"Розлом по лінії схід-захід". Чи переможе на виборах у Болгарії "новий Орбан"?

У неділю в Болгарії пройдуть позачергові парламентські вибори — восьмі за останні п'ять років. У них беруть участь 24 партії та коаліції, але головним претендентом на перемогу стала поспіхом створена коаліція колишнього президента-євроскептика Румена Радева "Прогресивна Болгарія". Він обіцяє боротися з корупцією та налагодити діалог із Росією, проте експерти не чекають від Радева рішучих дій.

Згідно з різними опитуваннями, "Прогресивна Болгарія" може отримати 30–40% голосів виборців. Це більше, ніж у будь-якої іншої партії, хоча її заснували лише за кілька тижнів до виборів.

Крім неї, реальні шанси потрапити до нового парламенту мають як мінімум чотири партії. Лідери двох із них — "Громадян за європейський розвиток Болгарії" (ГЕРБ) та "Руху за права і свободи" (ДПС) — мали підозри у корупції.

Серед імовірних кандидатів до парламенту є і партія "Відродження", лідер якої Костадін Костадінов неодноразово їздив до Росії, востаннє у листопаді 2025 року. Має шанси подолати бар'єр у 4% і Болгарська соціалістична партія (БСП), яку теж називають проросійською.

Нинішні вибори стали прямим наслідком політичної кризи кінця 2025 року. Тоді в країні пройшли найбільші за останні 10 років протести. Вони почалися як виступи проти бюджету на 2026 рік, але швидко перетворилися на протести проти всієї політичної системи та корупції. У грудні уряд пішов у відставку, а президент мусив призначити технічний тимчасовий кабінет.

Болгарська політика вже п'ять років залишається роздробленою: жодна сила не може закріпитися при владі, а болгари часто не знають імені чинного прем'єр-міністра, зазначав політолог Іван Крастев ще у 2024 році в колонці у Financial Times.

За оцінкою директора російського Фонду прогресивної політики та експерта з країн Східної Європи Олега Бондаренка, це пов'язано з кризою політичної системи країни:

"У Болгарії справді є давній дефіцит довіри до політиків і дефіцит сильних політиків… І саме з цим пов'язана така часта зміна прем'єр-міністрів".

Болгарія — парламентська республіка. Народні збори, однопалатний парламент із 240 депутатів, ухвалюють закони, затверджують уряд і будь-якої миті можуть позбавити його влади.

Стійкість уряду залежить від того, чи вдається партіям зібрати робочу коаліцію. Президент залишається важливою постаттю, але переважно в моменти кризи: він не керує країною безпосередньо, проте може призначати службовий уряд, якщо партії не можуть домовитися.

"Багато років уже існують дві лінії розколу, які ускладнюють створення керівної більшості в парламенті. Одна — це корупція та антикорупція, а інша — геополітична лінія Схід-Захід", — пояснює BBC болгарський політичний аналітик Веселин Стойнев.

Коли на антикорупційному фронті з'являється нова сила, спроба домовитися зі старими партіями призводить до втрати довіри виборців. Саме тому "Прогресивній Болгарії" Радева буде складно створити з кимось коаліцію.

Болгарію називають однією з найбільш корумпованих країн ЄС. Радев у 2025 році сам пішов із посади президента за рік до закінчення другого терміну. Офіційно він заявляв, що хоче активніше брати участь у політичному житті країни та боротися з корупцією.

Радев — відомий євроскептик, який критикував запровадження євро в країні з 1 січня 2026 року без проведення референдуму.

Він послідовно виступав проти нарощування військової допомоги Україні, заявляючи, що "цей конфлікт не має військового рішення", а нещодавно зауважив, що "болгарський народ не сприймає Росію як ворога, незалежно від екранної пропаганди самозванців".

Він також говорив про необхідність "відновити діалог із Росією", тим паче що "Болгарія перебуває в унікальній позиції, бо є єдиною державою-членом ЄС, яка водночас є слов'янською та східно-православною".

Популярність Радева, на думку Бондаренка, багато в чому пояснює те, що в роки президентства він не примкнув до жодної партії і тим самим зберіг образ фігури "над сутичкою":

"І саме завдяки цьому через стільки років президентства цей політик не розгубив, як це часто буває, кредит довіри, а навпаки, заслужив і зміцнив його".

Останнім справді популярним прем'єром був Бойко Борисов. Він втратив посаду після багатомісячних антикорупційних протестів 2020–2021 років, які спалахнули через звинувачення на його адресу в корупції та змові з генеральним прокурором Іваном Гешевим.

Очікують, що очолювана ним правоцентристська та проєвропейська коаліція ГЕРБ-СДС посяде на майбутніх виборах друге місце (близько 20% голосов).

Націоналістична проросійська партія "Відродження", вочевидь, втратить частину своєї електоральної бази та здобуде близько 5% голосів.

Якщо результати соцопитувань підтвердяться, Радеву доведеться або вступати в коаліцію, щоб отримати парламентську більшість, або формувати менш стійкий уряд меншості.

Оскільки він позиціонує себе борцем із корупцією, це робить для нього союз із ГЕРБ-СДС та ДПС токсичним. Але навіть коаліція з "Відродженням", яке в низці питань — насамперед у критиці допомоги Україні — займає схожі позиції, навряд чи змінить ситуацію.

Таким чином, Болгарія знову ризикує повернутися до знайомого сценарію останніх років: слабкий уряд меншості або ще одні дострокові вибори.

Другий варіант може виявитися для Радева менш вигідним, бо повторити такий результат ще раз буде складніше.

Корупція та запровадження євро

Наприкінці 2025 року болгари протестували проти зростання податків, корупції та впливу великого бізнесу на ухвалення політичних рішень. Ці проблеми нікуди не зникли й зараз.

Перед виборами у болгарських соцмережах активно обговорюють, що запровадження євро з 1 січня 2026 року призвело до зростання цін.

Це один із важливих наративів нинішньої виборчої кампанії, зазначив у розмові з BBC аналітик Васіл Величков із болгарської моніторингової компанії Sensika.

Це підтверджує і Веселин Стойнев: "За даними соціологічних опитувань, найбільше людей хвилюють ціни. І тут цікаво, що політики — практично всі партії без винятку — не дають на це виразної відповіді. Ба більше, вони навіть доладно не обговорюють цю проблему, хоча саме вона найбільше турбує виборців… Є для цього і внутрішні причини.

Ще до запровадження євро в Болгарії ухвалили закон, що обмежує „необґрунтоване“ зростання цін. Однак через розмитість формулювань та слабкий контроль чимало торговців почали підвищувати ціни заздалегідь, щоб потім за потреби їх знизити. У результаті ціни почали зростати ще до переходу на євро і продовжили після нього, попри формальні обмеження".

"Для Радева це додатковий ресурс: він пропонує просте пояснення — „винне євро“ або недостатні заходи уряду. Проте якщо він опиниться при владі, розв'язувати цю проблему буде значно складніше, ніж пояснювати її під час кампанії", — продовжує аналітик.

Розкол навколо Росії та України

Український фактор став однією з центральних тем кампанії після того, як 30 березня призначений президентом прем'єр-міністр Болгарії Андрей Гюров під час візиту до Києва підписав із президентом України Володимиром Зеленським десятирічну угоду про співпрацю, зокрема у військовій сфері.

Формально документ підготували ще у 2024 році, і фактично він закріплює вже наявну співпрацю, проте виникло багато суперечок про те, чому це зробили без схвалення парламенту. Щоправда, як підкреслювало видання Factcheck.bg, жодна з 22 країн ЄС, які уклали подібну угоду з Україною, не проводила її через парламент.

Наратив про те, що допомога Україні нібито втягує Болгарію у війну, активно використовують у соціальних мережах перед виборами, зокрема в акаунтах прихильників Радева, розповіли BBC в аналітичній компанії Sensika.

"Якщо Болгарія допоможе Україні та займе чітку проєвропейську позицію, це призведе до нашого втягування у війну... і зрештою, бац — болгари опиняться на фронті в Україні", — описує цю риторику Васіл Величков.

Радев зустрічався з лідером України Володимиром Зеленським у Софії у 2023 році. Тоді він заявив, що конфлікт "не має військового рішення", а акцент треба робити на дипломатії, тоді як Зеленський наполягав на продовженні військової підтримки та прямо закликав Болгарію посилити допомогу.

Публічна риторика в Болгарії розбігається з реальною роллю країни в підтримці Києва. Зокрема, експорт озброєнь в Україну тривав навіть тоді, коли влада офіційно від цього відхрещувалася, додає Стойнев.

Робили це не напряму, а через Польщу та інші країни, і, за різними оцінками, болгарська військова промисловість отримала від цього близько 7 млрд левів (приблизно 3,6 млрд євро) станом на 2024 рік.

Болгарія справді від самого початку бере участь у підтримці Києва: від початку війни країна надіслала 13 пакетів військової та гуманітарної допомоги. Деталі військових постачань залишаються засекреченими, проте влітку 2025 року голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн заявляла, що на початку війни Болгарія надала Україні майже третину необхідного їй озброєння.

Ймовірно, ці постачання триватимуть: восени 2025 року Софія підписала угоду з німецьким збройовим гігантом Rheinmetall щодо будівництва в Болгарії заводу з виробництва пороху та боєприпасів, який може відкритися вже цього року.

Незручною темою на нинішніх виборах виявилася й енергетика: після 2022 року Болгарія скоротила залежність від російських енергоносіїв, але водночас намагалася зберегти канали для співпраці. Так, через країну зараз іде російський газ російсько-турецьким газопроводом TurkStream до Сербії та інших країн Європи.

У 2023 році Болгарія уклала спірний контракт із турецькою державною компанією BOTAS: формально він мав допомогти диверсифікувати постачання після припинення імпорту «Газпрому», але на практиці зберіг можливість отримувати газ російського походження через Туреччину.

У ядерній сфері розрив також іде повільно: остання партія російського палива для АЕС «Козлодуй» надійшла у 2025 році, а повний перехід на альтернативних постачальників очікують до 2027 року.

Болгарська еліта десятиліттями намагалася поєднувати рух на Захід із небажанням відкрито йти проти Москви, — пояснює цю подвійність Веселин Стойнев.

Чи впливатиме Радев активно на постачання озброєння та енергетичні контракти, поки не зрозуміло.

Західні та російські ЗМІ неодноразово порівнювали його з угорським прем'єром Віктором Орбаном, який послідовно зберігав особливі відносини з Москвою та блокував допомогу Україні на рівні ЄС.

Зокрема, видання Politico назвало Радева серед можливих "головних бунтівників ЄС" на заміну Орбану. Але опитані BBC експерти сумніваються, що Радев зможе зіграти цю роль.

Стойнев вважає, що експрезидент може стати лише "дуже м'яким варіантом" такого лідера. За словами Стойнева, йдеться про поступове геополітичне зміщення країни, можливе повернення до старих енергетичних залежностей та більш конфліктну поведінку всередині ЄС.

"Я припускаю, що Радев у певному сенсі спробує стати "новим Орбаном", але тільки в частині більш проросійської орієнтації. Водночас він не має ресурсів для побудови такої моделі. Орбан створював свою систему довгі роки, що потребує величезних ресурсів і фактичного захоплення держави, проти чого Радев, принаймні на словах, виступає", — вважає експерт.

Більш радикальні проросійські сили, передусім партія "Відродження", за опитуваннями, втрачають позиції. Можливо, частина їхніх виборців перейшла до Радева.

Це не означає, що проросійський запит зник. Стойнев описує його як глибшу та старішу історичну інерцію:

"Є мовчазна більшість, яка є проросійською — це дуже стара стійка традиція".

Що впливає на вибори

Вплив Росії на вибори в Болгарії навряд чи можливий, стверджує експерт Олег Бондаренко, який живе в Росії. За його даними, у російському посольстві, крім пані посла Елеонори Мітрофанової, зараз працює лише ще одна людина.

Інші експерти не беруться говорити про пряме російське втручання в ці вибори, проте відзначають проросійські наративи у виборчій кампанії.

Ще у 2024 році в Болгарії припинила роботу мережа сайтів, які поширювали проросійський контент, розповів BBC дослідник Димитар Вацов.

За словами Васіла Величкова, у країні залишаються ресурси, які системно просувають проросійські наративи, зокрема перекладні публікації російських аналітичних центрів. У деяких випадках, додає він, координацію видно буквально по секундах: один і той самий матеріал з ідентичним змістом з'являється одразу на 18 сайтах в одну й ту саму хвилину.

Основні партії-кандидати в такому не помічені, але в Sensika вважають, що партії-конкуренти — "Прогресивна Болгарія", ДПС та популістська партія "Є такий народ" — координують дії в соціальних мережах. Причому партія "Є такий народ", імовірно, використовує ботів, пише видання Factcheck.bg.

Кампанії на підтримку кандидатів на цих виборах зазвичай ідуть не через офіційні партійні канали, а через "сіру зону" афілійованих акаунтів, груп, сторінок і псевдомедіа, які нібито виступають на підтримку кандидатів і партій, стверджує Величков.

Найбільший обсяг таких ресурсів, за даними Sensika, мають "Прогресивна Болгарія" та Радев. У деяких випадках використовували акаунти місцевих груп із продажу, наприклад, автозапчастин або відкриті у минулому проросійські акаунти, зауважило болгарське видання "Свободна Точка".

За словами Васіла Величкова, після публікації доповіді Sensika TikTokcracy на початку березня 2026 року, TikTok видалив низку акаунтів, пов'язаних із ДПС, а у фейсбуці "охоплення низки сторінок, чий контент пов'язаний із "Прогресивною Болгарією", ДПС та ГЕРБ, знизилися на 50–60%".

У дописі у фейсбуці за чотири дні до голосування Радев, не називаючи імен, розкритикував "деякі вигадані НУО", які "поширюють сигнали про соцмережі, спрямовані проти "Прогресивної Болгарії".

Менше з тим, Sensika пише, що маніпуляції охоплюють увесь політичний спектр і мають внутрішній характер — за масштабами їм далеко до Румунії, де скасували результати виборів.

Окрім соцмереж, існують і інші фактори ризику. Насамперед це відсутність машинного голосування: у країні голоси рахують вручну, що може призводити до махінацій.

Також скоротили частину виборчих дільниць за межами ЄС, зокрема в Туреччині, Великій Британії та США, де проживає значна болгарська діаспора.

Зберігається і проблема підкупу виборців. МВС Болгарії за цю виборчу кампанію, як пише видання "Капітал", вилучило понад 1 млн євро, призначених для купівлі голосів. Йдеться приблизно про 25 тисяч голосів — це еквівалентно 3–4 мандатам у Народних зборах.

Значно серйознішою проблемою залишається не прямий підкуп, а використання адміністративного ресурсу.

Наприклад, як розповідає Стойнев, одна з нових схем махінацій працює так: "у маленькому населеному пункті людина купує собі продукти в магазині й нічого за них не платить. Продавець отримує потім за це гроші, але нічого не платить клієнту".

Стойнев називає це "спеціальними відносинами": фактично за продукти платять фірми, які підтримують певну партію.

Раніше, за словами експерта, людей підкуповували кришками для консервування, які певний час були в дефіциті, та популярними в Болгарії м'ясними напівфабрикатами. Ця проблема найбільш поширена серед людей, які живуть за межею бідності.