Симптоми раку в дітей: чому їх легко не помітити і на що звернути увагу

Попри те, що рак у дітей трапляється рідко, він є провідною причиною смерті від хвороб серед дітей віком до 15 років у Великій Британії. Водночас лише трохи менше третини батьків кажуть, що впевнено можуть розпізнати його симптоми.

За даними Cancer Research UK, щороку рак діагностують приблизно у 1 900 дітей віком від 0 до 14 років.

Тринадцятирічній Амелії Керролл, яка зараз перебуває в ремісії, минулого року діагностували гострий мієлоїдний лейкоз (AML).

Її мама Джемма згадує, що початкові симптоми було легко не помітити.

Була втома, а також задишка після незначного фізичного навантаження, каже вона, але обидва симптоми пояснювали недостатньою фізичною формою та звичайною втомою після школи.

Лише коли в Амелії почали з'являтися синці, Джемма зрозуміла, що щось не так. Уже за 10 днів Амелії поставили діагноз лейкоз.

На які симптоми варто звернути увагу

Професор Боб Філліпс, дитячий онколог, каже, що батькам важливо звертати увагу на поєднання симптомів, які не зникають, посилюються або стають більш вираженими.

Варто звернутися до лікаря у разі:

Рак у дітей розвивається значно швидше, ніж у дорослих, фактично через те, що діти ростуть.

Такі експерти як Філліпс із CCLG, Асоціації дитячого та молодіжного раку, закликають людей підтримати загальнонаціональну кампанію, спрямовану на підвищення обізнаності та скорочення часу до встановлення діагнозу.

Вона включає правило трьох: якщо дитина має три стійкі симптоми, або тричі відвідувала лікаря, або протягом трьох тижнів має незрозумілі симптоми, слід розглянути направлення до профільного спеціаліста.

Водночас важливо зазначити, що показники виживаності суттєво зросли з 1970-х років: вісім із десяти дітей живуть понад п'ять-десять років або довше після встановлення діагнозу.

Для Амелії шлях боротьби з раком почався з одного червоного синця, який, за словами Джемми, з'явився нізвідки.

Через три дні синці вкрили обидві гомілки на обох ногах. Вони були болючими та випуклими.

"Ми прийшли до офтальмолога на плановий прийом, і він помітив, що в неї лопнули деякі кровоносні судини, але не розумів причину", - додає вона.

Уже за 10 днів лікарі підтвердили, на який саме вид лейкозу хворіє Амелія, і її госпіталізували й почали лікування.

"У день, коли нам підтвердили, що саме в неї, я посадила її поруч, і вона запитала: "У мене рак?" Я відповіла: "Так, у тебе рак". Потім вона запитала, чи помре", - згадує Джемма.

"Я сказала: "Ні, вони роблять усе можливе, у них є план, і лікування зробить усе можливе, щоб подолати рак"", - додає вона.

Зараз Амелія перебуває в ремісії, кожні три місяці проходить регулярні аналізи кісткового мозку та крові й уже повернулася до школи.

Філліпс каже, що показники виживаності дітей із раком у Великій Британії перевищують 80%, але швидше встановлення діагнозу дозволило б застосовувати менш інтенсивне лікування.

"Підвищення обізнаності - це його спадщина"

За його словами, у Великій Британії приблизно половина дітей, яким діагностують рак, отримують діагноз протягом двох тижнів.

"Це досить швидко, але ми хочемо, щоб іншій половині не доводилося чекати 16, 18, 20 чи 25 тижнів від появи перших симптомів до встановлення діагнозу", - каже професор Філліпс.

Дані Cancer Research UK свідчать, що щороку у Великій Британії діагностують понад 400 000 нових випадків раку, і лише 54% пацієнтів отримують діагноз у межах цільового терміну NHS у 28 днів, згідно з даними British Medical Journal (BMJ).

Щороку також діагностують рак у 2 300 підлітків і молодих людей віком від 15 до 24 років.

Лінсі Свінско - мама Джейка, який помер від раку м'яких тканин у віці 13 років.

У липні 2023 року Джейку діагностували альвеолярну рабдоміосаркому третьої стадії з позитивним статусом fusion.

До встановлення діагнозу його початкові симптоми - закладений ніс і сльозоточивість - пояснювали сінною лихоманкою, а засинання після школи вважали звичайною втомою наприкінці навчального року.

"Лише коли в нього почала з'являтися припухлість на переніссі, ми подумали: добре, треба звернутися до сімейного лікаря", - каже Лінсі.

"Але на той момент ми зовсім не думали, що втома та симптоми сінної лихоманки пов'язані між собою", - додає вона.

У носі та носовій порожнині Джейка виявили пухлинне утворення, після чого йому діагностували саркому м'яких тканин.

Він пройшов дев'ять курсів хімієтерапії та курс протонно-променевої терапії.

Після нападів судом і дуже поганого самопочуття через хімієтерапію Джейк відмовився від подальшого лікування.

Він помер удома 26 квітня 2024 року, лише за два тижні до свого 14-го дня народження.

"Думаю, головне щодо Джейка було те, що він не боявся помирати. Ми багато говорили про смерть і про те, що можна відчувати, коли помираєш. Єдине, що його трохи лякало, було: "Чи пам'ятатимуть мене люди? Чи всі просто забудуть, хто я?""

"Саме тому я це роблю - щоб люди знали, ким був Джейк, щоб люди знали, якою неймовірною людиною він був. І разом із цим приходить підвищення обізнаності, що, на мою думку, і є його спадщиною".