Йозеф Менгеле. Швейцарія відкриває секретні файли про "Ангела смерті" Аушвіца

Швейцарська Федеральна служба розвідки заявила, що нарешті відкриє засекречені довгий час документи про сумнозвісного нацистського воєнного злочинця Йозефа Менгеле, але не уточнила коли саме.

Менгеле втік з Європи після Другої світової війни, але протягом багатьох років ходили чутки, що він певний час перебував у Швейцарії, попри те що був міжнародний ордер на його арешт.

Історики неодноразово вимагали доступу до цих файлів, але до цього часу швейцарська влада відмовляла.

Менгеле був лікарем, який служив у німецьких частинах Ваффен-СС. Його направили до табору смерті Аушвіц в окупованій нацистами Польщі, де він відбирав людей, яких мали відправити до газових камер. Близько 1,1 мільйона людей, з яких один мільйон - євреї, загинули в Аушвіці.

Відомий як "Ангел смерті", він також відбирав в'язнів, переважно дітей і близнюків, для садистських медичних експериментів, після чого також відправляв їх на смерть.

Після війни Менгеле, як і багато високопоставлених нацистів, швидко змінив і форму, і ім'я.

За допомогою фальшивої особистості він отримав паспорт Червоного Хреста в швейцарському консульстві в Генуї на півночі Італії та втік до Південної Америки.

Червоний Хрест призначав ці документи для тисяч людей по всій Європі, які були переміщені або стали особами без громадянства через війну, але нацисти, що намагалися уникнути переслідування, також змогли їх отримати. За це Червоний Хрест згодом перепросив.

Але як Менгеле був повʼязаний зі Швейцарією?

Хоча він утік з Європи в 1949 році, у 1956 році Менгеле разом із сином Рольфом провів лижний відпочинок у Швейцарських Альпах. Ця інформація відома ще з 1980-х років.

Офіційно після цього він решту життя прожив у Південній Америці.

Однак швейцарська історикиня Регула Бохслер завжди ставила питання, чи повертався Менгеле знову - і що важливо, вже після того, як у 1959 році було видано міжнародний ордер на його арешт.

Під час дослідження можливої ролі Швейцарії як транзитної країни для нацистів, які тікали, Бохслер виявила, що в червні 1961 року австрійська розвідка попередила Швейцарію: Менгеле подорожує під вигаданим ім'ям і може перебувати на території Швейцарії.

Тим часом дружина Менгеле орендувала квартиру в Цюриху та подала заявку на постійне проживання.

"Здається, є докази, що Менгеле планував поїздку до Європи у 1959 році, - сказала історикиня BBC. - Чому пані Менгеле орендувала квартиру в Цюриху?"

Квартира була в скромному передмісті, хоча родина Менгеле могла дозволити собі значно розкішніше житло. Але вона була розташована близько до міжнародного аеропорту.

Бохслер вдалося ознайомитися з поліцейськими справами Цюриха, які доводять, що у 1961 році за цією квартирою було встановлено спостереження. Поліція навіть зафіксувала пані Менгеле за кермом "Фольксвагена" у супроводі невідомого чоловіка.

Але чи це був її чоловік?

Арешт розшукуваного воєнного злочинця, як це було з Менгеле у 1961 році, мав би залучити швейцарську федеральну поліцію. У 2019 році Бохслер звернулася до Швейцарського федерального архіву, щоб також ознайомитися з їхніми файлами.

Їй відмовили. Файли були засекречені до 2071 року з міркувань національної безпеки та для захисту родини.

Бохслер була не першою і не останньою, кому відмовили. У 2025 році її колега історик Жерар Веттштейн спробував зробити це ще раз. Йому також відмовили.

"Це здавалося смішним, – сказав він BBC. - Поки вони засекречені до 2071 року, це підживлює теорії змови, всі кажуть: "Їм, мабуть, є що приховувати".

Веттштейн оскаржив це рішення і подав до суду на швейцарську владу. Це було недешево і він звернувся до краудфандингу, щоб зібрати гроші на суд.

"Ми зібрали 18 000 швейцарських франків (23 000 доларів США) лише за кілька днів".

І саме тоді Швейцарська федеральна розвідувальна служба нарешті змінила свою думку. У заяві цього місяця, яка натякає на те, що повна прозорість може ще зайняти деякий час, вона зазначила: "Апелянту нададуть доступ до документів, з урахуванням умов та вимог, які ще належить визначити".

Не всі впевнені, що файли розкриють багато про самого Менгеле.

Саша Зала, президент Швейцарського історичного товариства, "абсолютно впевнений, що там немає нічого, що стосується Менгеле", але вважає, що там можуть бути посилання на іноземну розвідувальну службу або іноземних інформаторів.

До кінця 1950-х років ізраїльський Моссад активно відстежував нацистських воєнних злочинців-втікачів, і Зала підозрює, що вони могли зв'язуватися зі швейцарцями. Це дало б швейцарській владі підстави тримати файли засекреченими, оскільки конфіденційну інформацію, пов'язану з іноземними розвідувальними службами, часто приховують.

Але чи справді проста згадка про Моссад, пов'язана з їхнім відомим полюванням на нацистів у 1970 роках, є такою вже й секретною?

"Це показує дурість процесу розсекречування без історичних знань, - вважає Зала. - Таким чином, адміністрація підживлювала теорії змови".

Інші історики, такі як Якоб Таннер, кажуть, що секретність файлів розповідає про Швейцарію більше, ніж вони можуть коли-небудь розповісти про Менгеле.

"Це конфлікт між національною безпекою та історичною прозорістю, і перше часто переважає у Швейцарії".

Таннер був членом Комісії Берж'є у 1990-х роках, яка досліджувала відносини нейтральної Швейцарії з нацистською Німеччиною, зокрема роль швейцарських банків.

Він добре знайомий з чутливістю та соромом Швейцарії щодо її ролі у Другій світовій війні, коли єврейських біженців не пускали на кордон, тоді як швейцарські банки зберігали гроші єврейських сімей, які пізніше померли в нацистських концентраційних таборах.

"Те, що ці справи досі закриті, - проблема для демократичної держави", - стверджує Таннер.

Тим не менш, він вважає правдоподібним, що Менгеле був у Швейцарії в 1961 році.

Розшукуваний нацистський воєнний злочинець Адольф Айхман був заарештований Моссадом в Аргентині в 1960 році. Є докази, що інші нацисти, які втекли до Південної Америки, вважали, що вони також перебувають там у небезпеці, і що Європа, де залишилися друзі та родичі, може бути безпечнішою.

Таннер зазначає, що Вальтер Рауфф, ще один розшукуваний нацистський воєнний злочинець, який втік до Чилі, провів деякий час у Німеччині в 1960 році.

Одному історику з Комісії Берж'є дозволили коротко ознайомитися з деякими документами Менгеле в 1999 році. Він дійшов висновку, що неможливо довести чи спростувати його присутність на швейцарській території. Але це було лише кілька рядків у 24-томному звіті про всю війну. Файли знову були опечатані, історик помер сім років тому.

Тим часом дата оприлюднення документів ще не призначена, а заява Федеральної розвідувальної служби щодо "умови та вимог" звучить зловісно для Веттштейна.

"Я боюся, що ми отримаємо документи, які будуть радше темними, ніж прозорими", - каже він.

Бохслер також хвилюється, що файли будуть сильно заретушовані. "Я зовсім не довіряю (владі - Ред.). Я боюся, що це буде схоже на файли Епштейна. Чому ці файли Менгеле так довго були закриті?"

Менгеле був обʼєктом таємниць, чуток та змов протягом десятиліть.

Його ніколи не заарештовували, не кажучи вже про те, щоб його засудили за жахливі злочини.

Коли він помер у Бразилії в 1979 році, його поховали під фальшивим ім'ям. Але чутки продовжували ширитися. В 1985 році його тіло ексгумували, і нарешті в 1992 році аналіз ДНК підтвердив, що тіло належить йому. Жахливий лікар Аушвіца помер. Але чи був він коли-небудь у Швейцарії? Чи швейцарці просто не помітили його?

Чи заплющили вони очі на потенційно незручну присутність, щоб уникнути небажаної уваги, яку міг би викликати арешт? Чи все це, як і багато іншого у випадку з Менгеле, лише чутки?

"Можливо, ми ніколи не дійдемо до справжньої правди, - каже Веттштейн. - Ми ніколи не дізнаємося, чи був він тут, чи ні… але, можливо, ми зможемо отримати принаймні чіткіше уявлення".