Молодим тут не місце? Чому США керують ті, кому за 80

Мало хто з американських політиків залишається на своїй посаді так довго, як Гел Роджерс, який на листопадових проміжних виборах балотуватиметься на свій 24-й термін у Палаті представників США.

88-річний республіканець представляє 5-й виборчий округ штату Кентуккі з 1981 року, що робить його членом Палати представників із найдовшим стажем роботи.

Його вперше обрали того ж вечора, коли Рональд Рейган здобув перемогу на своїх перших президентських виборах із гаслом "Зробімо Америку знову великою", яке згодом узяв на озброєння Дональд Трамп.

Серед тих, кого Роджерс випередив у боротьбі за висунення цього року, був чоловік, молодший за нього на 60 років.

Народжений у 1930-х роках Роджерс - далеко не єдиний американський політик, який продовжує працювати в такому поважному віці.

Серед тих, хто розміняв дев'ятий десяток, Дональд Трамп (80 років), його попередник на посаді президента Джо Байден (залишив свою посаду у 82 роки) та Ненсі Пелосі (пішла з посади лідерки демократів у Палаті представників у ті самі 82 роки).

Чак Грасслі залишається сенатором від Айови й у свої 93 роки. Він прийшов у політику 1958 року, ще до того, як Аляска і Гаваї стали штатами США.

Вік і стан здоров'я деяких політиків викликають серйозне занепокоєння як у республіканців, так і в демократів.

Знову постає питання: чи не варто запровадити вікові обмеження або обов'язкові медичні обстеження для державних діячів?

США часто називають геронтократією, тобто системою управління, у якій влада зосереджена в руках людей, чий вік значно перевищує вік більшої частини населення країни.

У США один із найнижчих серед розвинених демократичних країн показників частки законодавців молодших за 45 років, згідно з даними Inter-Parliamentary Union.

Чому ж так мало молодих американців стають політиками?

І чи можуть ті, хто все ж вирішує пов'язати своє життя з політикою, досягти в ній успіху?

Молодим тут не місце?

27-річний республіканець Райлі Овен є одним із небагатьох кандидатів із покоління зумерів, які балотуються до Конгресу США на виборах 3 листопада.

Овен висувається в нещодавно створеному виборчому окрузі в штаті Юта, який, на думку експертів, може схилятися до підтримки демократів.

Він виступає за такі заходи, як оплачувана відпустка для догляду за дитиною, обмеження торгівлі акціями для членів Конгресу та захист довкілля, тобто питання, які можуть знайти відгук у прихильників Демократичної партії.

Коли його затвердили кандидатом від партії в 1-му виборчому окрузі штату, він вийшов на сцену під пісню Біллі Джоела We Didn't Start the Fire ("Не ми розпалили цю пожежу") і заявив, що його покоління має допомогти відродити "американську мрію".

Геронтократія є "проблемою, характерною для обох партій", каже Оуен.

"У нас є люди, які стали професійними політиками й проводять усе своє життя в Конгресі", - вважає політик.

За його словами, це свідчить про те, що система не працює в інтересах американських громадян.

Оуен зазначає, що одна з головних труднощів, із якими він стикається, полягає в тому, що в американській політиці гроші справді вирішують усе.

Згідно з дослідженнями, спонсори виборчих кампаній, як правило, віддають перевагу підтримці тих, хто вже обіймає виборну посаду.

Справді, виборчий штаб його суперника Бена Макадамса, 51-річного демократа, який раніше вже працював у Конгресі, наразі зібрав значно більше коштів, ніж штаб Овена.

Згідно з даними, опублікованими на сайті Федеральної виборчої комісії, до середини жовтня Макадамс залучив понад 2,6 млн доларів, тоді як Овен - 150 тисяч доларів.

Овен стверджує, що його покоління має унікальні можливості для розуміння сучасних політичних проблем, наприклад викликів, пов'язаних із розвитком технологій.

Він також заперечує думку про те, що молодому кандидатові обов'язково бракує досвіду: у його резюме є служба в армії та робота аналітиком у Білому домі.

"Я вважаю, що в політиці, як і в бізнесі, необхідні так звані проривні інновації", - каже він.

Вік провідних американських політиків уже давно є предметом дискусій.

У 1984 році Рональд Рейган, який на той момент був найстаршим президентом США і мав 73 роки, зміг відвести від себе критику, пожартувавши про "молодість і недосвідченість" свого опонента Волтера Мондейла, якому було 56 років.

У США в окремих штатах також існують власні законодавчі органи, що складаються із сенату та палати представників; саме тут багато політиків починають свою професійну кар'єру.

Чимало нинішніх членів Конгресу провели роки в політиці на рівні штатів, перш ніж поборотися за місце у Вашингтоні.

Але з часом медіанний вік конгресменів поступово зростав.

Згідно з матеріалами Конгресу, найнижчі показники як у Палаті представників, так і в Сенаті були зафіксовані на початку 1980-х років: 48 і 52 роки відповідно.

За даними аналізу дослідницького центру Pew Research Center, на момент початку роботи нинішнього складу Конгресу середній вік члена Палати представників становив 58 років, а сенатора - 65 років.

Для порівняння: медіанний вік громадян США становить 39 років.

Сьогодні підвищену увагу також приділяють стану здоров'я та когнітивним здібностям деяких із найстарших політиків країни.

Вік Байдена був однією з головних тем під час його перебування на посаді президента.

Меншою мірою питання з цього приводу виникали і щодо Трампа.

Те саме відбувається і з 84-річним сенатором-республіканцем Мітчем Макконнеллом, який повернувся до Конгресу після багатомісячної відсутності, пов'язаної з проходженням курсу лікування.

У лавах демократів 88-річна Максін Вотерс стикається з викликом у боротьбі за лідерство як головна представниця Демократичної партії у впливовому комітеті Палати представників із фінансових послуг.

Чинником, що працює проти неї, дехто вважає її вік.

Вік проти проблем

Одними з найпалкіших критиків геронтократії стали кандидати, які зараховують себе до демократичних соціалістів, чиї політичні погляди розташовані лівіше за погляди більшості представників Демократичної партії.

У своїх передвиборчих кампаніях вони роблять акцент на вартості життя та інших питаннях, що хвилюють мілленіалів і зумерів.

Серед їхніх прихильників також переважає молодь.

Демографічний склад виборців, як правило, зміщений у бік старших вікових груп, так само як і серед самих обраних посадовців.

Дослідницький центр Pew зазначає, що частка молодих людей віком від 18 до 29 років серед тих, хто не бере участі у виборах, зростає.

За даними Pew, на виборах у США 2020 року 25% громадян, які не голосували, належали саме до цієї вікової категорії.

Через чотири роки цей показник сягнув 30%.

У 2024 році виборці молодші за 30 років також були представлені недостатньо.

Хоча ця вікова категорія становила 20% від числа громадян, які мали право голосу, на неї припало лише 15% від загальної кількості фактично поданих голосів.

Активісти вважають, що демографічні тенденції мають значення, адже через них деякі проблеми залишаються недостатньо представленими.

"Так, це може призвести до того, що обиратимуть переважно людей старшого віку, але, на мою думку, це також серйозно спотворює розуміння того, які питання є важливими, про що політики вважають за потрібне говорити і якими проблемами вони готові займатися", - зазначає співголова нью-йоркського осередку Democratic Socialists of America Грейс Мауссер.

Мауссер брала участь у передвиборчій кампанії Зохрана Мамдані, який минулого року у віці 34 років став наймолодшим мером Нью-Йорка з 1892 року.

Мамдані часто наводять як рідкісний приклад успіху молодого політика, однак Мауссер приділяє менше уваги його віку, ніж його світогляду.

На її думку, сам по собі факт тривалого перебування в політиці не обов'язково є проблемою.

Проблема радше полягає в наслідках: "Ти настільки звикаєш до мови та ідей політичного істеблішменту, що все інше, будь-які нові ідеї, молодих чи літніх людей, здається тобі божевіллям".

Вона наводить як приклад 85-річного сенатора-демократа лівих поглядів Берні Сандерса, політика старшого покоління, який довгий час працював на Капітолійському пагорбі, але водночас зміг прийняти зміни й запропонувати ідеї, що знайшли відгук у різних поколінь.

Розчарована молодь

Відповідно до результатів опитування Pew, проведеного навесні 2025 року, у США літні люди ставляться до політиків значно краще, ніж молодь, причому цей розрив виражений сильніше, ніж у багатьох інших країнах.

Близько 62% американців віком 18-34 роки схильні вважати, що лише небагато з обраних ними посадовців, або й ніхто з них, є чесними, тоді як серед людей старших за 50 років цей показник становить 45%.

Із 25 країн, охоплених дослідженням Pew, лише в Греції молоді люди ще песимістичніше оцінюють чесність політиків.

На думку одного з експертів, який вивчає політичну активність по обидва боки Атлантики, розчарування серед молоді може пояснити їхнє небажання брати участь у політичному житті.

За його словами, ситуацію погіршує той факт, що для членів Конгресу встановлені вікові обмеження за нижньою межею.

Щоб стати сенатором, кандидат повинен бути не молодшим за 30 років, а щоб стати членом Палати представників - не молодшим за 25 років.

"Одне веде до іншого, - зазначає Джеймс Слоам із Королівського коледжу Лондонського університету. - Якщо загалом у політиці бере участь недостатня кількість молодих людей, то вони й не стануть народними обранцями".

Ба більше, як зазначає Слоам, молоді люди як у США, так і у Великій Британії усвідомлюють, що влада не обмежується лише політикою.

Вони розуміють, що існує багато інших сфер діяльності, у яких можуть впливати, зокрема й на обраних посадовців.

Перед молодими людьми, які обіймають високі політичні посади, неминуче постає питання: чи зможуть вони досягти успіху в кар'єрі, не нехтуючи водночас батьківськими обов'язками?

Цього літа історії двох відомих молодих жінок, які працюють у Вашингтоні, знову порушили питання про те, наскільки така діяльність сумісна з материнством.

Александрія Окасіо-Кортес, 37-річна конгресвумен від Демократичної партії, яка обійняла свою посаду у 29 років, повідомила, що розпочала процедуру заморожування яйцеклітин.

Того ж серпневого тижня 29-річна Керолайн Левітт, наймолодіша прессекретарка в історії Білого дому, оголосила про відставку з адміністрації Трампа.

Своє рішення вона пояснила бажанням проводити більше часу із сім'єю, зокрема з новонародженою дитиною.

"Я не зможу бути тією чудовою мамою, на яку заслуговують двоє моїх маленьких дітей, якщо віддаватиму роботі, посаді прессекретарки Білого дому, стільки часу, енергії та уваги, скільки вона потребує", - заявила Левітт.

Лише небагато жінок ставали матерями вже будучи членкинями Конгресу, а загалом у законодавчих органах налічують кілька десятків осіб, які мають дітей молодших за 18 років.

Федеральний уряд, як і багато інших роботодавців у США, не надає оплачуваної відпустки для догляду за дитиною.

42-річний Джей Ді Венс є одним із наймолодших віцепрезидентів в історії США.

Нещодавно він визнав, що наявність дітей може вплинути на його рішення балотуватися на посаду президента у 2028 році: "У нас четверо маленьких дітей".

Боротьба двох партій

Двопартійну систему в Америці називають ще однією перешкодою, яка заважає молоді брати участь у політиці.

Представлений лише відносно вузький спектр поглядів, вважає Слоам із Королівського коледжу Лондонського університету.

Він посилається на дослідження, згідно з якими молодь виявляє більшу активність у громадських рухах або кампаніях, присвячених конкретним проблемам, ніж у партійній політиці.

Щодо партійної політики він наводить приклад Мамдані та інших представників лівого політичного крила, які, схоже, мобілізують підтримку молоді поза межами основних груп підтримки Демократичної партії.

Однак він попереджає, що "наразі це має дещо спорадичний характер".

За останнє десятиліття Республіканська партія пережила внутрішній розкол, пов'язаний із появою руху Дональда Трампа MAGA ("Зробімо Америку знову великою"), який на президентських виборах 2024 року отримав підтримку значної частини молодих чоловіків.

Деякі європейські демократії демонструють, що більш плюралістичне політичне середовище може сприяти активнішій участі молоді в громадському житті, вказує Слоам.

За його словами, країни Скандинавії, де зазвичай склалися багатопартійні системи, є яскравим протилежним прикладом, оскільки керівні партії в цих країнах "взаємодіють із цими громадськими рухами, намагаючись залучити їх до політичної системи".

Експерт припускає, що існує певний цикл, у межах якого вища явка молоді на виборах і її довіра до політичної системи призводять до активнішої участі в політичному житті.

Погляд у майбутнє

Це правда, що деякі законодавці повинні розуміти, коли настав час піти зі сцени, вважають експерти.

Але водночас виборці не повинні забувати про переваги, притаманні віку.

Їм також не варто плутати вік із компетентністю.

"Сам по собі вік є дуже ненадійним показником будь-чого", - каже професорка геронтології Університету Вірджинії Трейсі Гендрон, чиї дослідження ставлять під сумнів припущення про те, що старіння завжди супроводжується погіршенням фізичного та когнітивного стану.

"Може бути 45-річна людина, яка страждає від депресії або зловживає психоактивними речовинами і в якої, можливо, немає когнітивних здібностей, необхідних для такої роботи, - каже вона. - І навпаки: 85-річна людина може мати виняткову цілісність, політичне чуття та мудрість і цілком бути здатною виконувати цю роботу".

Гендрон погоджується з тим, що склад американських політиків не відображає вікову структуру населення країни, однак, на її думку, це лише вказує на те, що Конгресу є куди прагнути з погляду різноманіття.

"Кумедно, коли ми називаємо це геронтократією і зосереджуємося виключно на віці, - каже вона. - Якщо подивитися на більшість інших аспектів представництва - стать, сексуальну орієнтацію, релігію, расову належність, - то й тут ми бачимо відсутність належного представництва".

Республіканець Овен розраховує на успіх у Юті, хоча його суперник має значно більше коштів на передвиборчу кампанію.

Говорячи про те, що надихає його як кандидата із покоління зумерів, він виокремлює такі питання, як роль технологій у суспільному житті, імміграція та проблеми, пов'язані з вартістю життя.

"Я стою на порозі створення власної сім'ї, оцінюю витрати і [запитую себе]: як мені з цим упоратися?" - каже він.

На запитання, чи бачить він будь-яку схожість між своєю передвиборною кампанією та кампаніями молодих політичних кандидатів, які представляють протилежний бік політичного спектра, він відповідає:

"Я б відмовився від схеми "ми проти них" і, можливо, трохи відійшов би від цього підходу... [Існує] надпартійне послання, яке відчувають багато американців по обидва боки політичного спектра: Вашингтон не працює в їхніх інтересах".

Овен поділяє позицію Мауссер, прихильниці демократичного соціалізму з Нью-Йорка: виборці не обов'язково повинні обирати кандидата лише тому, що він молодий, головне - його ідеї.

"Для мене набагато важливіше те, що ти підтримуєш, за що борешся, ніж те, у якому році ти народився", - каже він.