Як знищують древній Чернігів

На світанку 11 березня російська ракета знищила у Чернігові стадіон імені Гагаріна і бібліотеку.

"Такий стратегічний військовий об'єкт ", - сумно жартує голова Чернігівської ОДА В'ячеслав Чаус.

"Це стадіон через дорогу від мого дому, під трибунами був наш спортзал, у який ми ходили з сином. А через дорогу - мій дім. Я боюсь спитати, що з ним", - говорить Анастасія Леухіна, голова громадської організації "Горизонталі".

Вона публікує у фейсбуці фото гарної помаранчевої будівлі - так колись виглядала дитяча бібліотека. Зараз це руїна.

Росіяни почали обстрілювати Чернігів 25 лютого і продовжують це робити вже два тижні.

Місто поливають з градів, САУ, артилерії, скидають бомби з літаків.

Загинули багато людей. У місті зруйновані кілька шкіл, десятки житлових будинків і багатоповерхівок. Горів центр древнього міста, де розташовані тисячолітні храми, палала нафтобаза з дизельним пальним.

У деяких районах міста немає світла та тепла. Після обстрілу 11 березня не стало води - ракета влучила у водопровід.

Люди днями не виходять з підвалів.

Киянка Ольга Дідок зранку 11 березня довго не могла додзвонитися своїм близьким. Обстріли були на сусідній з ними вулиці.

"Мама й тато сиділи в погребі, - каже Ольга. - Від вибуху у будинку впала стеля і повилітали вікна. Їм за 70. У мами хвора спина, у батька - серце. Я молюся щодня, щоби вони вистояли й вціліли. Так мало і багато я зараз хочу".

Зараз Ольга Дідок шукає, куди її батьки можуть піти переночувати. Залишатися вдома - неможливо.

28 лютого російська армія практично знищила два села під Черніговом - Киїнку та Павлівку.

"Два прекрасних села перетворили попіл. Ціла вулиця згорілих будинків. У тих селах тільки люди. Там немає жодного військового об'єкту. Є загиблі ", - розповідає журналістка з Чернігова Олена.

У ніч проти 28 лютого росіяни обстрілювали історичну частину міста. Поцілили в дитячу поліклініку, житловий будинок та бібліотеку.

"Моє гарне, древнє історичне місто зараз зруйноване", - каже мешканець Чернігова Андрій. Він досі не може повірити у те, що відбувається і на що перетворили його місто.

Чернігівчанка Олена розповідає, що місто регулярно здригається від вибухів. Обстріли тривають і вдень, і вночі.

"Ми навчилися слухати тишу. Коли щось її порушує - хапаємо речі й швидко вдягаємось. У підвалах холодно. Навіть у зимових куртках мерзнемо. Особливо погано вночі. Дорослі не сплять - кутають дітей у ковдри", - розповідає про життя під бомбами Олена.

Таких ночей у підвалах вона провела вже багато.

У місті проблема з продуктами. Черги у магазини потрібно займати. В один із днів за годину до відкриття магазину була черга у 200 людей, розповідає Олена з Чернігова.

"Відкрили о 9:00, запустили 50 покупців. З досвіду попередніх днів знаю, що тим, хто зайде в супермаркет через годину, - купляти буде майже нічого".

Її брат кілька годин стояв у черзі навіть, коли вили сирени, бо треба було хоч якісь продукти дістати.

Коли ж нарешті потрапив до магазину, на полицях було лише трохи молочної продукції, кілька пляшок олії та чипси. Чипсів багато. Тепер їх ніхто не бере. А найбільший дефіцит - хліб.

Поряд з будинком Олени кілька днів тому упав снаряд, зробив велику воронку біля під'їзду. Осколки розлетілися по всьому двору. Посікли машини, дерева, дитячій майданчик. Повилітали вікна.

"Наш сусід прибіг вниз між обстрілами з два маленькими синами та дружиною. Каже, ледь врятувались. Вони саме виходили з квартири до під'їзду, чоловік відкрив двері, і його відкинуло назад вибуховою хвилею. Добре, що першим йшов він, а не діти. Добре, що не вийшли на десять секунд раніше. Скло летіло скрізь ", - розповідає Олена.

Після обстрілу мешканці в розпачі оглядали свій пошкоджений будинок. Вимкнули газ і з їжею стало ще важче. Крупи і вермішель без нього не приготуєш.

Третього березня російська армія скинула бомби на дві школи у Чернігові у районі Старої Подусівки та на приватні будинки - 9 людей загинуло.

Шляхи ведуть в обласну лікарню

Відірвані руки та ноги, пошкоджені животи, посічені осколками тіла - такі поранення у людей після бомбардувань. Більшість пацієнтів лікарні - цивільні люди, розповідає лікар Андрій, який працює в обласній лікарні Чернігова (ім'я змінене з питань з безпеки).

"Була розбомблена вщент кардіоклініка, залишилася лише одна стіна; також зачепило багатоповерхівку. Там не було військових, тільки цивільні. Ми витягли з-під уламків 44 тіла ", - розповідає лікар.

За його словами, на житлові будинки та багатоповерхівки скидають величезні бомби, які використовують для руйнування міцних фортифікаційних споруд і бункерів.

Після такої бомби залишається руїна.

"Не всі можуть спуститися у бомбосховище, є старі, є хворі люди, хтось не встиг".

Після перших днів війни лікар пішов додому перепочити й потрапив у пастку обстрілів. Він з сусідами провів у підвалі чотири дні.

"Чотири дні нас безкінечно бомбили - гради, урагани, САУ, танки. Найстрашніше, коли ти чуєш звук вистрілу. Снаряд летить кілка секунд, і ти чекаєш, куди він прилетить. 28 лютого, у понеділок, обстріл тривав 9,5 годин. І весь цей час ми були у підвалі", - каже лікар.

Після цих днів у підвалі Андрій повернувся на роботу і вже звідти не йде. У лікарні зараз живе більшість лікарів. Тут сплять і тут перуть речі.

Є лікарі, які з першого дня війни на роботі й додому не їздили. Багато хто з них вже не має дому - їхні квартири чи будинки знищені бомбардуваннями.

"Я вражений відданістю молодих лікарів. Їм 23-35 років. Вони народилися вже у незалежній Україні, і їхній відданості просто треба вчитися. Як вони працюють, як холоднокровно реагують на у ситуації, коли привозять людей з відірваною рукою чи ногою".

За його словами, у лікарні не вистачає ліків, перев'язувальних матеріалів, анальгетиків. Це все потрібно постраждалим від бомбардувань.

"В аптеках ліків мало. Ніхто не знав, що буде стільки поранених і стільки травм".

Він розповідає історію про свою пацієнтку, якій син віз ліки й потрапив під обстріли. Він загинув. Смертей за ці дні Андрій бачив багато.

"До такого не можна звикнути", - зізнається він.

Коридори?

Зараз виїхати з міста дуже важко, всі машини обстрілюють, розповідають місцеві. Голова ОДА В'ячеслав Чаус каже, що домовитися з росіянами про гуманітарні коридори поки не вдалося.

"Всіх евакуювати неможливо. Вивезти місто, де жило 280 тисяч людей, ось так за раз, це - нереально. Та і не всі можуть виїхати. Є старі люди, є хворі. Коридори - це добре. Але якщо немає куди поїхати?" - каже лікар Андрій.

Обстріли Чернігова тривають.

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!