Азбест убив мою маму, коли їй було 40 – чи винна в цьому її школа?

Коли Керолайн Браян насолоджувалася шкільними роками на початку 1990-х, вона й уявити не могла, що в останні тижні свого життя знову повертатиметься до тих спогадів, намагаючись знайти відповідь на запитання про причину своєї смертельної хвороби.

Мати двох дітей померла у 46 років від мезотеліоми — невиліковного онкологічного захворювання, пов'язаного з впливом азбесту.

Намагаючись змиритися зі складним діагнозом, Керолайн дійшла висновку, що єдиним місцем, де вона могла зазнати впливу азбесту, була школа, в якій навчалася кілька десятиліть тому.

Її родина покладає відповідальність за смерть Керолайн на місцеву владу, яка керувала школою. Родичі звернулися до суду.

Поки що у міській раді Кардіффа судовий процес не коментують.

"У неї ніколи не було такої роботи, яка могла б призвести до контакту з азбестом", — розповідає донька Керолайн, Бруклін.

"Ми також ніколи не жили в будинках, де міг бути азбест".

Керолайн майже все своє життя була домогосподаркою. Родина раніше ніколи не чула про мезотеліому.

Однак вони швидко дізналися, що це захворювання, ймовірно, було спричинене волокнами азбесту, які жінка вдихнула багато років тому.

"Перед смертю вона звернулася до адвоката", — додала Бруклін.

"Вона прагнула справедливості не лише для себе, а й для того, щоб ніхто інший не пережив того самого".

26-річна Бруклін розповіла, що її світ "перевернувся догори дриґом", коли вона дізналася, що її мама має невиліковний рак.

За словами Бруклін, після того, як родина почала аналізувати життєвий шлях її матері, вони дійшли висновку, що вона могла зазнати впливу азбесту у своїй колишній середній школі — на старій території школи Fitzalan у Кардіффі.

Юридична команда родини допомогла виявити документи міської ради, які, за їхніми словами, свідчать про те, що в період навчання Керолайн у 1990-х роках азбест на території школи використовувався "досить широко".

"Мама згадувала, що будівля була не в найкращому стані", — сказала Бруклін.

"Такі речі, як стельові плитки, були пошкоджені. Коли щось рухали або ремонтували, з'являлися пил і будівельне сміття, хоча тоді вона не знала, що це таке", — сказала Бруклін.

Керолайн звернулася до лікарів лише тому, що помітила задишку. У свої понад сорок років вона була значно молодшою за більшість пацієнтів із мезотеліомою.

Спочатку лікарі казали Керолайн, що їй, можливо, залишилося жити ще кілька років, але вона померла всього через три місяці після встановлення діагнозу у віці 46 років.

"Мені було 23 роки, — згадує Бруклін. — Раптово мені довелося взяти на себе все: вести господарство, оплачувати рахунки, готувати, прибирати. Вона завжди піклувалася про мене, тому я не звикла займатися такими речами. Фактично мене змусили подорослішати за одну ніч. Це було дуже важко”.

“Втратити маму, яка є твоєю головною опорою, у такому віці неймовірно складно. Тепер, коли її немає, я відчуваю, що повинна продовжити цю боротьбу заради неї".

Родина Керолайн подала позов до Високого суду проти міської ради Кардіффа у зв'язку з її смертю. Розгляд справи запланований на початок 2027 року.

"Власні документи ради свідчать про те, що азбест у цій школі використовувався доволі широко", — сказав Філліп Ґовер із юридичної фірми Redkite Solicitors, яка представляє інтереси родини.

“Будівлі були в досить поганому стані: пошкодження навколо дверних прорізів, зношені підлогові покриття, стельові плитки".

У міській раді Кардіффа заявили, що коментувати справу Керолайн було б "недоречно", однак визнали "руйнівний вплив" мезотеліоми на пацієнтів та їхні родини.

"Ми хочемо запевнити батьків, працівників шкіл і громадськість, що до управління ризиками, пов'язаними з азбестом у будівлях ради Кардіффа, включно зі школами, ставляться надзвичайно серйозно", — додав речник ради.

Багато початкових і середніх шкіл були збудовані з використанням азбесту, який свого часу був поширеним будівельним матеріалом. Однак після того, як стали відомі його небезпечні властивості, у Великій Британії азбест заборонили у 1999 році.

У більшості шкіл досі містяться певні азбестовмісні матеріали, тому відповідні органи влади зобов'язані регулярно перевіряти їхній стан, щоб переконатися, що вони не пошкоджені й не становлять ризику вивільнення дрібних волокон у повітря. Саме ці волокна можуть спричиняти онкологічні захворювання, зокрема мезотеліому.

Відповідно до запиту на отримання публічної інформації, поданого BBC Wales, понад три чверті шкіл Уельсу все ще містять азбест.

Відповіді 20 із 22 місцевих органів влади Уельсу показали, що азбестовмісні матеріали (ACM) наявні у 76% початкових шкіл і 81% середніх шкіл.

За даними Cancer Research UK, мезотеліома є 20-м за поширеністю видом раку у Великій Британії та щороку стає причиною приблизно 2 200 смертей.

Хвороба може розвинутися навіть через потрапляння до легень одного-єдиного волокна азбесту, яке людина вдихає непомітно для себе за багато десятиліть до появи симптомів.

Мезотеліома частіше зустрічається у чоловіків, особливо серед тих, хто працював у важкій промисловості або ремісничих професіях, де існував регулярний контакт з азбестом. Більшість смертей від цього захворювання припадає на людей віком понад 80 років.

Однак епідеміолог, який присвятив десятиліття вивченню рівня захворюваності на мезотеліому, заявив, що останні дані вказують на два "тривожні епідеміологічні спостереження".

"По-перше, кількість випадків мезотеліоми на рік серед людей віком до 40 років у Британії зросла за останні п'ять-шість років: із приблизно 2,5 випадку на рік до 5 випадків на рік", — зазначив професор Джуліан Пето.

"По-друге, серед жінок-вчительок спостерігається дещо підвищений, але статистично значущий ризик розвитку мезотеліоми".

За словами Пето, ці висновки "не є остаточними", проте вони "викликають занепокоєння".

Він зазначив, що існують дві ймовірні причини цього явища. Або масштабне видалення азбесту зі шкіл у 1980-х роках ненавмисно призвело до того, що більше людей зазнали впливу його небезпечних волокон, або ж азбест у будівлях із часом руйнується та вивільняє дедалі більше волокон, наражаючи на ризик наступні покоління учнів і вчителів.

За словами Пето, необхідно зібрати більше даних, щоб зрозуміти, що саме відбувається. Залежно від отриманих результатів це може означати або потребу в подальшому видаленні азбесту зі шкіл, або ж навпаки, що саме процес його видалення стає причиною додаткового впливу на людей.

Часто після встановлення діагнозу мезотеліоми медичні працівники надають пацієнтам список адвокатів, до яких можна звернутися, щоб з'ясувати, чи мають вони право на компенсацію.

"Зараз ми бачимо дедалі більше жінок, більшість із яких не можуть чітко визначити, де саме вони могли зазнати впливу азбесту", — сказав Річард Грін із юридичної фірми Hugh James Solicitors.

"Ми також починаємо спостерігати зростання кількості молодших людей, які хворіють на мезотеліому. За останні приблизно 12 місяців ми однозначно помітили збільшення кількості людей віком до 50 років, які звертаються до нас".

Грін, партнер команди фірми з ведення справ, пов'язаних із наслідками впливу азбесту, розповів, що лише за останні кілька місяців вони мали трьох клієнтів із мезотеліомою віком до 40 років. Водночас він наголосив, що випадки цього захворювання серед людей молодших за 50 років усе ще залишаються надзвичайно рідкісними.

За його словами, ще близько десяти років тому більшість таких справ стосувалися чоловіків, які протягом своєї кар'єри працювали з азбестом. Тепер же фірма розглядає позови від людей, які вважають, що зазнали впливу азбесту в школах, незалежно від того, були вони вчителями чи учнями.

Гелен Вілсон сказала, що новина про те, що її сестрі Лінді Лангельт діагностували мезотеліому, стала для неї "справжнім потрясінням".

Вчителька природничих наук на пенсії, яка протягом своєї кар'єри працювала в Кардіффі та графстві Ессекс, звернулася до свого сімейного лікаря через задишку, припускаючи, що це можуть бути "проблеми із серцем", але згодом їй встановили цей діагноз.

"У лікарні сказали, що вона могла зазнати впливу чинника, який спричинив хворобу, ще 20 або 30 років тому", — розповіла її молодша сестра Гелен.

"Найжахливіше в мезотеліомі те, що ти навіть не підозрюєш про її наявність, доки не стає надто пізно".

Гелен сказала, що Лінда, будучи вчителькою біології, чудово розуміла, що означає її діагноз, але до самого кінця зберігала "стоїцизм" і мужність.

Вона померла у віці 82 років, через 18 місяців після того, як дізналася про свою мезотеліому.

"Кожен із нас час від часу бував у будівлях, де є азбест", — сказала Гелен.

Уряд Уельсу заявив, що безпека учнів і працівників шкіл є "найвищим пріоритетом".

"Ми й надалі підтримуємо місцеві органи влади через інвестиції в шкільні будівлі, надання практичних рекомендацій та тісну співпрацю з Управлінням з охорони здоров'я і безпеки (Health and Safety Executive) та Ystadau Cymru, щоб школи залишалися безпечними, сучасними й придатними для навчання", — сказав речник уряду.

У міській раді Кардіффа заявили, що мають "надійні та добре налагоджені" процедури управління ризиками, пов'язаними з азбестом у своїх будівлях.

"Будівлі ради регулярно обстежуються, ведеться облік азбестовмісних матеріалів із періодичним переглядом відповідних записів, а також проводяться перевірки стану будь-яких відомих матеріалів, що містять азбест", — зазначив речник.

"Ми й надалі віддані забезпеченню безпечного середовища для учнів, працівників і відвідувачів та продовжуватимемо управляти ризиками, пов'язаними з азбестом, відповідно до всіх чинних законодавчих вимог і визнаних найкращих практик".

Азбест - від популярності до заборони

Азбест — це група природних мінералів-силікатів, які розпадаються на тонкі гнучкі волокна. Матеріал добре витримує вогонь і високу температуру. Через це його раніше часто брали для шиферу, труб та ізоляції.

Протягом більшої частини своєї історії азбест вважався дуже цінним матеріалом.

Масштабний видобуток азбесту розпочався наприкінці XIX століття.

До 1975 року вже 85 країн видобували та використовували його у різних сферах — від будівництва до виробництва побутових приладів. Цей вогнетривкий мінерал додавали в теплоізоляцію, труби, шифер, протигази та гальмівні колодки.

До кінця XX століття мінерал став настільки поширеним, що з нього робили навіть водопровідні труби.

Натяки на токсичність азбесту почали з'являтися ще у давні часи, і з кожним століттям ризик ставав все більш очевидним. 1899 року англійський лікар зафіксував перший підтверджений випадок смерті, безпосередньо пов'язаної з цим матеріалом: 33-річного текстильника, у якого розвинувся фіброз легень.

Пізніше виявилося, що працівники азбестової промисловості особливо часто хворіють на рак легень.

У результаті з 1980-х багато країн-виробників стали обмежувати торгівлю азбестом і його виробництво, а потім і зовсім відмовилися від цього мінералу. Сьогодні азбест заборонений у 63 країнах, зокрема у Євросоюзі, Австралії та Канаді.

Азбест складається з мікроскопічних голчастих волокон. Коли матеріал пошкоджується (тріснув шифер, стерлися гальмівні колодки), ці волокна підіймаються в повітря.

В Україні використання азбесту в будівництві остаточно заборонили у вересні 2022 року, коли за таке рішення проголосувала Верховна Рада.