США розпочнуть блокаду іранських портів. Як це може змінити хід війни

Після того як американська делегація на чолі з віцепрезидентом Джей Ді Венсом не змогла домовитися з Тегераном про припинення бойових дій, перед президентом Дональдом Трампом постало питання наступного кроку. У ніч на понеділок Центральне командування США (CENTCOM) повідомило: незабаром розпочнеться блокування суден, що заходять до іранських портів і виходять з них.

За офіційною інформацією, блокада стартує о 10:00 за східним часом США (17:00 за Києвом). Водночас у командуванні наголосили: "американські сили не перешкоджатимуть свободі судноплавства для кораблів, які проходять через Ормузьку протоку до неіранських портів і назад".

Це формулювання дещо відрізняється від попередніх заяв Дональда Трампа.

Напередодні він писав у Truth Social про запровадження морської блокади Ірану в ширшому сенсі, а також про продовження розмінування Ормузької протоки задля безпечного проходу суден союзників.

Президент підкреслив: американські збройні сили "готові до бою" і можуть відновити удари по Ірану "у відповідний момент".

Він також зазначив, що, попри певний прогрес під час 20-годинних переговорів в Ісламабаді, Тегеран не готовий поступитися ключовою вимогою Вашингтона - відмовитися від своїх ядерних амбіцій.

Втім, за словами американських посадовців, знайомих із перебігом переговорів, розбіжностей значно більше. Йдеться не лише про ядерну програму, а й про контроль Ірану над Ормузькою протокою та його підтримку регіональних союзників, зокрема хуситів у Ємені та "Хезболли" в Лівані.

Хоча останні заяви Дональда Трампа звучать менш апокаліптично - у них уже немає недавніх погроз знищити іранську цивілізацію, вони відкривають цілу низку нових ризиків - передусім для самих Сполучених Штатів.

Чи підвищить розмінування Ормузької протоки ймовірність атак Ірану на американські військові кораблі?

Як саме США визначатимуть, чи сплачувало те чи інше судно збори Ірану?

І чи готовий Вашингтон застосовувати силу до суден під іноземними прапорами, які ігноруватимуть блокаду?

Не менш важливе питання - реакція світу. Що робитимуть країни, залежні від іранської нафти, насамперед Китай? І чи не призведе спроба перекрити ключове джерело доходів Тегерана до нового стрибка цін на нафту?

Чітких відповідей немає.

"Я не розумію, як блокада протоки може змусити іранців її відкрити", - зауважив в ефірі CNN сенатор від Вірджинії Марк, один з провідних демократів у комітеті з розвідки Сенату США.

Натомість республіканець Майк Тернер, який до минулого року очолював комітет з розвідки Палати представників США, вважає цей крок інструментом тиску.

"Заявляючи, що ми не дозволимо їм вирішувати, кому проходити [через протоку], президент фактично закликає наших союзників і решту країн сісти за стіл переговорів", - сказав він.

І додав: "Цю проблему необхідно вирішити".

Минулого тижня - ще до того, як Іран і США домовилися про двотижневе перемир'я та прямі переговори, - Дональд Трамп опинився перед складним вибором.

З одного боку, він міг продовжити ескалацію - посилити удари Вашингтона по Ірану. Такий сценарій, імовірно, завдав би довготривалих втрат цивільній інфраструктурі країни, поглибив гуманітарну кризу й ще більше розхитав би глобальну економіку.

З іншого - відступити від війни, яка ніколи не користувалася широкою підтримкою серед американців і дедалі більше розчаровує навіть частину його прихильників. Адже саме їм Трамп обіцяв, що Сполучені Штати уникатимуть затяжних конфліктів за кордоном і втягування в близькосхідні кризи.

Нові дані опитування CBS свідчать: 59% американців вважають, що війна для США складається радше невдало або дуже невдало.

Багато хто переконаний, що ключові цілі Вашингтона - забезпечення вільного судноплавства через Ормузьку протоку, розширення свобод для іранського суспільства та остаточне згортання ядерної програми Ірану досі залишаються недосяжними. Водночас представники обох партій сходяться на думці: ці завдання принципово важливі для США.

Минув майже тиждень, і, попри заяви Білого дому про "перемогу", базові виклики нікуди не зникли.

У неділю вранці в інтерв'ю Fox News Трамп заявив, що Іран зрештою надасть США "все", чого вони прагнуть. Він також визнав: ціни на нафту найближчими місяцями можуть не змінитися або навіть зрости, однак, на його думку, американська економіка це витримає.

Це, м'яко кажучи, ризикована ставка.

З огляду на наближення листопадових проміжних виборів, Республіканська партія може дорого за неї заплатити, якщо розрахунок президента не справдиться.

Контраст між політикою і публічним образом лише підсилює напруження. У суботу ввечері, поки віцепрезидент вів переговори з іранською стороною в Пакистані, Трамп вирушив до Маямі - спостерігати за боями UFC.

За словами журналістів, присутніх на події, це виглядало майже сюрреалістично: президент США стежить за жорсткими поєдинками на залитому кров'ю рингу, спілкується зі знаменитостями й час від часу веде жваві дискусії з держсекретарем Марко Рубіо та радниками - просто на очах у тисяч глядачів.

У боях, попри всю їхню жорстокість, усе ж є правила, часові рамки й чіткий результат - переможець і переможений.

Війна з Іраном такої ясності не обіцяє. Вона триває вже майже другий місяць, а нинішнє двотижневе перемир'я виглядає вкрай крихким.

Цей конфлікт дедалі більше нагадує випробування на витривалість: для Ірану - здатність пережити тривалі удари США та Ізраїлю; для Трампа - готовність нести економічні й політичні втрати, які ця війна вже спричинила.

І в підсумку є ризик, що ослабленими вийдуть усі сторони.