Як тарифна війна Трампа з усім світом послабила Америку у війні з Іраном

У перший рік другого президентського терміну Дональд Трамп оголосив торговельну війну всьому світу. Другий рік він почав із оголошення війни Ірану. Які підсумки першої війни і що вони говорять нам про можливі сценарії завершення другої?

Війну з Іраном Трамп пояснив американцям турботою про їхню безпеку. Тарифну війну - турботою про їхній добробут. Мита мали зупинити економічну експансію Китаю, відродити американську промисловість, наповнити бюджет і скоротити держборг.

"Рік тому Трамп проголосив "економічну незалежність" Америки й пообіцяв їй "золотий вік": зниження цін і відродження американської промисловості. Рік потому можна з упевненістю констатувати, що все пішло не так", - підбивають підсумки американські експерти з лібертаріанського Cato Institute.

"Зросли податки, ціни, невизначеність і бюрократія. При цьому жодного зростання виробництва або іноземних інвестицій, так само як і жодного скорочення дефіциту торговельного балансу, не спостерігалося", - додають вони.

Ба більше, як з'ясувалося через рік, більшість мит Трампа виявилися незаконними - так вирішив головний суд країни.

Після вердикту Верховного суду США, в якому більшість мають призначенці Трампа, американські бізнесмени отримали право вимагати повернення всіх сплачених майже 300 млрд доларів мит. Якщо вони зможуть подолати опір адміністрації Трампа, американський бюджет втратить близько 5% усіх доходів за минулий рік.

"Реальність через рік демонструє, що мита не пішли на користь американській економіці, всупереч обіцянкам Білого дому", - пишуть експерти американського дослідницького центру Tax Foundation.

"Ні інвестиції, ні зайнятість у виробничій сфері не зросли. Надходження до бюджету виявилися меншими за прогнози, мета скоротити держборг не досягнута. Ціни не знизилися, а зросли, а економічна активність, навпаки, скоротилася", - додають вони.

Чого боїться Трамп

У підсумку за минулий рік торговельної війни Трампа і друзі, і вороги США засвоїли два уроки.

По-перше, погрози Трампа не завжди витримують перевірку реальністю, і він охоче здає назад, щойно заходи у відповідь боляче б'ють по американцях. І по-друге, слово Трампа не варте паперу, на якому він підписує торговельні "угоди".

Один приклад ілюструє обидві тези. Адміністрація Трампа мала кілька місяців на підготовку продуманої тарифної політики після листопадової перемоги на виборах. Однак оголошені у квітні 2025 року тарифи Трамп за рік змінював понад 50 разів, підрахувала Еріка Йорк із Tax Foundation.

Тобто в середньому раз на тиждень. Це не схоже на продуману політику.

У вжиток навіть увійшов термін TACO (Trump Always Chickens Out) - "Трамп завжди дає задній хід". Однак одна річ - коригувати тарифну політику, зовсім інша - застосовувати таку саму тактику у справжній війні, зазначає експерт із санкцій Едді Фішман.

"У реальній війні динаміка TACO відрізняється від війни торговельної, - пише він. - У торговельній війні Трамп може в односторонньому порядку скасувати власні тарифи. У справжній війні Трамп - лише частина рівняння. Право голосу є і в Ізраїлю, і в Ірану. Іран може погрожувати судноплавству в Ормузькій протоці скільки завгодно".

Фішман знає, про що говорить: він працював у Держдепі США над санкціями проти Росії та Ірану й написав книжку про те, як вузькі місця у світовій торгівлі та економіці стають інструментом тиску й опору. Саме так успішно відповіли Трампу Китай - на економічну агресію, а Іран - на воєнну.

У торговельній війні трампівське TACO стало нормою життя. Щоразу, коли він нічним твітом запроваджував нові заборонні мита, з'ясовувалося, що зрештою страждають не іноземці, яких він прагнув покарати, а американські споживачі й бізнес.

Близько половини всього імпорту до США - це компоненти та сировина на кшталт чипів, алюмінію чи пластику, з яких американські компанії потім виготовляють готову продукцію. Частину імпорту, що потрапив під гарячу тарифну руку Трампа, замінити виявилося нереально через кліматичні особливості: ані салат, ані кава у США не ростуть так само жваво, як у Мексиці та Гватемалі.

"Підсумок тарифної політики США у 2025 році - гол у власні ворота, - підсумовують експерти німецького Kiel Institute. - Американці сплатили 96% усіх мит, іноземці - лише 4%".

Інакше кажучи, мита Трампа на імпортні товари з Китаю та інших країн обернулися найбільшим у сучасній історії підвищенням податку для американців, що підірвало інвестиції та споживання - двигуни зростання найбільшої у світі американської економіки.

"Кому хочеться ризикувати заради Америки?"

Щоб захистити американців від дефіциту, збитків та інфляції, Трамп був змушений скасовувати тарифи, запроваджені під приводом захисту американського бізнесу від закордонних конкурентів. Він виписував винятки для айфонів, зібраних в Індії, для китайських чипів, без яких не їздять американські машини, для бразильських апельсинів і канадської нафти.

Але найсерйознішої поразки Трамп зазнав на ключовому китайському фронті. Китай обмежив експорт рідкісноземельних металів, без яких не їздять американські машини і не літають американські ракети. Трамп негайно оголосив перемир'я, яке триває й досі.

Після року таких гойдалок торговельні партнери Америки зробили однозначні висновки. Вони зрозуміли, що спроби догодити Трампу лише провокують його на нові претензії та перегляд умов щойно укладених угод. Вони побачили, що Трамп поважає силу й охоче йде на поступки непоступливим суперникам.

У результаті у світі сформувався консенсус: погрози Трампа не вагоміші за його слово. Піддаватися погрозам Трампа - собі дорожче, а домовлятися з Трампом - марна трата часу.

За рік торговельної війни Трамп розгубив союзників. Іранська війна вперше продемонструвала це на практиці.

"Кому хочеться ризикувати заради підтримки Америки, якій ніхто не довіряє? Підтримки невдячної Америки, яка до того ж не карає тих, хто відкрито шкодить їй?" - виправдовує європейців американський економіст Пол Кругман.

І нагадує, що поки Трамп вимагає від європейських союзників по НАТО підтримати агресію США проти Ірану, Білий дім готує проти них нову торговельну війну.

"Усе це - ланки одного чортового ланцюга. Нинішня влада США, користуючись фразеологією Трампа, дуже-дуже погано поводиться з нашими колишніми союзниками. І головний приклад цього - довільне та незаконне застосування імпортних мит", - пише Кругман.

"І от тепер ці колишні союзники раптом не горять бажанням допомагати Трампу вибратися з іранської пастки, в яку він сам себе затягнув. От же як буває".

Його думку підтверджує провідний британський експерт із Європи Мідж Рахман із дослідницького центру Eurasia Group. Він час від часу навідується до європейських столиць, щоб поспілкуватися з політиками та бюрократами, і востаннє поділився таким спостереженням:

"Одна річ вразила мене в розмовах у Брюсселі про те, чому ЄС не підтримує Трампа в Ірані. Як зазначив один високопоставлений чиновник ЄС, європейські лідери стали певною мірою байдужими до погроз Трампа. Їх було так багато (тарифи, НАТО, Україна, Гренландія тощо), що ефект уже не той".

Хроніка торговельної війни

Підсумки року торговельної війни Трампа виглядають сумнівно. Його улюблений інструмент - мита під приводом загрози національній безпеці - тепер поза законом. Нові мита доведеться обґрунтовувати, і їх уже не можна буде запроваджувати нічним твітом.

Трамп починав торговельну війну з позицій абсолютної сили, але зрештою продемонстрував межі економічної могутності Америки. Війна з Іраном поступово рухається тим самим шляхом і може завершитися наочною демонстрацією меж військової та дипломатичної потужності США.

"У торгівлі адміністрація Трампа так і не змогла ані змінити світовий порядок, ані повернути промислове виробництво до США", - пише експерт дослідницького центру ECIPE Девід Геніг, який представляв Британію на торговельних переговорах зі США під час першого президентського терміну Трампа.

"А тепер уже як військова держава США програють війну з Іраном і готові поступитися Росії частиною України. Воістину символічний кінець американської гегемонії", - підсумовує він.