Епоха Орбана пішла: від борця з Кремлем до миші Путіна

Те, що Віктор Орбан робив протягом останніх 16 років при владі, було "експериментом" – але навіть він сам не знав, як його назвати. "Неліберальна демократія" звучала надто негативно.

Його американські друзі любили називати це "національним консерватизмом" – це звучить краще, але насправді ніколи не було цілком правдою. На відміну від більшості консерваторів, Орбан був бунтівником.

Він постійно радикалізувався. То які ж традиції він міг зберігати?

Йому подобалося показувати зневагу до мейнстриму, до "брюссельських бюрократів". Він був для них колючкою в боці, але щоразу, коли вони завдавали удару у відповідь, він обертав це собі на користь.

Він зображав себе "антиглобалістом", але запрошував до Угорщини німецьких автовиробників, а також китайських і південнокорейських виробників акумуляторів для електромобілів.

Він малював себе захисником національного суверенітету, але відмовлявся стати на захист українського суверенітету проти Росії.

Він виступав різко проти імміграції, але тихо заохочував приїзд працівників зі Шрі-Ланки, Філіппін, України та Туреччини, щоб збудувати свої нові заводи.

Він вкладав гроші в заохочення пар народжувати більше дітей, але до 2025 року рівень народжуваності знову впав до 1,31 – того самого показника, який він успадкував від соціалістів у 2010 році.

Те, як він швидко визнав поразку в неділю ввечері, показало, що для нього було важливим зберегти власний імідж. Він діяв як "мажоритарний" демократ, тобто вірив, що "переможець отримує все" – і саме так він поводився при владі.

Через рік після здобуття двох третин місць у парламенті в 2010 році він написав нову конституцію. Він перекроїв Угорщину за власним образом і на користь своєї партії.

Маючи дві третини більшості в парламенті, він проштовхував закон за законом, змінюючи структуру судів, виборчу систему та економіку.

Але зрештою, у неділю, угорці рішуче сказали йому: "Ми більше не хочемо бути об'єктом експериментів".

Петер Мадяр переміг його тому, що приносив угорський прапор на кожен мітинг, тому що проголошував інклюзивне, менш виняткове національне послання і, можливо, передусім тому, що угорці відчували виснаження від постійного перебування в конфлікті.

Їм також не подобалося, що багаті багатішали, бідні біднішали, а середній клас скорочувався.

Орбан часто вигравав свої битви, але його люди хотіли спокою і тиші. Нормальної країни, але з голосом.

Саме це обіцяє Мадяр.

"Сьогодні ввечері ми святкуємо, – сказав він величезним натовпам, які танцювали на берегах Дунаю. – Але завтра ми починаємо працювати".

Шлях Орбана до влади

Жоден чинний лідер Євросоюзу не керував своєю країною так довго, як Віктор Орбан.

З моменту падіння комуністичного режиму в Угорщині минуло понад 36 років, і майже 20 з них Орбан перебував при владі.

З 2010 року він перетворив Угорщину на те, що Європарламент з осудом назвав "гібридним режимом виборчої автократії". Сам він описує власний політичний винахід, як поєднання "неліберальної демократії" та "християнської свободи".

Віктор Орбан народився в 1963 році у містечку за годину їзди від Будапешта. Він був старшим із трьох синів, чий батько був інженером-аграрником і членом Комуністичної партії, а мати – вчителем дітей з особливими потребами.

В інтерв'ю 1989 року він згадує, як батько Гьозо бив його двічі на рік. Він описує його як жорстокого чоловіка: "Коли він бив мене, він також кричав. Я пам'ятаю все це як поганий досвід".

Ніщо в його дитинстві не вказувало на те, що він кине виклик комуністичному режиму. Коли він вчився у гімназії, він був членом Ліги комуністичної молоді.

Він любив футбол і грав за місцевий клуб FC Felcsut, і досі захоплюється цим спортом, яким займався з дитинства.

Віктор Орбан вперше заявив про себе наприкінці 1980-х років, коли Радянський Союз почав розпадатися. Він створив політичний рух під назвою "Фідес", або "Альянс молодих демократів".

Будучи ще студентом права у коледжі Бібо в Будапешті, у 1989 році Орбан виголосив сміливу семихвилинну промову, закликаючи радянську Червону армію повертатися додому.

Після цього виступу він деякий час вивчав ліберальну політичну філософію в Оксфорді. Його стипендію фінансував філантроп-мільярдер угорського походження Джордж Сорос, меценат, проти якого він виступить через багато років.

За кілька місяців він достроково покинув навчання, щоб взяти участь у передвиборчій кампанії 1990 року. Тоді "Фідес" отримав 22 місця у парламенті, а Віктор Орбан очолив партійний список.

У 1993 році Орбан став лідером "Фідеса". Коли консервативна партія "Угорський демократичний форум" втратила владу у 1994 році, новий лідер вже підштовхував свою партію до правого центру – так "Фідес" заповнив прогалину, яку залишили ослаблені консерватори.

У 1998 році Віктор Орбан привів "Фідес" до перемоги на виборах і у 35 років став наймолодшим прем'єр-міністром Європи, привівши наступного року Угорщину до НАТО.

У 2002 і 2006 роках він зазнав дві поразки на виборах і виніс з цього уроки.

16 років "неліберальної демократії"

Орбан повернувся на посаду під час світової економічної кризи у 2010 році і з того часу – до теперішніх виборів – не програвав.

За останні 16 років він змінив Угорщину, внісши низку змін до її законів і конституції, перемігши із "супербільшістю" чотири рази поспіль на виборах і контролюючи дві третини парламенту.

З 2010 року "Фідес" та її прихильники поступово взяли під контроль медіаландшафт Угорщини, вплинувши на іноземних інвесторів, каже угорська організація Mertek, яка моніторить медіа.

Крім того, Орбан призначив лояльних до "Фідеса" суддів до Конституційного і Верховного судів.

Уряд Орбана неодноразово звинувачували також у тому, що він "висмоктує" державні кошти та віддає державні підряди компаніям, які належать наближеним людям. Йдеться зокрема про зятя Орбана Іштвана Тіборца, який володіє низкою престижних готелів, і його друга дитинства Льорінца Месароша – колишнього газового слюсаря, який став найбагатшою людиною країни.

Головними проблемами Орбана стали міграція та ЄС, а останніми роками – також війна в Україні.

У липні 2015 року, коли дедалі більше біженців та нелегальних мігрантів в'їжджали до ЄС через кордони Угорщини, він дуже суперечливо провів "чіткий зв'язок між нелегальними іммігрантами, які прибувають до Європи, та поширенням тероризму".

На кордоні з Сербією побудували паркан і запровадили нові закони, які криміналізують мігрантів. Закон "Стоп Сорос" у 2018 році криміналізував тих, хто допомагав нелегальним мігрантам.

2021 року угорський парламент вніс доповнення до закону про захист дітей, якими на російський кшталт заборонив "пропаганду ЛГБТ" у присутності дітей. У 2025-му депутати ухвалили закон, що дає змогу штрафувати організаторів маніфестацій представників ЛГБТ-спільноти.

Такі рішення угорської влади регулярно провокували конфлікти з Євросоюзом, який через порушення Будапештом законодавства ЄС неодноразово призупиняв фінансування для Угорщини. Європарламент звинувачував Угорщину у відступі від верховенства права, корупції та порушенні прав ЛГБТ-спільноти.

Зрештою Орбан є найбільш проросійським лідером у ЄС. Він неодноразово блокував або гальмував європейську фінансову підтримку Києва, перетворюючи українське питання на інструмент внутрішньої політики.

Показовий епізод, коли Віктор Орбан під час телефонної розмови з президентом Росії Володимиром Путіним 17 жовтня заявив, що готовий піти на все, щоб допомогти тому, зокрема у врегулюванні війни в Україні. Про це написала агенція Bloomberg 7 квітня, посилаючись на стенограму розмови, записану угорською стороною, з якою вдалося ознайомитись агентству.

"Вчора наша дружба піднялася на такий високий рівень, що я можу допомогти будь-чим. У будь-якому питанні, де я можу бути корисним, я до ваших послуг", - сказав Орбан. Він згадав байку, в якій миша звільняє лева, що потрапив у сіті, оскільки той раніше помилував її життя. Це порівняння, як пише Bloomberg, викликало сміх у Путіна.

Його уряд відмовився наслідувати приклад Німеччини, Чехії та Польщі, які намагаються позбутися залежності від російської нафти, – що стало причиною низки конфліктів з Україною.

Із 27 січня російська нафта не надходить до Угорщини через Україну трубопроводом "Дружба" – того дня внаслідок російської атаки були пошкоджені великий вузол і насосна станція в Бродах на заході України.

Угорські нафтопереробні заводи залежать від цього трубопроводу, і Орбан звинувачував Зеленського в тому, що той навмисно не відновлює постачання нафти, аби знизити шанси Орбана на виборах.