Сі Цзіньпін провів Трампа, наступний - Путін. Чим завершився візит президента США до Китаю

Перший за 9 років візит американського президента до Китаю завершився тим, заради чого і замислювався: крихким "миром" між двома головними державами планети.

Голова КНР Сі Цзіньпін влаштував Дональду Трампу розкішний прийом у Пекіні, говорив із ним на рівних і навіть погрожував.

Він не став поспішати на допомогу Америці у боротьбі з головним ворогом — Іраном, а щойно Трамп відлетів, Сі почав готуватися до прийому іншого суперника США — російського лідера Володимира Путіна.

Експерти попереджали, що від візиту Трампа до Китаю не варто чекати конкретики. Достатньо того, що лідери двох найбільших економік і армій планети зустрінуться й розійдуться в злагоді.

У підсумку так і сталося. Трамп і Сі обмінялися компліментами, а їхні дипломати озвучили результати закритих переговорів.

Якщо прочитати їх без контексту, може здатися, що Трамп і Сі говорили без перекладача і кожен почув і зрозумів лише себе — настільки радикально відрізняються виклади того, про що вони розмовляли, у китайській і американській редакціях.

Китайська сторона стверджує, що Сі обговорював із Трампом, як змінюється геополітика у мінливому світі (витіюватий китайський виклад тези про те, що Америка більше не є гегемоном і Китай з нею на рівних), а також - Тайвань.

Американці ж наполягають, що Трамп обговорював, як Китай допоможе США досягти цілей Трампа. Збільшити китайські інвестиції в Америці, купувати більше нафти й газу у США, розширити доступ американських компаній на китайський ринок і — головне — переконати Іран зняти блокаду Ормузької протоки і відмовитися від ідеї створити ядерну бомбу.

Про Тайвань американці взагалі не згадували, тоді як Сі відразу дав зрозуміти, що для комуністичного Китаю тема демократичного китайського острова має першочергове значення. Ще до зустрічі з Трампом Сі підвищив ставки і вперше пригрозив Америці війною, якщо щось піде не так.

"Сі Цзіньпін підкреслив, що тайванське питання — це, мабуть, найбільш ключова тема двостороннього порядку денного між Китаєм і США, — повідомило МЗС Китаю. — Якщо неправильно підійти до цього питання, дві країни можуть зіткнутися і навіть вступити в конфлікт".

Трамп ніяк не відповів на погрози Сі, а трохи пізніше держсекретар Марко Рубіо заявив, що позиція США не змінилася.

Америка визнає принцип єдиного Китаю і не підтримує незалежність Тайваню. Китай давно домагається, щоб США змінили формулювання з "не підтримує" на "протистоїть".

Не миритися, а тягнути час

Хай підсумки саміту у викладі китайців і американців читаються як звіт про дві різні зустрічі, головне — жодна зі сторін не суперечить іншій і не поспішає спростувати її інтерпретацію того, що сталося, зазначає Раян Хасс, колишній спеціальний помічник Білого дому з питань Китаю. Він супроводжував Барака Обаму на кількох зустрічах із Сі Цзіньпіном у 2014–2016 роках.

"Той факт, що сторони так по‑різному описали зустріч, свідчить про те, що вони свідомо дають одна одній можливість акцентувати власні пріоритети. Вочевидь, це робиться з метою зміцнення стабільності у відносинах, до якої прагнуть обидва лідери", — пише Хасс, нині експерт американського Brookings Institution.

У тому ж дусі виступив Сі на банкеті з Трампом.

"Ми одностайно вважаємо, що китайсько-американські відносини — найважливіші двосторонні відносини у сучасному світі, їх потрібно поліпшувати, а не руйнувати. Від співпраці виграють Китай і США, а протистояння між нами обернеться взаємними втратами, тому ми маємо бути партнерами, а не суперниками", — сказав китайський керівник.

Китай прагне продовжити крихке перемир'я, але не поспішає домовлятися з Трампом про щось конкретне, оскільки Сі грає в довгу, тоді як Трамп, по‑перше, любить швидкі результати і гучні "угоди", по‑друге, рідко дотримується слова. По‑третє, його президентський термін завершиться менш ніж за три роки, а вже в листопаді він може стати "кульгавою качкою", якщо демократи виграють проміжні вибори до Конгресу.

"Багато в Китаї, схоже, впевнені, що протистояння зі США знову загостриться після проміжних виборів або після відходу Трампа. З цієї точки зору їхнє завдання — не помиритися, а потягнути час: зберігати стабільність і водночас продовжувати зміцнювати довгострокові позиції Китаю", — вважає Зої Лю, експертка з Китаю та авторка книги "Чи зможе БРІКС підірвати роль долара у світовій фінансовій системі".

Як Путін згодиться Сі

Ця стратегія приносить плоди. Китайська пропаганда представляє Сі провідним світовим лідером, до якого один за одним злітаються керівники головних ядерних держав.

Спочатку Трамп приїхав послухати лекцію про Тайвань. І тут же Сі викликав на червону доріжку Володимира Путіна — президента Росії, яка перетворилася на сировинний і технологічний придаток Китаю.

Сі, напевно, використає приїзд Путіна наступного тижня, щоб укотре показати світові, що США Китаю більше не указ. Для цього у Сі є конкретні важелі демонстрації новонабутої гегемонії.

Один із них — війна. Трамп давно намагається завершити війну Росії проти України і власну війну з Іраном.

Китай — головний покровитель і союзник цих країн, і без Китаю у Трампа поки що нічого не виходить.

Другий — енергетика. Трамп намагається зробити Америку нафтово-газовим гегемоном у світі й хотів переконати Сі купувати більше нафти й газу у США, а не там, де це зараз робить Китай — на Близькому Сході та в Росії.

Китай жодних конкретних зобов'язань на себе не взяв.

А вже наступного тижня Сі може вкотре продемонструвати Трампу силу, якщо підпише з Путіним довгоочікуваний контракт на будівництво газопроводу "Сила Сибіру — 2", пообіцяє купувати більше газу в Росії, а не у США, а заодно допоможе Путіну компенсувати втрачені доходи від експорту до Європи і заробляти на війну в Україні.

Усе це може засмутити Трампа і вже найближчими тижнями та місяцями призвести до загострення відносин між США і Китаєм, попереджають експерти. Особливо з огляду на те, що Трамп готує нову торговельну війну з Китаєм — його попередні тарифи були визнані незаконними його ж Верховним судом, і зараз Білий дім намагається запровадити нові, але вже під іншим приводом.

Тож перемир'я є більш, ніж тимчасовим і крихким, зазначає Майкл Фроман, колишній високопоставлений чиновник Білого дому, який за адміністрації Барака Обами відповідав за зовнішню торгівлю та зв'язки з "Великою сімкою" і АТЕС, асоціацією країн Азії та Америки.

Між США і Китаєм існує безліч нерозв'язаних суперечностей — від торгівлі до Тайваню та гонки ядерних озброєнь, — які Трамп і Сі лише замели під парадний червоний килим пекінського саміту.

"Ігнорування більшості цих проблем створює ризик майбутнього конфлікту, — попереджає Майкл Фроман., — Є різниця між виваженим скепсисом і самозаспокоєнням. У певний момент ключові суперечності у відносинах США і Китаю неминуче потребуватимуть розв'язання".