Найкрасивіші басейни світу

Історія громадських закладів для купання з давніх часів до сучасності – в огляді мистецтвознавця та архітектурного критика BBC Culture.

Де з'явився найперший в світі публічний басейн? Наскільки нам відомо сьогодні, це – місто Мохенджо-Даро, побудоване стародавньою цивілізацією долини Інда приблизно в 2600 році до н.е.

Мохенджо-Даро проіснувало 700 років, після чого мешканці залишили його, а про саме місто нічого не було відомо аж до 1922 року. Звичайно, за цих часів це був не басейн у нашому сучасному розумінні, а громадські купальні. За іронією долі, басейн і місто, розташовані на території сучасного Пакистану, зникли через потужну повінь.

Найбільш приголомшливий сучасний публічний басейн – це, безумовно, Центр водних видів спорту. Його спроектувала Заха Хадід для Лондонської Олімпіади 2012 року. Витончена, хвилеподібна споруда з бетону, скла і дерева відкрилася для широкої публіки два роки тому, чому невимовно зраділи тисячі школярів у східній частині Лондона, де до цього часу майже не було спортивних басейнів.

Страх перед водою, а також побоювання з приводу особистої гігієни до недавнього часу стримували розвиток громадських лазень і басейнів у багатьох країнах. Насправді, сучасне захоплення плавальними басейнами почалося лише після відродження Олімпійських ігор в Афінах у 1896 році.

З того часу міста в багатьох розвинених країнах почали змагатися одне з одним за спорудження найсучасніших і найрозкішніших басейнів.

Хліба і видовищ

За ідеями і натхненням архітектори звернулися до будівничих традицій Стародавнього Риму. Адже саме там за наказом розбещених розкішшю римських імператорів зводились величні купальні комплекси, які використовувались не лише для миття, але й спілкування та соціалізації.

Терми Каракалли, побудовані в III столітті, і Діоклетіана в IV-му справляють приголомшливе враження навіть сьогодні. Ці грандіозні будівлі в оточенні пишних садів вміщали басейни з гарячою і холодною водою, спа, тренажерні зали, ресторани, бібліотеки.

Терми були відкриті для всіх, у тому числі й для бідняків. Вони чудово втілювали ідею імперської римської політики "хліба і видовищ" – тримати народ слухняним за рахунок безкоштовної їжі та популярних розваг.

Притаманну римлянам любов до розкоші і гедонізму успадковує басейн приватного лондонського Королівського автомобільного клубу (RAC), розташованого в елітному кварталі Пелл-Мелл. Підземний басейн, вишукано оздоблений, побудували згодом після Першої світової війни.

Клуб і басейн спроектувала найкраща архітектурна компанія Англії едвардіанської доби Mewes and Davies. Серед найбільш відомих проектів компанії – лондонський готель Ritz. Пізніше Mewes and Davies спроектували ще низку басейнів у класичному стилі для океанських лайнерів у добу розквіту цих помпезних водних палаців.

Практично водночас з клубом RAC влада багатьох британських міст інвестує в амбіційні проекти громадських купалень та басейнів.

Згодом громадські басейни з'являються по всьому світу. Багато з них спроектовано з великим розмахом – від суворо-класичного стилю до естетизму доби декадансу та відвертого кітчу.

Однією з найбільш грандіозних таких споруд є басейн готелю Gellert у Будапешті, зведеного в стилі модерн на місці стародавнього термального джерела.

Побудований в 1918 році, басейн залишався відкритим для відвідувачів й протягом Другої світової війни. І хоча за часів Холодної війни сам готель помітно занепав, його купальні не втратили колишньої розкоші.

У цьому королівстві води і пари відвідувачі басейну могли на кілька годин забути про сувору реальність життя за радянського режиму.

Басейн замість храму

Утім, один із найцікавіших громадських басейнів – і також найбільший у світі – побудували саме в Радянському Союзі. Величезний відкритий басейн "Москва" незвичної круглої конструкції спорудили в центрі столиці поруч із колишнім фундаментом Храму Христа Спасителя.

У грудні 1931 року православний храм XIX століття підірвали за наказом Сталіна, оскільки на його місці планували втілити надзвичайно амбіційний проект – Палац Рад.

Монументальна конгрес-зала мала перевищити Емпайр-Стейт-Білдінг у Нью-Йорку і завершуватися 100-метровою статуєю Леніну. Автором нереалізованого проекту був улюблений сталінський архітектор Борис Іофан.

Басейн "Москва" працював до 1995 року, коли почалася відбудова Храму. Деякі москвичі й досі згадують цей дивовижний басейн, де взимку, занурившись у теплу воду, можна було роздивлятися силует вечірнього міста та уявляти поруч із собою дві архітектурні примари – храм або величезний палац.

Мене абсолютно зачарувала стримана краса і вишуканість готельного спа-комплексу у Вальсі в Швейцарії, побудованого на термальних джерелах. Зведена за проектом архітектора Петера Цумтора і відкрита в 1996 році, будівля басейну гармонійно вписується в ландшафт навколо готелю і нагадує якесь дивне геологічне явище.

Темні кам'яні стіни споруди, викладені з місцевого каменю і м'яко освітлені з-під землі, виблискують кварцом. Усередині ви потрапляєте до відкритого басейну з приголомшливим видом на засніжені швейцарські Альпи.

Не менш дивовижний краєвид відкривається з басейну, розташованого на даху Термального спа-центру в британському місті Бат, який відкрився в 2006 році. Ультрасучасний дизайн центру New Royal Bath, розроблений архітектором Ніколасом Ґрімшоу, гармонійно вписується в старовинні будівлі водолікарень XVIII століття.

Найстаріший фінський публічний басейн Yrjönkatu в Гельсінкі ззовні можна не помітити. Він причаївся в тіні розкішного готелю Torni, де за часів Холодної війни шпигуни нібито обмінювалися державними таємницями.

Басейн, відкритий 1928 року, спроектував фінський архітектор Вайно Вахакалліо. Будівля в неокласичному стилі є повною протилежністю розкішно прикрашеним купальням у готелі Gellert.

Вахакалліо був також автором проекту дивовижної будівлі лікеро-горілчаного заводу і пивоварні на набережній Гельсінкі. Схожа на електростанцію, вона була найбільшою спорудою у Фінляндії тих часів і справжнім місцем розради для мешканців країни, яка потерпала від грубого тиску сусіднього Радянського Союзу в 1920 році.

А в наступне десятиріччя, коли чинності набув "сухий" закон, популярним місцем розваг стали купальні Yrjönkatu.

Історія громадських басейнів – римських термів, лазень, англійських купалень, спа-центрів та олімпійських спортивних комплексів, розкішно оздоблених і класично строгих, старовинних і ультрасучасних – налічує вже понад 5 тисяч років і починає свій відлік від стародавнього міста Мохенджо-Даро, де відкрився перший публічний заклад для купання.

<italic>Прочитати <bold><link type="page"><caption> оригінал</caption><url href="http://www.bbc.com/culture/story/20140314-the-most-beautiful-swimming-pools" platform="highweb"/></link></bold> цієї статті англійською мовою ви можете на сайті <bold><link type="page"><caption> BBC Culture</caption><url href="http://www.bbc.com/culture" platform="highweb"/></link></bold></italic>.