Як ісландцям вдається залишатися найщасливішою нацією світу?

Ісландська культура, народжена століттями поневірянь та страждань, нагадує нам про важливість однієї риси - стійкості духу.

Кілька років тому взимку я поїхав до Ісландії в пошуках матеріалів для свого дослідження про щасливі нації світу.

Маленький скандинавський народ мене заінтригував. Країна, закута в льоди та оточена крижаними водами північного Атлантичного океану, очолює світові рейтинги найщасливіших націй. Як їм це вдається?

У пошуках відповіді на це питання я з пристрастю розпитував усіх, хто був готовий зі мною поспілкуватися, їв хаукарль (протухле м'ясо акули), пив, не жаліючи себе. Звичайно, скупався в Блакитній лагуні - чарівному геотермальному джерелі, яке стало в Ісландії синонімом блаженства.

Незабаром після мого від'їзду один з найбільших ісландських банків розорився, внаслідок світової фінансової кризи 2008 року, і економіка країни виявилася на межі краху.

Рівень безробіття зріс у вісім разів, а довіра до різних установ - банків та парламенту - катастрофічно впала.

Я припустив, що й рівень загального щастя в Ісландії також поповзе донизу.

Але я помилявся.

"Економічна криза майже не позначилася на відчутті щастя", - вважає Дора Гудмундсдоттир, автор масштабного дослідження, висновки якого опубліковані в міжнародному науковому журналі Social Indicators Research, присвяченому показникам якості життя.

Мало того, що загальний рівень щастя під час кризи знизився зовсім небагато, так ще й 25% ісландців заявили про те, що стали щасливішими. Що ж це таке відбувається?

Я написав листа Карлу Блендалю, редактору газети, з яким познайомився в Рейк'явіку.

"Багатьом людям довелося дуже важко, пенсіонери втратили свої заощадження. Але коли живеш у невеликій спільноті, всі знають одне одного, - відповів він. - І якщо людина втрачає роботу, вона не почувається ізольованою від суспільства, ризик відчуження не такий великий, як у густонаселених країнах".

У цьому важлива особливість життєрадісності ісландців: щастя для них - це спільна справа.

Попри космополітизм Рейк'явіку, де проживає безліч національностей, Ісландія багато в чому нагадує маленьке містечко.

Як кажуть самі ісландці, люди тут не бояться впасти в чорну діру, тому що чорні діри не мають можливості потрапити всередину них. Поруч завжди знайдеться хтось, готовий підставити плече в скрутну годину.

Як розповів мені один американець, який переїхав жити до Ісландії, якщо твоя машина застрягне в снігу, хтось обов'язково зупиниться, щоб допомогти.

Насправді, рівень довіри один до одного тут настільки високий, що ніхто не дивується, коли шестирічні дітлахи ідуть до школи в зимових сутінках без супроводу дорослих.

З типово ісландським оптимізмом Блендаль навіть побачив нові можливості у фінансовій кризі.

"Тепер можна все почати з чистого аркуша. Хто знає, може бути, це наш шанс побудувати більш справедливе і відкрите суспільство, в якому влада буде розподілена більш рівномірно, а колишні шкурні інтереси та економічні блоки підуть в минуле".

Судячи з усього, таке прагнення до відкритого справедливого суспільства і є для ісландців ключем до щастя.

За даними останньої доповіді ООН, присвяченої рівню щастя в усьому світі, в Ісландії це відчуття розподілено рівномірно між всіма громадянами.

Іншими словами, більшість ісландців щасливі приблизно однаково, тоді як в інших країнах - насамперед на Близькому Сході та в Латинській Америці - існують колосальні розбіжності в рівні задоволення життям.

Це важливо, оскільки "нові дослідження свідчать, що люди відчувають себе набагато щасливішим, якщо живуть в суспільстві, де всі приблизно однаково щасливі".

Якщо нашим ближнім погано, нам і самим буде не дуже добре. Ісландці, мабуть, інтуїтивно засвоїли цю істину.

Крім того, довгі століття поневірянь та ізоляції загартували цей народ.

Чого варті самі лише зимові сутінки, виверження вулканів і невблаганна природа, настільки важка для людського організму, що 1965 року НАСА обрало Ісландію в якості тренувального полігону для екіпажу "Аполлона", якому належало висадитися на Місяці.

Упертий оптимізм панує в Ісландії всюди. Люди в цій країні цілий рік купаються просто неба. Тут не заведено засуджувати ближнього за звільнення з обридлої роботи або відмову від нещасливих стосунків.

Ця стійкість відображається й в багатій літературній спадщині країни, що бере початок від стародавніх саг вікінгів про героїзм в боротьбі зі скрутними обставинами.

Сьогодні в Ісландії друкують більше книжок на душу населення, ніж будь-де в світі.

Деякі психологи вважають, що література - як й інші складові культури - у важкі часи служить своєрідним буфером.

Оповідання дозволяють висловити своє горе і так полегшити його. Крім того, література виступає засобом передачі творчої енергії.

А от написане слово ісландці дійсно вміють цінувати, як свідчить поширена тут приказка: "Краще босоніж - та з книгою".

Якщо думки можуть притягувати щастя, то це - точно одна з них.

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Travel.