Справа Північних потоків: як німецька поліція йшла слідами доказів — до України

Сергій К. виглядав розслабленим, коли разом із дружиною та маленькими дітьми заселявся до глемпінг-курорту неподалік від італійського узбережжя Адріатичного моря.

Одягнений у шорти, сандалі та темну бейсболку, колишній боєць українського спецназу походжав туди-сюди, спілкуючись із адміністратором і час від часу беручи безкоштовні закуски з миски.

Однак німецька поліція вже відстежувала його.

Після ретельного розслідування правоохоронці дійшли висновку, що саме Сергій К. керував наймасштабнішою за останні десятиліття диверсією в Європі: серією вибухів у вересні 2022 року на великій глибині в Балтійському морі, які пошкодили гігантські трубопроводи "Північний потік" і перервали постачання російського газу до Німеччини.

Наступного тижня в Гамбурзі розпочнеться судовий процес над Сергієм К. після його екстрадиції до Німеччини та кількох місяців перебування в ізоляції у в'язниці суворого режиму. Його звинувачують у спричиненні вибуху та скоєнні воєнного злочину — нападі на цивільну інфраструктуру — за ймовірним дорученням "державних органів України".

І він, і його країна заперечують будь-яку причетність до цих подій.

Згідно з німецькими правилами захисту персональних даних, під час судового процесу його називатимуть лише Сергієм К., однак у ході процедури екстрадиції його було ідентифіковано як Сергія Кузнєцова.

О 02:03 26 вересня 2022 року перший вибух пошкодив частину газопроводу "Північний потік", спричинивши потужний викид величезних обсягів газу на поверхню Балтійського моря.

Згодом пролунали ще два вибухи, спрямовані як проти "Північного потоку 2" (який ще не був введений в експлуатацію, але вже був заповнений газом), так і проти діючого "Північного потоку 1, що забезпечував близько половини річної потреби Німеччини в природному газі.

Відтоді обидва газопроводи не працюють.

За даними прокуратури, на глибині близько 80 метрів було закладено "потужну вибухівку": чотири пристрої вагою до 27 кг кожен, що спрацювали за таймером.

Слідчі мають "обґрунтовані підозри", що групу, до якої входили четверо глибоководних водолазів, очолював Сергій К., а для операції використовувалася орендована яхта "Андромеда".

Після завершення своєї складної й небезпечної місії диверсанти непомітно повернулися до України, не підозрюючи про докази у вигляді ДНК, які дехто з них, імовірно, залишив на човні.

Коли звістка про вибухи поширилася, експерти та уряди деяких країн спершу дійшли одностайного висновку: у всьому звинуватили Москву.

Зрештою, Росія вже мала досвід гібридних атак і використання енергоносіїв як інструменту політичного тиску.

Однак, поки ефіри заполонили коментатори, які вказували на "підозрілу" активність російських військових кораблів поблизу місця вибухів, німецька поліція не зважала на цей галас.

Правоохоронці продовжували йти за слідами, виявленими під час розслідування.

Зрештою, ці сліди привели до України.

Згідно з матеріалами справи, зібраними слідчими, Сергій К. в'їхав до Німеччини за підробленим паспортом, який, імовірно, видали українські спецслужби.

У документах щодо екстрадиції, надісланих до Італії, він фігурує як Сергій Кулініч.

Це може пояснити, чому він поводився так спокійно під час відпочинку в Італії.

Протягом останнього року він багато подорожував, і жодних інцидентів не виникало. У копії його справжнього паспорта, яку бачили журналісти BBC, є понад два десятки штампів із різних країн, зокрема Франції, Іспанії та Канади, — і всі вони датовані періодом після диверсій на "Північному потоці".

Однак до 13 серпня 2025 року Німеччина вже встановила особу головного підозрюваного, і цього разу, коли Сергій К. перетнув кордон із Польщею, його виявили.

Італійська поліція повідомляє, що офіційний ордер на арешт було видано лише 18 серпня — вже після того, як він вирушив на південь і залишив Польщу. Це свідчить про те, що німецька сторона не була впевнена, чи співпрацюватимуть сусіди й чи затримають вони його.

Утім, на момент, коли його дружина бронювала відпочинок у комплексі La Pescaccia, він уже офіційно перебував у розшуку. Щойно він пред'явив паспорт під час реєстрації на курорті, місцеві карабінери отримали автоматичне сповіщення.

Поліція прибула для проведення арешту пізно вночі й вивела Сергія К. з території глемпінгу в кайданках, розлучивши його із сім'єю.

Диверсанти

Ніхто з підозрюваних у справі "Північного потоку" не робив публічних заяв, і ніхто не визнає своєї причетності до вибухів.

Однак я спілкувався з деякими українцями, які фігурують у цій справі, а також із людьми з їхнього оточення.

"Кожен, хто визнає свою участь у цій операції, миттєво стає мішенню для Росії, — пояснило одне з джерел. — Той, хто це вчинив, ніколи не зможе цього підтвердити".

"Північний потік" був масштабним інвестиційним проєктом, що приносив Москві величезні прибутки від продажу палива. Водночас він створював залежність Німеччини та інших країн, надаючи Росії потужний важіль впливу на Європу.

Саме тому Україна, а також США й Польща, зокрема, рішуче виступали проти нього.

Ще одного мого співрозмовника "з'їдає тривога" через хід розслідування. Він не може збагнути, чому Німеччина — близький союзник України — взагалі ініціює кримінальне переслідування.

"Багато українців вважають, що ці трубопроводи допомагали Росії вести війну, тож їх підрив пішов нашій країні на користь", — кажуть вони.

У німецькій прокуратурі мені заявили, що судова система діє поза політикою. Саботаж — це злочин проти конституційного ладу Німеччини.

Не менше розчарування в українців, з якими я спілкувався, викликало й мовчання їхнього власного уряду.

"Він насамперед військовий, тож якщо виникають якісь запитання, їх слід адресувати державі, а не йому", — нарікав один із тих, хто тісно спілкується із Сергієм К.

Перед екстрадицією до Німеччини його адвокат тут, в Італії, розповів мені, що його підзахисний почувався "покинутим".

Німеччина має цілий список підозрюваних, однак наразі оприлюднено лише одне ім'я.

Наразі Володимир Журавльов намагається уникнути екстрадиції з Хорватії, де його заарештували в серпні.

Він перебував там як консультант під час зйомок нового трилера про вибухи на "Північних потоках", хоча й заперечує свою причетність до реальної операції.

Подорож була ризикованим кроком, адже він знав, що Німеччина його розшукує.

Журавльов разом із сім'єю мешкає у Варшаві ще з періоду, що передував повномасштабному вторгненню Росії в Україну, і має там власний бізнес із монтажу систем кондиціонування.

Він також є завзятим і досвідченим глибоководним дайвером.

Але він — цивільна особа.

Минулого року його заарештували у Варшаві за ордером, виданим Німеччиною, однак польський суддя відмовився його екстрадувати.

У досить несподіваному рішенні він постановив, що атака України на "Північний потік" — якщо вона справді мала місце — була б "справедливим" вчинком у цій "кривавій війні, що має ознаки геноциду".

Як сказало мені одне з обізнаних із цією справою джерел: "Поляки історично не надто люблять українців, але росіян і німців вони ненавидять ще більше".

З Хорватією ситуація інша.

Політичні відлуння

Наслідки цієї справи виходять далеко за межі зали суду в Гамбурзі.

Після повільного старту Німеччина наразі стала найбільшим постачальником військової допомоги Україні. Ультраправа партія "Альтернатива для Німеччини" (AfD), яка зараз має високі рейтинги, використала справу "Північного потоку", щоб підкріпити свої твердження про необхідність припинити підтримку Києва.

Ситуація є щонайменше незручною як для уряду в Берліні, так і для влади в Києві.

Вона також порушує питання про те, що саме вважається законною військовою ціллю: хто, по чому і де може завдавати ударів за межами зони активних бойових дій.

Коли президента Зеленського запитували про вибухи раніше, він наполягав на тому, що Україна "точно цього не робила".

Цього тижня речник Міністерства закордонних справ пішов ще далі.

"Дуже прикро, що вся ця дискусія зосередилася на тому, хто підірвав [газопроводи], а не на тому, хто їх збудував", — рішуче заявив BBC Георгій Тихий.

Він твердить, що "Північний потік" "розв'язав Росії руки" для початку війни, оскільки їй більше не потрібно було використовувати територію України для постачання газу до Європи.

"Чи попереджали ми про це? Попереджали, — зазначив Тихий. — Чи дослухався до нас хтось? Ні, ніхто".

Перший на лаві підсудних

Незабаром Сергій К. стане першим підозрюваним, якому висунуть обвинувачення в межах цього гучного судового процесу.

Теоретично справу Журавльова згодом можна було б об'єднати з цією, хоча це й було б складно реалізувати.

Ті, хто знає Сергія К., називають його патріотом.

Він пішов захищати Україну після російського вторгнення — попри те, що мав кількох дітей і був звільнений від мобілізації, — і воював до грудня 2023 року.

Згідно з його військовим квитком, на момент підриву трубопроводів він перебував на дійсній військовій службі. Це означає, що хтось у військовому командуванні України точно знав, де він перебуває і чим займається.

Утім, про це вони не кажуть.

Та й сам Сергій К. у суді не скаже ані слова.

Його захист наполягатиме на тому, що він не має повноважень розголошувати подробиці своєї діяльності як військовослужбовця, і надасть на підтвердження цього письмові свідчення двох його командирів, завірені під присягою.

Як мені повідомили, одним із них буде чоловік, якого багато хто називає головним організатором усієї операції щодо "Північного потоку".