Як влада Росії відбирає житло в українців і перекроює окуповані території

Коли чотири роки тому пастор баптистської церкви Ігор Іващук утік зі свого будинку в окупованій Росією частині Запорізької області, він сподівався, що ще зможе туди повернутись. Перед від'їздом він попросив друга оселитися в домі і доглядати за ним.

Але коли друг зателефонував Іващуку і розповів, що до будинку прийшла людина у військовій формі, яка розпитувала про власника і вимагала показати документи на нерухомість, пастор зрозумів: свій будинок у Мелітополі він, швидше за все, втратив назавжди.

Пастор був змушений залишити окуповане місто на півдні України, тому що його дружині була потрібна медична допомога. На той час російські військові з автоматами вже встигли залякати його парафіян, увірвавшись до його церкви прямо під час богослужіння.

Наступні два роки пастор провів, знову будуючи своє життя в іншій частині України, але не раз чув історії про те, як Росія захоплює будинки людей в окупованих районах і перерозподіляє їх на користь російських громадян.

Тому дзвінок друга наприкінці 2024 року з приводу власного будинку Іващука не став несподіванкою.

За кілька місяців друга виселили, а будинок, який пастор 20 років ремонтував власноруч, перестав йому належати.

Історія Іващука — лише одна з тисяч таких історій на окупованих Росією територіях України.

Москва призначила своїх чиновників для управління підконтрольними їй територіями в Донецькій, Луганській, Херсонській та Запорізькій областях України.

Розслідування ВВС показало, що з 2024 року 34 002 об'єкти нерухомості, що належать українським громадянам, зокрема, квартири, будинки та дачі, були конфісковані або визначені для конфіскації з метою передачі власникам російських паспортів. У деяких випадках їх можуть тимчасово здавати в оренду чиновникам — суддям, військовим та держслужбовцям.

У списках зустрічаються і тисячі комерційних об'єктів, таких як офіси та готелі, проте до підрахунків ВВС вони не увійшли.

Оголошення про "безгосподарне" майно публікуються на тлі масштабного переобліку нерухомості на підконтрольних Росії територіях України за російським законодавством.

У серпні 2025 року голова Росреєстру Олег Скуфінський заявив, що відомство виявило на територіях так званих "нових регіонів" 550 тисяч об'єктів, відомості про які були відсутні в російському реєстрі. Неможливо перевірити, яку частину з них було визнано "безгосподарною".

Крім того, Росреєстр виявив там 330 тисяч гектарів землі без оформлених за російськими правилами документів. За словами Скуфінського, згодом цю землю можна буде залучити до обігу, зокрема використовувати для інвестиційних проектів та житлового будівництва. Переоблік нерухомості почався у вересні 2024 року, завершити його російська влада планує до кінця 2026 року.

Одночасно від власників вимагають переоформити права на нерухомість за російським законодавством. Жителі окупованих територій можуть це робити з 2023 року. Спочатку термін подання документів спливав 1 липня 2026 року, проте потім його продовжили ще на півроку — до 1 січня 2027 року.

Українцям рідко повідомляють про конфіскацію їхнього житла.

Натомість людям доводиться самостійно переглядати оголошення на сайтах муніципалітетів окупованих територій та перевіряти, чи не виявилося їхнє житло серед об'єктів, які російські чиновники визнали "безгосподарними" або "мають ознаки безгосподарних".

Щоб майно не перейшло під контроль російської держави, українці, які були змушені залишити свої будинки через бойові дії, мають отримати російські паспорти та особисто повернутися на окуповані території протягом 30 днів.

При цьому вони ризикують бути заарештованими і змушені проходити виснажливу перевірку безпеки в московському аеропорту "Шереметьєво".

Серед об'єктів нерухомості, які потрапили під конфіскацію, виявився великий сімейний будинок, розташований серед лісів у передмісті Маріуполя.

Дочка власника, яку ми назвемо Іванна, щоб захистити членів її родини, які, як і раніше, живуть на окупованій Росією території України, розповіла BBC Verify, що її батько будував цей будинок впродовж 15 років для її мами, після того, як у неї виявили рак.

"Лікар сказав, що їй більше не можна дихати повітрям Маріуполя, тому її треба було перевезти кудись ближче до лісу, — розповідає Іванна. — Коли ми його добудували, мама померла — проте він залишився нашим сімейним будинком".

Батько та сестра Іванни втекли з Маріуполя незабаром після початку повномасштабного російського вторгнення у 2022 році, але її бабуся та дідусь залишилися жити в будинку. Однак у квітні 2026 року до них прийшли представники окупаційної влади, щоб повідомити, що будинок буде конфісковано.

BBC Verify ознайомилася з фотографіями будинку, але вирішила не публікувати їх, щоб не наражати на небезпеку сім'ю Іванни.

"Це будинок, який був збудований для моєї мами, де вона жила, і це місце наших спогадів — про моє дитинство, про дитинство моєї сестри, про час, проведений разом усією сім'єю, — каже Іванна. — Я просто не можу уявити, що там житиме хтось інший".

Випадок Іванни не унікальний, і "безгосподарними" визнають будинки та квартири на всіх окупованих територіях.

Посольство Росії в Лондоні в коментарі ВВС заявило, що ці заходи "встановлюють порядок управління житловою нерухомістю, власників якої неможливо встановити або з якими неможливо зв'язатися, а також передбачають компенсацію, якщо законні власники згодом заявлять про свої права".

Конфіскація українського житла відбувається одночасно з кампанією із перейменування вулиць, яким повертають імена діячів радянської доби. Водночас окупаційна влада фактично заборонила використання української мови у школах.

Така сама доля спіткала і церкву, в якій проповідував Іващук, — євангелічну громаду "Церква Благодаті". Її багато прикрашений будинок перетворили на представництво Міністерства культури Росії, а фасад перефарбували і прикрасили великими фресками із зображеннями російських солдатів.

Доктор Ярослава Барб'єрі, науковий співробітник британського дослідницького центру Chatham House, заявила, що ця російська стратегія "демографічного інжинірингу" покликана змінити як соціальну, так і політичну структуру окупованих регіонів, "робивши їхню майбутню реінтеграцію в Україну як політично небажаною, так і практично неможливою".

"Всередині країни це допомагає зміцнити імперську риторику Кремля, згідно з якою розширення Російської Федерації за рахунок цих територій — які в Росії часто називають "новими регіонами" — є фактом і силою, що діє на благо", — вважає вона.

Посольство Росії це заперечує, звинувачуючи у відповідь українську владу в "систематичному витісненні російської мови, утиску прав російськомовних спільнот та спробах стерти їхню культурну ідентичність".

Саме це у посольстві назвали "ключовою причиною" війни.

Закон, підписаний Володимиром Путіним наприкінці 2025 року, російська влада представляє як спосіб забезпечити житлом людей, чиї будинки на окупованих територіях були зруйновані внаслідок бойових дій. Документ дозволяє переводити житло з "ознаками безгосподарного майна" у власність регіональної чи муніципальної влади та згодом використовувати його для цих цілей.

Однак отримати таке житло можуть лише громадяни Росії, тобто ті, хто погодився прийняти російське громадянство.

При цьому, зважаючи на все, реалізація програми викликає питання навіть у деяких російських громадян, які отримали таке житло.

У телеграм-чатах мешканців Маріуполя можна побачити, як люди намагаються з'ясувати, чи справді виділені ним квартири "не мають власників".

Український уряд має власну програму компенсацій для людей, змушених залишити свої будинки через конфлікт, зокрема, для тих, чиє житло було конфісковано.

Однак багато українців, з якими поговорила ВВС Verify, розповіли, що їм складно знайти нове житло: система, покликана допомогти мільйонам вимушених переселенців, працює повільно.

Міла, справжнє ім'я якої ми не розкриваємо з міркувань безпеки, родом із Маріуполя, але зараз мешкає в Європі.

Вона надала українському уряду докази збитків, завданих її квартирі, однак, за її словами, так і не отримала відповіді. Міла розповіла, що деякі заможні українські благодійники окремо виплатили компенсації декільком пораненим бійцям, та її родина не має права на таку допомогу.

"Я зрозуміла, що швидше за все ніхто мені нічого не компенсує, — сказала Міла. - Ми не бездомні. Ми — люди, які хочуть жити в Україні, відновлювати її і таке інше, але нам нікуди повертатися".

Іванна не знає, що зараз відбувається з її домівкою. Але, перебуваючи за тисячі кілометрів від України, вона боїться, що надії колись знову побачити його майже не лишилося.

"Я не вірю, що якщо вони справді заберуть будинок чи квартиру, то в тих умовах, у яких ми зараз живемо, вдасться їх повернути", — каже вона, змирившись із реальністю: якщо Україна не зможе відвоювати великі території, захоплені Росією, будинок її дитинства практично, напевно, буде втрачено.

Іващук зізнається, що втрата будинку викликає у нього змішані почуття. За його словами, як християнину йому було важливо пробачити людину, яка привласнила його дім і виселила звідти її друга.

Проте прагнення "поліпшити власне становище за рахунок іншої людини", яке Іващук називає "беззаконням", викликає у нього питання.

"Для мене, як для віруючого, це гріх", - говорить він.

Наша методологія

ВВС проаналізувала 516 оголошень та викладених у публічний доступ реєстрів "безгосподарного" житла та такого, що "має ознаки безгосподарного", які були опубліковані на офіційних сайтах муніципалітетів окупованих Росією територій. Ми виключили з них нежитлові адреси, а потім привели адреси до єдиного формату. Це дозволило врахувати кожен окремий будинок лише один раз, навіть якщо він фігурував на кількох етапах процесу.

Ми також виключили всі будинки, які згодом місцева влада прибрала з переліків. Як правило, це означає, що власник зміг особисто підтвердити свої права на нерухомість.

В результаті ми виявили 34 002 унікальні адреси. З них 14 308 перебували у Маріуполі, ще 19 694 – в інших частинах окупованих територій.

Для кожної будівлі ми визначили географічні координати за допомогою Google Maps, "Яндекс-Карт" та ручної перевірки.

Дизайн: Месут Ерсоз, Марк Едвардс та Ерван Ріво