Чому українці в Польщі попри політичну напругу не їдуть працювати в Німеччину - ЗМІ

Рівень працевлаштування українських біженців у Німеччині після більш ніж чотирьох років війни залишається нижчим, ніж у сусідніх країнах. Ситуацію не змінює навіть зростання негативного ставлення до українських мігрантів у Польщі.

Від самого початку Німеччина зробила ставку на мовну інтеграцію перед працевлаштуванням. Але тепер експерти в країні невдоволені тим, що інтеграція українців у ринок праці відбувається повільніше, ніж в інших європейських державах, пише німецька преса.

І причини не лише в соціальних виплатах, але в чому?

Мовний барʼєр?

Майже через чотири з половиною роки після початку повномасштабного вторгнення Росії в Німеччині живуть близько 1,35 мільйона українських біженців. Поступово вони стають дедалі помітнішими і на підприємствах. За деякими оцінками, рівень зайнятості українських мігрантів у Німеччині вже перевищив 50%.

Однак у порівнянні з іншими країнами, які приймають українців, результати Німеччини в питанні інтеграції залишаються посередніми, звертає увагу автор матеріалу в газеті Frankfurter Allgemeiner.

У новому дослідженні для Фонду Бертельсмана політолог Дітріх Тренхардт доходить висновку, що Німеччина марнує значний потенціал. На його думку, краща інтеграція українців, які шукають захисту, у ринок праці "можлива і досяжна".

Причини він бачить лише частково у соціальних виплатах.

Значно важливішими, на його думку, є обмежений доступ до професійної діяльності та роботодавці, які недооцінюють кваліфікацію українців.

Як можна зробити краще, показують східні сусіди Німеччини.

Польща і Чехія прийняли більше українських біженців у розрахунку на душу населення і водночас досягли вищих показників зайнятості.

За дослідженнями, на які посилається Тренхардт, у першій половині 2025 року в Польщі працювали 68% українських біженців, у Чехії - 66%. А у Німеччині на той момент - лише 39%.

Європейськими лідерами ці дві сусідні країни є і за іншим показником якості інтеграції.

У Чехії українські біженці в середньому заробляють 85% від медіанної зарплати місцевих працівників, у Польщі - 79%. Німеччина серед 16 європейських країн, які приймають українців, посідає останнє місце - 50%.

У багатьох випадках українці, які працюють, часто заробляють недостатньо для самостійного життя, зауважує інше німецьке видання Bayerische Staatszeitung.

Німецька обіцянка повільнішої, але нібито більш сталої інтеграції через мовні курси та професійну підготовку поки що дає мало результатів.

За його словами, українці вже давно приносять Польщі та Чехії більше податкових надходжень, ніж коштують цим країнам соціальні виплати, які там значно нижчі, ніж у Німеччині.

Як вказує Тренхардт, "біженці скрізь у середньому працюють нижче рівня своєї освіти, але ця різниця у східних країнах значно менша".

Можна було б заперечити, що польську і чеську мови українцям легше вивчити, ніж німецьку.

Але на думку експертів, причина в іншому - в бюрократичних процедурах.

Бюрократія

Як зазначає експерт у Frankfurter Allgemeiner, Польща і Чехія вже у першій половині 2022 року, невдовзі після прибуття більшості біженців, створили "структурні основи" працевлаштування.

В обох країнах цифрові процедури спрощують доступ до державних установ, а роботодавці переважно визнають українські дипломи.

У 2022 році Польща спеціальним законом відкрила доступ до роботи для українців різних професій.

Шахтарі могли без складних процедур працювати за фахом, якщо був попит, так само як і медсестри. Лікарів цілеспрямовано залучали до допомоги українським пацієнтам.

Лише з травня цього року Польща почала вимагати від усіх лікарів, допущених за спрощеною процедурою, знання польської на рівні B1. Для порівняння: Німеччина для визнання українського диплома медсестри вимагає рівень B2.

Але проблема не лише в мові.

Німецькі роботодавці також часто не визнають наявну кваліфікацію українців рівноцінною.

Незалежна консультантка з працевлаштування Алла Бєлікова-Шойхет розповідає газеті F.A.Z., що часто змушена гарантувати роботодавцям якість українських кандидатів, щоб подолати упередження.

Вона сама приїхала з України до Німеччини у 1990-х роках і добре знає, з якими труднощами стикаються новоприбулі.

Вона називає великою проблемою формальні обмеження доступу до професій. "Щодня я стикаюся з абсурдними перешкодами", - каже вона.

Вона наводить приклад молодого чоловіка з Маріуполя, який за професією керманич судна і має міжнародний морський паспорт. Такі люди потрібні судноплавним компаніям у літній сезон. Але Управління водних шляхів і судноплавства Шпрее-Гафель визнало його лише матросом.

А матросів, за її словами, ніхто не наймає. Тому чоловік зараз працює на складі.

Соціальна допомога

Прихильники німецької моделі кажуть, що Німеччина зробила ставку на довгострокову інтеграцію через мовні та професійні курси, щоб українці могли працювати за фахом.

Водночас експерти зауважують, що витрати Німеччини на соціальну допомогу українцям стали невиправдано великими. Лише у 2024 році Німеччина витратила на це 6,3 млрд євро.

На відміну, наприклад, від сирійців, мігранти з України одразу отримували Bürgergeld (базову соціальну допомогу для безробітних), а в деяких випадках держава навіть оплачувала досить дорогу оренду житла.

Німецькі чиновники вважають, що менші соціальні виплати посилили б мотивацію до роботи, пише Bayerische Staatszeitung.

Саме тому коаліція партій ХДС/ХСС в уряді домоглася, щоб у майбутньому базову допомогу отримували лише ті українці, які прибули до країни після квітня 2025 року.

Решта мають перейти на нижчі виплати відповідно до закону про допомогу шукачам притулку. Замість 563 євро самотні люди, які отримують допомогу, матимуть 441 євро на місяць. Медичне забезпечення також буде обмежене лише невідкладною допомогою.

Однак Бундестаг відповідний законопроєкт досі не ухвалив.

Але багато експертів не бачать у базовій соціальній допомозі причину проблем з інтеграцією. Як зауважує політолог Дітріх Тренхардт у коментарі для F.A.Z., німецька дискусія про українців значно більше зосереджена на соціальних виплатах, ніж на бар'єрах доступу до роботи.

"Але робота - це центральний шлях до визнання", - каже експерт.

Вона також буде ключовою і після завершення тимчасового захисту. Після домовленості Єврокомісії з країнами-членами ЄС цей статус продовжать ще раз - до 2028 року, але з суттєвими обмеженнями для військовозобовʼязаних чоловіків.

Водночас, як звертає увагу Frankfurter Allgemeiner, попри погіршення ставлення до українців в Польщі, більшість не поспішає переїжджати у сусідню Німеччину.

Недавнє розслідування газети Wyborcza показало, що дедалі частіше з ворожістю стикаються й українські лікарі. Причиною такої реакції часто стає не їхня професійна компетентність, а акцент у мовленні.

Водночас керівники лікарень наголошують, що без українців багато провінційних лікарень зіткнулися б із нестачею персоналу.