Чому Росія "підняла з могил" князів для війни проти України - аналіз CNN

Кремль і російська православна церква все активніше перетворюють війну проти України на історичний і релігійний міф: на фронт відправляють мощі середньовічних князів, а російському суспільству пояснюють - країна має залишатися "великою державою", пишуть CNN та Times.

Мощі замість підкріплення?

На початку вересня на російські воєнні позиції доправили фрагмент мощей князя Дмитра Донського - частину його правої руки.

Цю реліквію пов'язують з перемогою князя в Куликовській битві 1380 року. Тепер її перевозять між російськими військовими базами на окупованих територіях України, пише CNN.

У Московському патріархаті заявили, що "святий воїн" буде невидимо перебувати "пліч-о-пліч" з російськими військовими.

Митрополит Володимир, призначений Росією православний керівник Донецька і Маріуполя, заявив, що мощі допоможуть військовим і цивільним "мобілізувати духовні й фізичні сили" і "здобути перемогу над ворогом".

Для релігієзнавця Сергія Чапніна це вже не просто церковна традиція, це частина ширшої практики, за допомогою якої російська влада та церква намагаються представити війну як справедливу й виправдану.

"Церква практично злилася з державою настільки, що їх неможливо розрізнити", - сказав він CNN.

Важливим у цій історії є сам образ Дмитра Донського.

"Він був не агресором, а захисником вітчизни", - пояснює Чапнін. Так Кремль, на його думку, створює враження, що "Росія не нападає, а захищає власну територію".

Науковець називає це "мобілізаційним міфом": історичних персонажів і події різних епох об'єднують в одну легенду, яка має впливати на масову свідомість.

А мощі в такій конструкції перетворюються на своєрідний "магічний артефакт".

Дмитро Донський - не єдиний середньовічний князь, якого російська влада використовує у своєму воєнному наративі.

Раніше на фронт доправляли мощі Олександра Невського, який також став символом російської військової слави.

"Не має нічого спільного з християнством"

Втім, серед духовенства ставлення до такої практики неоднозначне.

Православний священник та історик Олександр Занемонець заявив CNN: "Це не має нічого спільного з християнством".

На його думку, йдеться про "експлуатацію віри та використання церкви в "патріотичних" цілях".

Використання останків він назвав "цинічним розрахунком".

З ним погоджується Григорій Міхнов-Вайтенко, російський священник Апостольської православної церкви, яка не входить до складу РПЦ і допомагає українським біженцям.

"З одного боку, [ви маєте] не відмовляти людям у духовній допомозі, а з іншого - не вводити їх в оману", - заявив Міхнов-Вайтенко.

Керівництво РПЦ дотримується іншої позиції.

Ще після оголошення часткової мобілізації у 2022 році патріарх Кирило заявив, що військовослужбовець, який загинув під час виконання військового обов'язку, приносить жертву, яка "змиває всі гріхи".

Міхнов-Вайтенко, який залишив РПЦ після анексії Криму Росією у 2014 році, заявив, що церква фактично благословляє убивати.

Водночас релігійна символіка справді знаходить відгук у частини російських військових.

Один з колишніх учасників війни проти України розповів CNN, що російські солдати моляться перед бойовими завданнями, а священники відвідують військові підрозділи та госпіталі.

"Не всі з нас розмовляють з Богом, коли все добре, але всі розмовляють з Богом, коли погано", - сказав він.

Інший російський військовий назвав можливість поговорити зі священником, помолитися або доторкнутися до святині "серйозною моральною підтримкою".

Втім, один з російських бійців на Донбасі поставився до відправлення мощей скептичніше: "Я вважаю, що вони більше потрібні матерям хлопців, які загинули під час цієї військової операції".

"Або велика держава, або її взагалі не буде"

Релігійний наратив про "захист Вітчизни" існує паралельно з іншим - уявленням про Росію як про державу, яка нібито історично приречена бути великою.

Британський історик і політолог Марк Галеотті пише в Times, що Володимир Путін прагне представити себе захисником Росії, а війну - частиною боротьби за її особливе місце у світі.

На думку Галеотті, у російському керівництві поняття "великої держави" насамперед означає здатність діяти самостійно й у власних інтересах.

Так, заступник голови Ради безпеки Росії Дмитро Медведєв нещодавно заявив, що Росія відповідно до "історичних законів" не може існувати без статусу "великої держави".

"Наша країна може бути або великою державою, або її взагалі не буде. Такі історичні закони", - сказав Медведєв.

Видання нагадує, що після початку повномасштабної війни Медведєв став одним з найжорсткіших російських спікерів у своїх заявах щодо Заходу.

Велич за рахунок чого?

Галеотті звертає увагу на розрив між риторикою про велич Росії та її реальним становищем.

За його словами, російська економіка стагнує, українські дрони та ракети дедалі глибше вражають територію Росії, а здатність держави далі витримувати нинішнє навантаження викликає запитання.

Тиск відчувають і російські регіони. Наприклад, у Мордовії, за даними Галеотті, виплату за вербування одного військовослужбовця скоротили з 3 мільйонів рублів до 800 тисяч (близько 9,5 тисяч доларів).

"Розповідати про підтримку, якої насправді немає, можна лише до певного часу. Рано чи пізно ця версія може перестати працювати", - пише історик.

CNN, зі свого боку, звертає увагу на те, що реальна релігійність російського суспільства значно слабша за політичний вплив церкви.

За даними Всеросійського центру вивчення громадської думки - російської організації, яка проводить соціологічні опитування, - близько двох третин росіян називають себе православними.

Водночас, за оцінками священників і релігієзнавців, з якими поспілкувався CNN, регулярно дотримуються релігійних обрядів лише близько 2% православних РФ.