочинаючи повномасштабне вторгнення у лютому 2022 року, Кремль, очевидно, розраховував на швидку кампанію. Але Росія опинилася втягнутою у виснажливу й надзвичайно дорогу війну — з колосальними людськими та економічними втратами.

За словами автора, для росіян війна вже перестала бути чимось далеким. Українські безпілотники регулярно атакують об'єкти далеко від фронту — у Москві, Ростові-на-Дону, Ярославлі, Мурманську та інших регіонах. Через атаки порушується робота аеропортів, виникають затримки рейсів, а всередині країни посилюється атмосфера тривоги.

Менон наголошує: війна дедалі помітніше заходить углиб самої Росії. Українські дрони й ракети регулярно завдають ударів по об'єктах далеко від лінії фронту — зокрема у глибині російської території. Під атаками опинялися Москва, Ростов-на-Дону, Ярославль, Мурманськ, нафтові термінали на Балтиці та об'єкти нафтопереробки.

Удари безпілотників призводять до збоїв у роботі аеропортів, затримок авіарейсів і створюють відчуття постійної внутрішньої напруги.

Окремий акцент автор робить на стані російської економіки. Величезні потреби армії та оборонної промисловості в людях призвели до серйозного дефіциту робочої сили.

Формально це забезпечило надзвичайно низький рівень безробіття — близько 2,2% у березні, — однак водночас посилило інфляцію, вдарило по малому бізнесу та сповільнило економічне зростання.

За даними Торгово-промислової палати Росії, майже дві третини малих підприємств не отримали прибутку у першому кварталі цього року. Якщо у 2024 році зростання економіки становило 4,9%, то у 2025-му воно сповільнилося приблизно до 1%, а 2026 рік і взагалі розпочався зі скорочення ВВП.

Не менш похмуро Менон описує ситуацію на фронті. Попри заяви Кремля про просування російської армії, реальні результати залишаються вкрай обмеженими. Однією з головних причин він називає стрімкий розвиток українських безпілотних технологій, які суттєво змінили саму логіку війни. Масове використання дронів значно ускладнює великі наступальні операції та призводить до важких втрат.

Автор наводить показову цифру: за минулий рік Росія отримала лише близько 0,8% української території ціною понад 400 тисяч втрат, включно приблизно з 200 тисячами загиблих.

Цього року темпи просування помітно сповільнилися, а у квітні російська армія втратила більше території, ніж захопила, — уперше з моменту поразок під Курськом восени 2023 року.

Водночас експерт підкреслює: Україна також зазнала колосальних втрат і зіткнулася із серйозними проблемами. Однак, на його думку, ключовим чинником залишається саме масштаб російських втрат, який дедалі важче ігнорувати навіть усередині самої Росії.

На цьому тлі, пише Менон, стають помітними й ознаки нервозності всередині системи влади. Безпеку Путіна суттєво посилили, його пересування країною обмежили, а резиденцію у Сочі перебудували з додатковими заходами захисту. Автор також звертає увагу, що, на відміну від президента України Володимира Зеленського, Путін з березня минулого року не відвідував військових на передовій.

Паралельно посилюється і внутрішній контроль. У Росії вже заблоковано Facebook, Instagram, WhatsApp і YouTube, а влада почала обмежувати доступ до Telegram — однієї з головних інформаційних платформ усередині країни.

“Хоча доля Путіна не обов'язково вже вирішена, його війна зазнає невдачі, а ознак тривоги всередині системи надто багато, щоб їх ігнорувати”, — підсумовує Менон.

І символічним фіналом цієї логіки він називає парад 9 травня у Москві: захід, задуманий як демонстрація сили та військової слави Росії, на думку автора, "дедалі більше нагадує реквієм за амбіціями самого Путіна".

Кремль не збирається зупинятися

Водночас Financial Times вказує, що попри втрати та тиск, Кремль не демонструє готовності завершувати війну й досі розглядає ширші стратегічні цілі.

Джерела FT твердять, що Москва розраховує й надалі посилювати тиск на Україну та підвищувати ціну будь-якого можливого перемир'я.

Один зі співрозмовників видання заявив: "Він не візьме Запоріжжя, не візьме Донбас, не візьме Херсон. Але пам'ятайте: план завжди полягав у тому, щоб узяти Київ".

За інформацією видання, у Кремлі все ще вважають, що Україна з часом може ослабнути через затяжну війну. Серед можливих цілей називають території аж до Дніпра, а також Одесу та інші стратегічно важливі регіони.

У Києві, своєю чергою, вважають, що ситуація на фронті стабілізувалася, а удари українських далекобійних дронів по російській території посилили позиції України.

Росія та Україна все менше вірять у можливість відновлення мирних переговорів за посередництва США навіть після завершення кризи на Близькому Сході, пише FT з посиланням на джерела, обізнані з позиціями обох сторін.

Водночас українські чиновники незадоволені тим, що США, на їхню думку, не змогли змусити Москву пом'якшити свої вимоги.

"Американській стороні не вдалося домогтися від Росії жодного прогресу", — цитує FT одного з українських чиновників.

"Слабкість може бути ілюзією"

Ще далі у своїх оцінках йде колишній офіцер ЦРУ Шон Вісвессер у статті для Foreign Policy.

Він вважає, що багато розмов про можливий "надлом" російської влади можуть бути хибними.

Експерт нагадує: за понад 25 років при владі Володимир Путін вибудував систему, яка від самого початку створювалася для виживання в умовах криз, чуток і внутрішнього невдоволення.

Вісвессер пише, що арешти чиновників, зникнення високопосадовців і посилення цензури можуть бути не ознакою слабкості, а навпаки — частиною механізму контролю.

Автор нагадує, що Путін — колишній офіцер КДБ і ексголова ФСБ, який добре розуміє, як працюють системи стеження, тиску та контролю над елітами.

Експерт також вказує на масштаби російської силової системи. За різними оцінками, лише чисельність ФСБ становить від 350 до 400 тисяч людей. Крім того, існують Росгвардія та ФСО — структури, які безпосередньо відповідають за захист влади.

На думку автора матеріалу, чутки про розкол усередині еліт Кремль може навіть свідомо використовувати як привід для нових репресій і подальшого посилення контролю над суспільством.

"Найімовірнішим наслідком нинішніх чуток про невдоволення стане не крах режиму, а подальші репресії", — резюмує колишній офіцер ЦРУ.

Затяжний тест на стійкість

Загальний висновок, який вимальовується з цих трьох оптик, не вкладається у просту формулу.

Тож головне питання у цьому контексті звучить не "коли все закінчиться", а інакше: як довго система Володимира Путіна зможе утримувати напруження, яке сама ж і створила.