"Ніколи не чула таких страшних криків". ВВС викрила людину, яка катувала українців в "Ізоляції"

ПОПЕРЕДЖЕННЯ: Ця стаття містить свідчення про катування та сексуалізоване насильство

Одного жовтневого ранку 2019 року група чоловіків вискочила з автомобіля та схопила Людмилу Гусейнову, коли вона виходила з дому.

64-річна жінка каже, що вони забрали її сумку й кинули на заднє сидіння, після чого, за її словами, розпочався "кошмар" у таємній російській системі утримання на територіях України, окупованих Росією з 2014 року.

"Три роки і 13 днів мого життя були скалічені і для душі, і для тіла", - каже Людмила.

Вона стверджує, що серед цих чоловіків був Юрій Темербек - українець, який раніше працював місцевим інспектором дорожньої поліції та приєднався до підтримуваних Росією сепаратистів.

За її словами, Темербек - чоловік, батько й дідусь, якому нині 56 років, - був там і через два тижні, коли спостерігав, як вона зазнавала сексуалізованого насильства від чоловіка з російським акцентом у сумнозвісному центрі утримання.

Розслідування Всесвітньої служби BBC встановило особу Темербека та зібрало інформацію ще про двох чоловіків, яких звинувачують у жорстокому поводженні з ув'язненими. Воно пролило світло на систему, що майже повністю перебуває поза досяжністю українського та міжнародного правосуддя.

Виглядає, що тепер ці чоловіки живуть звичайним життям зі своїми родинами в Росії та на окупованих територіях України.

Люди, які вижили, вважають оприлюднення їхніх імен кроком до притягнення їх до відповідальності.

Людмила каже, що якщо чоловіків, яких вона звинувачує у жорстокому поводженні, не знайдуть і не ув'язнять, то "тоді справедливістю для мене буде те, що їхні діти знатимуть їхні імена як злочинців і катів".

В'язниці, які допомагали утримувати ці чоловіки, є частиною системи, в якій Управління Верховного комісара ООН з прав людини (УВКПЛ) називає "систематичними та широко поширеними" катування та жорстоке поводження з цивільними.

За даними управління, колишні ув'язнені повідомляють про побиття, удари електричним струмом, імітації страт і сексуалізоване насильство. Цивільних часто затримують свавільно, а їхнім родинам надають дуже мало інформації.

Кремль звинувачував УВКПЛ в упередженості.

У травні цього року ООН внесла Росію до списку країн, які підозрюють у вчиненні сексуалізованого насильства в зонах конфлікту. Росія відкинула ці звинувачення як "безпідставну брехню".

Українська влада заявляє, що понад 16 000 цивільних були взяті в полон або зникли безвісти.

Частина цих випадків сталася після повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році, інші сягають ще 2014 року, коли Росія анексувала український півострів Крим і окупувала частини сходу України, що викликало широку міжнародну критику.

У той час Людмила працювала інженеркою з безпеки на птахофабриці в Новоазовську - місті в Донецькій області поблизу кордону з Росією.

Підтримувані Росією збройні формування захопили місто, почавши кількарічний період воєнізованого контролю.

Людмила каже, що під час окупації допомагала доглядати сиріт і доставляла їжу українським військовим, які подарували їй український прапор із написаними на ньому словами подяки.

Вона вважає, що фотографія прапора, якою вона поділилася з довіреними друзями, потрапила до підтримуваних Росією сил.

"Ймовірно, саме через це мене заарештували", - каже Людмила.

За її словами, її звинуватили у шпигунстві та відвезли до "Ізоляції" - колишнього заводу, перетвореного на галерею сучасного мистецтва, яку згодом захопили підтримувані Росією сили.

Це місце стало широко відомим і викликало страх через численні свідчення колишніх ув'язнених про катування.

Коли вона прибула туди, за її словами, її оточила група чоловіків - вона не знає, хто саме - і щипала її за тіло.

"Це не персик, - пригадує вона слова одного з них. - І не курага. Родзинка".

За її словами, ув'язнених змушували постійно стояти з 06:00 до 22:00, а вночі в камерах світили яскраві лампи.

Перші дні, каже вона, супроводжувалися звуками страждання з інших приміщень:

"Я ніколи раніше не чула таких страшних криків".

Через два тижні її, за її словами, відвели на другий поверх, де чоловік на прізвисько "Коваль" сказав їй, що вона "надто стара для хлопців, які приходять сюди "розважитися"".

Темербек був там, "іронізував... сміявся", каже вона.

Потім, за її словами, вона зазнала сексуалізованого насильства від Коваля.

Вона пояснює, що знає ім'я Темербека, тому що бачила його в одному з документів і пам'ятала, що він був відомий у місті завдяки роботі в українській поліції.

Українська влада звинувачує його в роботі на "Міністерство державної безпеки" (МДБ), створене так званою "Донецькою народною республікою" (ДНР), яку заснували підтримувані Росією воєнізовані угруповання.

Українські прокурори розпочали проти нього кримінальне провадження за участь у "терористичній групі" - цей термін часто використовують, висуваючи звинувачення у співпраці з підтримуваними Росією силами.

BBC працювала разом із двома українськими дослідниками відкритих джерел - Богданом Косохатьком і Владиславом Чириком - щоб дізнатися більше про Темербека та інших людей, яких звинувачують у жорстокому поводженні. Це стало продовженням роботи, яку вони проводили разом з українською розслідувальною організацією Truth Hounds.

Інформація, зокрема свідчення ув'язнених, дописи в соцмережах, медіапублікації та документи українських прокурорів, дозволила нашій команді скласти загальну картину.

Дослідники, які співпрацювали з BBC, встановили, що Темербек вивчав українську мову в університеті, має дружину, доньку та сина віком близько двадцяти років і онука.

Видається, вони живуть у Ростовській області на південному заході Росії поблизу кордону з Україною.

На фотографії із соцмереж, зробленій до 2014 року, він зображений у формі української поліції з жетоном інспектора дорожньої поліції.

Нам не вдалося встановити, чи має він нині роботу.

Людмила каже, що чоловік на фотографії був серед тих, хто її заарештовував.

За її словами, востаннє вона бачила Темербека наприкінці 2021 року, коли він назвав її "сукою" та погрожував відправити до Сибіру.

Особу "Коваля" встановити не вдалося.

За словами Людмили, ще один охоронець "Ізоляції", якого в установі називали "Єрмак", одного разу наказав їй їсти сирі продукти, змішані із землею та сміттям.

"Я виплюнула це, але щось залишилося. Смак цієї їжі залишиться зі мною на все життя", - каже вона.

Тепер запах приготування їжі для неї нестерпний, і їй важко харчуватися нормально, зізнається Людмила.

Вона ніколи не бачила Єрмака, бо охоронці часто надягали їй на голову мішок, але вона чула його голос.

Іншим разом, каже вона, він зайшов до її камери:

"Він закричав: "Ти за Україну?" Я відповіла: "Я за справедливість". Після цього він почав мене бити".

Людмила вперше побачила обличчя Єрмака, коли дослідники, які співпрацювали з BBC, знайшли його фотографії в соцмережах.

На них він зображений із дружиною та донькою, під час сімейного відпочинку та зустрічей із друзями, причому деякі фото датуються 2024 роком.

Уперше його ідентифікувала як Руслана Єрьомічева група журналістських розслідувань Bellingcat разом з українським журналістом Станіславом Асєєвим, який також перебував в "Ізоляції".

Зараз Єрьомічеву 46 років.

Згідно з його акаунтами в соцмережах, він вивчав право в Донецькому національному університеті.

Українські прокурори звинувачують його у низці злочинів, зокрема у жорстокому поводженні з військовополоненими та цивільними.

Невідомо, чи досі він працює в "Ізоляції", але дописи в соцмережах свідчать, що він і далі живе в цьому районі.

Світлини в соцмережах показують його з дружиною, донькою та друзями, а також під час відпочинку в окупованому Криму.

І Темербек, і Єрьомічев були громадянами України, які згодом отримали російські паспорти.

"Вони вільні люди й можуть їхати куди завгодно, - каже Людмила, розглядаючи фотографії. - Вони забрали роки життя у такої кількості людей".

Людмилу звільнили під час обміну полоненими у 2022 році.

Удома її зустріли друзі.

"Вони стояли й плакали. Я зрозуміла, що не можу плакати - у мене не було сліз", - каже вона.

"Ці почуття, ці емоції досі ніби заморожені всередині мене... іноді мені дуже хочеться плакати й кричати, але я не можу", - додає Людмила.

Вона возз'єдналася зі своїм чоловіком, і тепер вони живуть у Києві.

Людмила керує організацією, яка підтримує інших жінок, що перебували в ув'язненні, а також через таємну мережу допомагає передавати посилки від родин тим, хто досі перебуває в полоні.

BBC також дослідила масштаб мережі центрів утримання, зіставивши повідомлення зі ЗМІ, дані розслідувачів та правозахисних організацій.

Ми встановили 93 місця, де у 2023-2025 роках на окупованих територіях України утримували цивільних і військовополонених.

Близько третини з них, імовірно, є неофіційними: в будівлях від податкової інспекції - до готелів і гаражів.

Ми також встановили ще 102 такі об'єкти в Росії.

Міжнародним організаціям не дозволяли вільний доступ до них.

Українські прокурори заявляють, що через такі центри з часу повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році пройшли 2 000 людей.

Один із них - 42-річний моряк Олексій Сивак.

Він розповів BBC, що був серед сотень цивільних, заарештованих після захоплення Росією міста Херсон у 2022 році у рамках так званої "боротьби з терористами".

Олексій, який працював на вантажних суднах, каже, що в перші місяці окупації допомагав готувати їжу для літніх людей, а також виготовляв банери та листівки проти російської присутності.

"Я робив усе, що міг, чинив опір так, як міг", - каже він.

За його словами, його заарештували й відвезли до колишньої поліцейської установи в Херсоні.

"Було катування різними предметами, - каже він. - По геніталіях, електричним струмом".

У листопаді 2022 року українська армія повернула контроль над Херсоном.

Олексій каже, що підтримувані Росією сили вивезли частину затриманих під час відступу, але йому вдалося втекти, оскільки в їхньому транспорті не вистачило місця.

Українські прокурори заявляють, що херсонським центром утримання керував Андрій Співак, який раніше працював поліцейським у пенітенціарній системі російського міста Омськ.

Йому висунули обвинувачення у жорстокому поводженні з цивільним населенням та порушенні законів і звичаїв війни.

Дослідники, які співпрацювали з BBC, встановили, що йому 40 років і він народився в Омській області.

Його фотографії в соцмережах свідчать про захоплення риболовлею, полюванням і подорожами.

Фотографії останніх років показують його знову в Омську на заходах МВС Росії.

Дослідники також встановили, що він зареєстрував свій автомобіль для роботи таксі.

BBC намагалася зв'язатися з Темербеком, Єрьомічевим і Співаком щодо звинувачень у цьому матеріалі, але вони не відповіли.

Коментуючи ці звинувачення, посольство Росії у Великій Британії заявило, що Росія "послідовно виступає за повагу до міжнародного права та верховенства права", а твердження про злочини під час війни в Україні "документуються та розслідуються".

Українські прокурори відкрили провадження щодо десятків людей, яких підозрюють у жорстокому поводженні з українцями в керованих Росією місцях утримання.

Невелику кількість із них засудили заочно.

BBC відомо лише про одного ув'язненого, - колишнього керівника "Ізоляції", якого заарештували в Києві у 2021 році та засудили до 15 років позбавлення волі.

За даними Офісу генерального прокурора України, цей об'єкт досі функціонує.

З часу повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році офіс задокументував понад 400 випадків пов'язаного з конфліктом сексуалізованого насильства щодо цивільних.

Наразі обвинувачення висунуто 85 людям, з яких 30 отримали вироки, які передбачають позбавлення волі, переважно заочно.

І Олексій, і Людмила прагнуть допомогти притягнути до відповідальності винних у жорстокому поводженні з ув'язненими.

"Для мене справедливість - це не помста, - каже Людмила. - Для мене справедливість - це рішення про те, що ці люди навмисно, свідомо робили те, що робили. Я хочу, щоб їх покарав закон".