З печери - на вершину влади. Як Сі Цзіньпін втратив усе, а потім очолив Китай

Коли голова КНР Сі Цзіньпін у середу приїде до Вашингтона, це буде його перший державний візит до США за 11 років.

Але Америка увійшла в його життя задовго до того, як він став одним з найвпливовіших лідерів.

40 років тому Сі був місцевим чиновником. Тоді він приїхав на Середній Захід США, щоб побачити, як живуть і працюють американці.

Кілька днів він провів в Айові. Побував на фермах, вивчав сільське господарство і жив у будинку звичайної родини.

Китайські державні ЗМІ не раз згадували про цю поїздку та дружбу Сі з Террі Бранстадом. На той час Бранстад був губернатором Айови, а згодом за президентства Трампа став послом США в Китаї. У Пекіні люблять нагадувати про ці зв'язки Сі з Америкою.

Сьогодні відносини між США та Китаєм інші. Дві країни змагаються за вплив, вводять мита на товари, обмежують доступ до технологій і нарощують військову присутність.

А 73-річний Сі давно вже не той маловідомий чиновник, який приїжджав дивитися на американські ферми.

Майже 14 років при владі він змінює і сам Китай, і його роль у світі.

"Принц", який утратив усе

Сі народився у світі привілеїв.

Він з'явився на світ у Пекіні 1953 року. Його батько, Сі Чжунсюнь, був відомим комуністичним революціонером, який брав участь у створенні Китайської Народної Республіки. Згодом він став одним з найвищих партійних керівників та заступником прем'єра.

Дитинство Сі минало в престижних школах. Його родина мала доступ до можливостей, про які більшість китайців могла лише мріяти.

А потім усе змінилося.

На початку 1960-х років батька Сі звинуватили в участі в "антипартійній" групі. Його відправили працювати на фабрику в селі та виключили з партії.

Для підлітка Сі це стало справжнім ударом. Через батька, якого оголосили "контрреволюціонером", хлопця відправили на примусове "перевиховання".

Тодішній китайський лідер Мао Цзедун закликав міську молодь їхати в села і вчитися у селян. Мільйони школярів залишали міста. Серед них був і 15-річний Сі.

Пізніше, в інтерв'ю 2004 року, він згадував свою поїздку:

"Усі в потязі плакали. Я був єдиним, хто усміхався... Я б плакав, якби не поїхав. Навіть не знаю, чи був би я зараз живий, якби залишився".

Сі опинився у віддаленому гірському селі Лянцзяхе в провінції Шеньсі. Там він прожив сім років у яодуні - печерному будинку, видовбаному просто в схилі пагорба.

Йому доводилося працювати в полі, тягати гній і копати канави.

Їжа була простою, життя - важким.

"Мариновані овочі стали моїми улюбленими ласощами, - згадував Сі. - Навіть сьогодні я думаю про них із теплотою".

Спочатку сільське життя його приголомшило. Він не звик до важкої фізичної роботи, голоду і бліх. Маленькою розрадою були перекури перед обідом.

Шлях до влади

У 22 роки Сі залишив село й вступив на хіміко-технологічний факультет університету Цінхуа - одного з найпрестижніших вишів Китаю.

Після університету він був чиновником далеко від Пекіна - спочатку в провінції Фуцзянь, а потім у Чжецзяні. Згодом саме ці прибережні провінції стали одними з найбагатших регіонів Китаю після початку економічних реформ у 1980-х роках.

Після смерті Мао його батька реабілітували. Це допомогло Сі отримати посади в центральному уряді та армії, а також налагодити важливі зв'язки всередині партії.

Багато чиновників, з якими він познайомився в ті роки, згодом увійшли до його найближчого політичного оточення.

У 1979 році Сі одружився зі своєю першою дружиною Ке Лінлін - дочкою колишнього посла Китаю у Великій Британії. Через три роки вони розлучилися.

Пізніше спільний друг познайомив Сі з його другою і нинішньою дружиною Пен Ліюань - співачкою, яка вже була відома всій країні завдяки виступам на головному новорічному шоу. Ці передачі дивилися сотні мільйонів китайців.

Для багатьох у 1980-х і 1990-х роках Пен була набагато впізнаванішою постаттю, ніж чиновник, за якого вона вийшла заміж.

Пен часто супроводжує Сі під час закордонних поїздок, що помітно відрізняється від традиційно стриманого образу перших леді Китаю.

У 1992 році в них народилася донька - Сі Мінцзе. Про неї відомо небагато - лише, що вона навчалася в Гарвардському університеті.

У 2007 році, після нетривалої роботи на посаді керівника Шанхая, Сі увійшов до політбюро - керівного органу Комуністичної партії Китаю та фактично усієї Китайської Народної Республіки.

Через п'ять років він змінив Ху Цзіньтао на посаді керівника партії.

Ставши лідером Китаю, Сі почав змінювати економічну та політичну систему країни - причому масштабніше, ніж багато хто очікував.

Китай, який побудував Сі

За роки правління Сі Китай став впевненішим у своїх силах і активнішим у світі.

Пекін розширив свою присутність в інших країнах завдяки таким масштабним проєктам, як "Один пояс, один шлях". Китай також все активніше намагається виступати одним з лідерів країн Глобального Півдня.

Водночас відносини Пекіна з багатьма демократичними державами погіршилися.

Загострилися суперечки в Південно-Китайському морі. Посилився тиск навколо Тайваню. А суперництво із США стало гострішим.

Але політична спадщина Сі не обмежується зовнішньою політикою.

Усередині країни влада за його правління посилила контроль. Безпека та політична стабільність стали для керівництва Китаю особливо важливими.

У Сіньцзяні, Тибеті та Гонконгу влада запровадила нові заходи контролю.

Прихильники такої політики кажуть, що вона допомогла забезпечити порядок. Критики, навпаки, вважають, що ці заходи обмежили громадянські свободи.

Сі також створив власну політичну доктрину - "Ідеї Сі Цзіньпіна про соціалізм із китайською специфікою нової епохи".

Його попередники не змогли закріпити свої політичні погляди в партійній системі так міцно.

Ще один важливий крок Сі - скасування обмеження на кількість президентських термінів. Це дозволило йому залишатися при владі й після двох п'ятирічних термінів.

Державні ЗМІ Китаю зазвичай показують Сі серйозним і стриманим політиком.

Але іноді він дозволяє собі бути простішим.

Сі не приховує, що любить футбол. Він жартував з прем'єр-міністром Таїланду, що його засмучує гра китайської чоловічої збірної. А якось він посидів за пивом із колишнім британським прем'єром Девідом Кемероном.

Президенту Південної Кореї Сі жартома радив спочатку перевірити подаровані смартфони Xiaomi - раптом китайці залишили в них прихований доступ до даних.

Друзі чи суперники?

Відносини Сі з іншими світовими лідерами змінювалися разом з пріоритетами зовнішньої політики Китаю.

Найтісніші стосунки в нього склалися з президентом Росії Володимиром Путіним. Відтоді як Сі прийшов до влади, вони зустрічалися понад 40 разів. Путіна Сі навіть називав людиною, якій дуже довіряє.

З Дональдом Трампом усе складніше.

Попри торговельну війну, яку Трамп розпочав проти Китаю, він не раз тепло говорив про Сі. Називав його другом і високо оцінював його політичний вплив.

Спочатку Сі розвивав контакти і з прем'єр-міністром Індії Нарендрою Моді. Вони проводили неформальні зустрічі та намагалися показати, що Китай та Індія можуть співпрацювати попри суперництво.

Але після сутичок на спірній ділянці кордону у 2020 році відносини між двома країнами погіршилися.

Сі загалом не належить до політиків, які покладаються на особисту харизму чи імпровізацію. Для нього державні інтереси зазвичай важливіші за особисті симпатії та стосунки.

Тож коли цього тижня Сі знову приїде до Вашингтона, це буде вже не той районний чиновник, який колись оглядав ферми в Айові.

До Вашингтона приїде одна з ключових політичних постатей XXI століття.