BBC - Блог Петра Куспися

Польський євродепутат про вільну торгівлю та безвізовий режим для України

2011-06-08T23:14:49Z

ЄС і Україна близькі до підписання договору про вільну торгівлю. Імовірно, що вже цього року буде укладено також договір про асоціацію. Це б значно полегшило перетинання українсько-польського кордону та було б подарунком для українських уболівальників напередодні ЄВРО-2012. Чи так станеться? Про ці та інші питання у розмові з польським депутатом Європейського парламенту Павлом Залевським.

П.К. Шановний Пане Депутате! Ви запустили веб-сайт українською мовою, щоб таким чином нав'язати контакти з українцями. Яка була відповідь? Про що пишуть до вас українці?

Сайт Павла Залевського

Я дуже радий, що ви це зауважили. Хочу додати, що сайт українською мовою - це лише частка того, що я запланував для українців. Після запуску сайту ми відкрили імейл-кампанію в Інтернеті, яку нам допомогли поширити українські партнери - журналісти і політики. Я прагнув заохотити до спілкування, поставивши питання - «Як вплине на їхнє життя введення безвізового режиму?». Це питання відкрило великий проект - «Європейський вибір України», який започатковано у грудні 2010 року в Києві.

Надійшло багато листів, попри те - як я дізнався, - що українці не звикли до таких безпосередніх контактів із політиками. У Польщі кажуть, що «апетит росте під час їжі», отож я, безумовно, розраховую на ще більше зацікавлення. Однак до цієї акції повинні також долучитися інші громадські діячі в Україні. Я думаю, що це повинні бути журналісти, телеведучі, зірки естради і спортсмени. Вони більш переконливі, і суспільство має більше довіри до них, ніж до політиків. Хоча, звичайно, саме політики повинні пропагувати Україну в Європі.

Поляки як народ дуже задоволені, що їхня країна приєдналася до ЄС. Після семи років членства ми хочемо поділитися своїм досвідом зі східними партнерами. Українці мають отримати «привілей» поїздок без віз по всій території Європейського Союзу, Норвегії, Хорватії та багатьох інших країнах. Тому ви повинні зробити все, щоб швидко приєднатися до європейської сім'ї, і ми - держави-члени ЄС - маємо зробити ще більше, щоб вам у цьому допомогти. Це наше спільне благо і наш спільний інтерес.

Я роблю ставку на Інтернет, тому що він дозволяє вести відкритий і необмежений діалог із суспільством. Тут ви можете відкрито висвітлювати свої погляди, наприклад у соціальних мережах - так званих social media - створювати групи навколо важливих питань. Що стосується моєї акції, на сьогодні мій сайт відвідало майже 3000 чоловік, до мене надійшло більше 100 інтернет-повідомлень, завдяки яким я дізнався, що думають про скасування візового режиму та інтеграцію з Європейським Союзом прості громадяни. Іноді це були дуже особисті історії, повні роздумів і надії, планів на майбутнє і турботи про Батьківщину. Щиро дякую вам за це. Однак нам треба ще більшої підтримки. Європа повинна знати, що Вас є майже 46 млн і що Ви будете важливою нацією в Євросоюзі.

П.К. Чи знаєте ви, як виглядає перетин українсько-польського кордону з точки зору пересічного громадянина? Я б хотів навести приклад пішохідного прикордонного переходу Шегиня-Медика (поблизу Перемишля), на якому встановлено ґрати, як в Освєнцімі (порівняння багатьох подорожуючих), і немає чітко встановлених правил (порядку) його перетину.

Мені дуже шкода, але я дуже добре знаю, що відчувають звичайні громадяни і які у них труднощі і незручності. Минулого року, у квітні, коли над Європою зависла хмара вулканічного попелу з Ісландії, я був в Україні. Мій авіарейс відмінено, і мені довелося повертатися до Польщі автомобілем саме через прикордонний пункт Шегині-Медика. Я пройшов через посилений контроль, так само, як інші подорожуючі. Оскільки я не користуюся особливими привілеями, тому й пройшов через ретельну перевірку багажу, стоячи у довжелезній черзі, відчувши на собі всі інші незручності.
Корупція по обидва боки нашого кордону є ганебною! Відповідно до офіційної інформації, яку я отримав, ситуація на українсько-польському кордоні поволі покращується. Наприклад, вводиться процедура спільного контролю. Сподіваюся, що цей процес буде проводитися ще більш ефективно. Якщо ж будуть якісь проблеми, закликаю вас - пишіть мені про це. Я зроблю все можливе, щоб подбати про інтереси українського суспільства. Не лише тому, що ви є для нас близьким і дружнім народом, що є емоційним аргументом, але й тому, що перед нами великі виклики - наприклад спільна організація Євро-2012. Успішне проведення цього заходу принесе нам хорошу репутацію на багато років або й десятиліть.

П.К. Ви раніше казали, що в 2011 році можуть завершитись переговори відносно договору про вільну торгівлю між ЄС і Україною. Своєю чергою, деякі українські експерти вважають, що переговорний процес може затягтися навіть на десять років, тому що перемовини зайшли в глухий кут. Прем'єр-міністр України Микола Азаров різко скритикував позицію Європейської Комісії відносно мита і квот на українські сільськогосподарські товари. Так як представники попередньої «помаранчевої команди», заявив, що Україна не є бідним родичем Європейського Союзу, не погодиться на таке ставлення і на умови, які ставить Брюссель. Таку позицію розділяють також українські експерти і коментатори, що свідчить про те, що це думка широкого кола громадян, певна тенденція, а не самотній голос правлячих політиків. Ви не боїтеся, що це призведе до утримання цього статус-кво протягом наступних років?

Особисто я думаю, що польське головування у ЄС стане «бути чи не буде договору». Як віце-президент комітету з питань міжнародної торгівлі в Європейському парламенті, я розмовляв з людьми, які відповідають за переговори з обох сторін. Дві сторони мають бажання досягти компромісу, 2011 рік є особливим «вікном можливостей» для завершення цих переговорів. Реальність така, що пізніше важливішими будуть проблеми у Північній Африці і на Близькому Сході, а Україна зникне з поля зору Брюсселя.
2011 рік - це останній шанс для України, щоб врегулювати ці ключові питання. Обидві сторони повинні визнати, що вони повною мірою усвідомлюють цей факт. Я вірю, що разом ми використаємо цей шанс, але пам'ятайте, що не може поступатися тільки одна сторона. Ми також повинні були поступитися, але тепер 30 мільйонів поляків, вважає, що це було хороше рішення.

П.К. У зв'язку з застоєм у відносинах між ЄС і Україною, Київ все голосніше говорить про приєднання України до Митного союзу Росії, Білорусі і Казахстану. Що ви про це думаєте?

Я є прихильником лібералізації торговельної політики всілякими методами. Тому вважаю, що обмеження митних бар'єрів сприятиме дальшому розвитку. На мою думку, мінімізація митних бар'єрів між Україною і Росією чи Білоруссю може бути корисною для України. Однак не слід прирівнювати цього співробітництва з посиленим і розширеним договором про вільну торгівлю з ЄС, тому що він передбачає, крім зниження тарифів, прийняття Україною ряду стандартів, які матимуть загальний вплив на функціонування української економіки. Таким чином наблизять Україну до європейських стандартів. Так було, зокрема, з договором, який Польща уклала в рамках угоди про асоціацію у 1992 році з Євросоюзом. Ця угода, разом з низкою іноземних інвестицій у Польщі, привела до зростання глобальної конкурентоспроможності польської економіки і дуже близьких зв'язків із Західною Європою. Я переконаний, що укладення посиленої і багатосторонньої угоди про вільну торгівлю між Європейським Союзом і Україною за кілька років приведе до подібних наслідків. Тому я вважаю, що її укладення може мати не лише торговельний вимір для України, а й цивілізаційний, як це відбулося у Польщі.

П.К. Польщу інколи показують як приклад для України щодо європейської інтеграції. Як Польща могла б підтримати Україну в цьому? Мова не йде про політичну підтримку, а про конкретні дії.

Польща підтримує Україну, насамперед, під час переговорів. По-перше, обмінюється досвідом, здобутим під час асоціації і переговорів про асоційоване членство. По-друге, підтримує зацікавлення Європейської Комісії переговорами. По-третє, показує важливість України для ЄС в рамках європейського громадського обговорення, в якому Європейський Парламент відіграє величезну роль.

П.К. Як ви оцінюєте Східне партнерство? Київ прийняв цю ініціативу без особливого ентузіазму. Українські політики від самого початку підкреслювали, що цей проект має відносну вартість і буде залежати від того, чи в рамках цього партнерства будуть вирішені питання візового режиму і вільної торгівлі.

Київ прийняв цю пропозицію із застереженням через більші сподівання. Замість «Східного партнерства» очікував відкриття переговорів про членство в Європейському Союзі. Однак ці сподівання були повністю нереальними через відсутність розвитку реформ в Україні. Я розумію це гірке відчуття. Пам'ятаю момент, коли Білл Клінтон у 1994 році на зустрічі в Празі запропонував країнам Центральної та Східної Європи «Партнерство заради миру», а не членство в НАТО. Кілька років пізніше Польща стала членом НАТО. Так само Україна може стати членом ЄС і, всупереч тому, що говорять супротивників членства в Німеччині чи Франції, все залежить від України. Якщо проведе необхідні реформи, буде стабільною демократичною країною з економікою, що розвивається, стане бажаним партнером і майбутньою членською країною ЄС. Так само, як у минулому залежало це від поляків. Ми затиснули зуби і приймали європейські стандарти, без огляду на подовження термінів щодо прийняття нас до Європейського Союзу.

Східне партнерство може бути хорошим інструментом для співпраці у сфері прийняття Україною європейських стандартів. Я знаю, як надзвичайно важливим для України є питання безвізового режиму, і вважаю, що слід якомога швидше його вирішити. Реформи в країні означають, що за кілька років молодим українцям не доведеться шукати роботи в ЄС. І це важливо.

П.К. Чи у зв'язку з Євро-2012, можна очікувати полегшення візового режиму для українських вболівальників? Польські і європейські туристи не мають такого роду перешкод, оскільки їм не треба віз в Україну.

Так. Польща звертатиметься з питанням спрощення візового режиму для українських уболівальників. Це для нас очевидно. Навіть якщо б нам довелося заплатити за відновлення прикордонного контролю на польських кордонах з іншими країнами ЄС.

Велика політика - Обама, Янукович, Коморовський

2011-05-30T23:45:57Z

Минулого тижня Польща була у центрі великої політики: у країні відбувся Саміт глав-держав Центральної Європи, у Варшаві з візитом перебував президент Сполучених Штатів Америки Барак Обама.

Для одних - це велика політика, для інших - спектакль без глядачів. Саме так виглядали вулиці Варшави. Під час пересування кортежу американського президента на вулицях міста було порожньо. Польські служби переборщили. Таке враження, що у броньованій машині, яку називають «звір», був не Обама, а Бінладен.

Сайт Президента Польщі

На варшавському саміті не забракнуло також Президента України, якого супроводжували міністр зовнішньої політики Костянтин Грищенко та глава Адміністрації Президента Сергій Льовочкін. Склад делегації дуже скромний, оскільки таких президентських делегацій цього дня було більше двадцяти. Однак слід відзначити, що лише Віктор Янукович - єдиний серед запрошених гостей, глав держав - провів довшу розмову з американським президентом. Хоча програма візиту Барака Обами не передбачала такої зустрічі, все відбулося спонтанно.

Саміт відбувся у Президентському палаці в історичному приміщенні. Саме у цьому залі укладено Варшавський договір. За цим же круглим столом було підписано угоду, що привела до демонтажу комуністичного режиму в Польщі. Чи також цього разу зустріч у легендарному місці була знаковою для Польщі і Центрально-Східної Європи? Не обов'язково. Попри запевнення правлячих політиків, що саме так є, більшість оглядачів і польське суспільство дивляться на це по-іншому. Більше того, меседж, який привіз Обама полякам свідчить про повернення до минулого: дбайте про свої відносини з Росією і не розраховуйте на ексклюзивні контакти з США.

Під час розмов про розміщення у Польщі системи протиповітряної оборони американський президент заявив, що це питання й надалі вирішуватиметься у порозумінні з Москвою. На прохання польського прем'єр-міністра Дональда Туска базувати на території Польщі американський спецбатальйон, господар Білого Дому відповів, що немає такої необхідності, оскільки Польща є членом НАТО. Він додав, що США дуже задоволені з прагматичної політики у рамках польсько-російських відносин. Отож, надії поляків на збільшення американської присутності у їхній країні тріснули, як мильна бульбашка.

Не з усіма, з ким бажав, зустрівся Обама. Колишній президент Польщі Лех Валенса не прийняв запрошення. Легендарний лідер «Солідарності» пояснив, що в нього напружений графік і інші важливі справи. За неофіційною інформацією, причиною відмови було те, що Валенса отримав запрошення занадто пізно. За другою версією, Валенса розраховував на зустріч у іншому форматі - віч-на-віч. У той самий час американське посольство запропонувало розмови у широкому складі видатних «отців польської демократії».

Завдяки візиту Обами зросло значення Польщі у світі. Таку думку висловлюють польські політики з різних політичних партій. Підтвердженням того мало б бути зміцнення позиції країни як регіонального лідера. Саме тому Обама відвідав Варшаву. Справді? Існує інша версія, більш реальна. Незабаром у США відбудуться парламентські вибори. Підтримка 10-мільйонної польської меншини, яка проживає за океаном, - це достатній аргумент, щоб відвідати Варшаву.

Навчання у Польщі - де і за скільки?

2011-05-20T00:28:57Z

За результатами щорічного рейтингу, найкращим вишем Польщі визнано Варшавський університет. Друге місце посів найстарший вищий навчальний заклад у цій країні - Ягеллонський університет у місті Краків. На третій сходинці опинився Політехнічний університет у Варшаві. Рейтинг проведено зокрема газетою «Жечпосполіта» (Rzeczpospolita) за участю дванадцятиособової наукової ради. Взято до уваги такі критерії, як престиж, науковий потенціал, наукова ефективність (результати наукових досліджень), умови навчання, інтернаціоналізація та інновації. Оцінці підлягали державні та приватні заклади.

Ягеллонський університет, Краків

Слід відразу зазначити, що стандарти і програми навчання у цих - різних за власністю типах вищих шкіл (державні і приватні) - майже однакові. Форма власності не впливає суттєво на якість навчання, але має значення для престижу диплому. Польські роботодавці, і не лише польські, віддають перевагу випускникам державних вишів, попри те, що у приватних закладах інколи набагато кращі умови для здобуття високих кваліфікацій.

У Польщі діє Болонський процес, який передбачає двоступеневу систему освіти - бакалавр, магістр. Уведено також загальноєвропейські норми (ECTS) і міжнародні норми (ISCED). Саме тому польські дипломи визнають усі європейські країни та ряд інших країн світу, що відкриває шлях до наукової та професійної кар'єри.

Теоретично польські дипломи визнаються також в Україні. Однак у практиці вони підлягають процедурі визнання та нострифікації. Згідно з українським законодавством нострифікації не підлягають лише документи громадян колишнього СРСР, видані до 1992 року. Угода між Україною і Польщею про академічне взаємовизнання документів про освіту і рівноцінність ступенів не звільняє з проходження вищезгаданих процедур.

Інформація про рівень польських вишів може зацікавити українських студентів, які налаштовані навчатися на Заході. Адже у Польщі створено всі необхідні для цього умови. Отож, якщо хтось бажає здобути вищу освіту саме у цій країні і при цьому стати власником престижного диплому, варто вибрати названі університети.

Для тих, кого цікавлять суспільні, природничі, сільськогосподарські та точні науки, найкращим варіантом буде Варшавський університет. Найвищий рівень технічної освіти та інформатики є у Варшавському політехнічному університеті. Якщо ж когось цікавлять гуманітарні науки, слід зупинити свій вибір на Ягеллонському університеті у Кракові. Особисто я заохочую вибрати саме Краків, у якому, окрім королівського університету, є також ряд інших вишів: Економічний університет, Сільськогосподарський університет, Педагогічний університет, Медичний коледж Ягеллонського університету, Гірничо-металургійна академія, Політехнічний університет, Богословський університет, Академія фізичної культури, Музична академія, Академія мистецтв та ще державних і приватних ВНЗ.

Карків - це також чудове місце не тільки для навчання, а й для відпочинку і студентського життя. Адже місто душею молоде. Тут навчається понад 200 тис. студентів. Саме у цьому історичному місці відбувається найбільше культурних заходів у Польщі. Врешті-решт студентів зацікавить безліч розважальних пропозицій на рівні високої культури (театри) і, так званої масової культури (кіно, клуби, паби, кав'ярні).

На завершення, кілька слів про головне - вартість навчання. У державних вишах громадяни Польщі навчаються безкоштовно, а іноземці - за оплатою. Середня вартість одного року навчання сягає 5 000 євро. У приватних ВНЗ є наполовину дешевше.

Націоналізм по-львівськи

2011-05-13T00:51:54Z

Події у Львові 9 травня, з одного боку, не варті уваги, через поведінку з періоду первісної людини, з другого - слід однозначно заперечити, що це не був прояв демократії, а радше егоїзму та інших «-измів», окрім патріотизму. Адже патріотизм полягає на любові до вітчизни, а не на ненависті до інших національностей. Львів, на жаль, перетворюється у столицю цієї другої ідеології.

Не знаю, чому, але після перегляду кількох випусків новин, у мене склалося враження, що все було заплановано заздалегідь. Особливо якщо йдеться про байдужість міліції, яка мала б забезпечити гідне святкування прихильників Дня перемоги і гідний протест опонентів. Адже дві сторони мали право виражати свої погляди публічно, але в рамках установлених законів і стандартів демократії. Не для цього наші нащадки віддали життя за незалежну Україну, щоб теперішнє покоління топтало пам'ять про них та здобуті кров'ю цінності. Мова йде не про символіку червоного прапора, а про мотиви його повернення теперішньою владою; а також радикально налаштоване націоналістичне середовище.

Згідно зі словниковим визначенням, націоналізм - це ідеологія і політика у національному питанні, яка проповідує зверхність національних інтересів над загальнолюдськими, панування однієї нації за рахунок іншої, проголошення національної нетерпимості, розпалювання національної ворожнечі. Націоналізм - це дітище тиранів, утім також Гітлера, яке призвело до геноциду. Чи до цього прагне українське суспільство?

З релігійної точки зору націоналізм не відповідає християнським цінностям, а з політичної він нічим не є кращим за комунізм і фашизм. Адже ця ідеологія постулює абсолютний пріоритет національних цінностей. Людина, як особа, є маленькою деталлю великої машини, і лише у цьому контексті є чогось варта. Такий підхід до людини притаманний тоталітарним режимам і, як вчить історія, до добра не приводить.

9 травня став нагодою для обміну дипломатичного вогню між українським і російським зовнішньополітичними відомствами. Росіяни мають рацію, обурюючись фактичним невтручанням влади під час фізичного нападу на російських дипломатів і символіку. Своєю чергою, міністр закордонних справ України Костянтин Грищенко слушно назвав оцінку Кремля однобічною. Правда - як завжди - по середині.

Влада розпалила вогонь безвідповідальним законом про червоні прапори, але дрова у нього клали і праві, і ліві політичні сили. Це аж ніяк не вписується у стандарти ЄС, а лише насторожує і пояснює, чому для західних політиків більш європейськими містами є Київ, Одеса чи Донецьк, а не Львів - столиця націоналізму, екстремізму, радикалізму. Адже у Європейському співтоваристві таким «-ізмам» не місце.

ЕНЕЙ. Українська музика полонила Польщу

2011-05-10T15:04:01Z

Хто б міг сподіватися, що серед безмежної кількості пісень, які переповнюють сучасну естраду, саме українська фольклорна музика стане у Польщі дуже популярною. І це завдяки гурту «Еней», який минулого тижня здобув перше місце у рамках музичного шоу Must be the music із своєю піснею «Радіо Хелов».

Гурт ЕНЕЙ, Сайт гурту

Гурт «Еней» засновано ще у 2002 році у місті Ольштин на півночі Польщі. Як підказує сама назва групи, дехто з її учасників має українське походження. Тому й зрозуміло, звідки взялося їхнє захоплення українською музикою.

Щоб популяризувати милозвучність народної пісні, гурт поєднав кілька музичних стилів - фольк, рок, реге. Свої пісні ансамбль виконує під звуки живої музики, яка захоплює своєю енергійністю і життєрадісністю. Саме ця бадьорість і майстерність гри і співу припали до душі не лише членам журі, а й глядачам, які віддали перевагу українській музиці. Тепер пісня «Радіо Хелов» звучить на всіх музичних радіостанціях, очолюючи польські хіт-паради. Приємно, а головне подобається молоді і старшому поколінню. Таким чином - свідомо чи ні - гурт учинив більше за українську дипломатію у плані формування іміджу української культури у Польщі.

Гурт отримав головну нагороду у розмірі 35 тис. євро. Крім цього група здобула також право виступити під час щорічного національного концерту TOP TRENDY, який відбудеться на початку червня у морському містечку Сопот.

Іван Павло ІІ - блаженний. Польща святкує

2011-05-02T10:29:19Z

«Санто субіто» - святий уже зараз. Саме з такими транспарантами шість років тому тисячі людей прийшли на похорон Папи Римського Івана Павла ІІ. Цитуючи Святе Письмо, можна констатувати - звершилося. 1 травня Католицька Церква офіційно зарахувала Понтифіка до лику блаженних.

Президент Польщі біля труни Івана Павла ІІ, Сайт Президента Польщі

Святкують католики у різних країнах світу, але насамперед святкують поляки. Це справжнє релігійне і, одночасно, національне свято у Польщі. Адже Кароль Войтила - бо так звати Понтифіка - вважається найвидатнішим поляком сучасності. Тому не дивно, що до Ватикану прибула достойна делегація: президент Польщі Броніслав Коморовський, маршали Сейму та Сенату, попередні президенти Александр Квасневський і Лех Валенса, а також більше двохсот тисяч поляків. З Варшави до Рима відправилися кілька спеціальних потягів та десятки автобусів. Загалом до Римa приїхало більше одного мільйона паломників.

У чому полягає таємниця особи Івана Павла ІІ? Відповідаючи на це питання коротко - у його величі. Важливим аргументом популярності Понтифіка у Польщі є його національність. Адже Кароль Войтила народився у Польщі 1920 року, в містечку Вадовіце, яке розташоване 50 км від Кракова. Саме тому поляки віддавали йому особливу пошану - як Главі Церкви та співвітчизнику.

Кароль Войтила вищу освіту здобув у Кракові. Навчався у Ягеллонському університеті, спершу на філософському, а пізніше на теологічному факультетах. До речі, після війни цей другий факультет ліквідовано. Невдовзі, однак, у Кракові було утворено окремий виш - теологічну академію, яка в даний час стала Папським університетом ім. Івана Павла ІІ.

Майбутній Папа цікавився літературою і театром. У 1942 році вступив до Духовної семінарії, а після її закінчення у 1946 році отець Кароль Войтила відслужив свою першу Службу Божу у Кафедральному соборі Вавельського замку в Кракові. Після навчання у Римі у Папському університеті Angelicum та кількох років душпастирської роботи, у 1958 році був висвячений до чину єпископа. Невдовзі Папа Римський Павло VI призначив Кароля Войтилу кардиналом. Після смерті Папи Івана Павла І у 1978 році Колегія кардиналів вибрала його наступником Апостола Петра і Главою Католицької Церкви.

Площа Святого Петра, Рим, Сайт Президента Польщі

Поляки - це релігійний народ і патріотична нація. Іван Павло ІІ був і надалі залишається уособленням цих двох цінностей. За життя був авторитетним духовним лідером та видатним політиком і дипломатом. З його думкою рахувалися усі політичні сили у Польщі, а кожний душпастирський візит святкувала вся країна. Я мав нагоду і честь брати участь у раді зустрічей Папи Римського зі своїми співвітчизниками - у широкому і вузькому колі. Емоції, ейфорія, зворушливі сльози - саме такою була реакція поляків під час зустрічей із Понтифіком. Іван Павло ІІ був для них символом надії та прикладом того, як треба жити і як ставитися один до одного. Вмів навчати, вмів також жартувати. У 1999 році, під час зустрічі з вірянами у Вадовіцах, він розповідав, як у середній школі ходив із друзями в кафе їсти тістечко з кремом. При цьому хлопці посперечалися, хто з них з'їсть більше тістечок. Коли Папа про це розповідав, разом із ним усміхалася уся країна. Саме відтоді одним з найбільш популярних тістечок у Польщі є тістечко з ванільним кремом, посипане пудрою, яке називають «папським кремовим тістечком».

Зарахування Івана Павла ІІ до лику блаженних стало національним святом. 1 травня польське телебачення транслювало усі події, присвячені особі Івана Павла ІІ - богослужіння, документальні фільми, спогади, концерти, які відбулися у багатьох містах країни, зокрема у Вадовіце. Своєю чергою, у краківському храмі Божественного Милосердя встановлено мощі Івана Павла ІІ - ампулу з кров'ю. Кров Понтифіка передав кардинал Станіслав Дзівіш - особистий секретар Івана Павла ІІ, а в даний час краківський митрополит.

Поляки дуже люблять такі урочисті події, але швидко забувають про основне. Ставлять пам'ятники Папі Івану Павлу ІІ, але не виконують його вчення. Згідно з соцопитуванням, аж 93% громадян Польщі вважають Івана Павла II моральним авторитетом. Водночас лише 66% керуються його вказівками у повсякденному житті. Попри те, Іван Павло II залишається винятковим та видатним поляком для більшості співвітчизників. Думаю, що також для українців він є і повинен бути авторитетним духовним провідником. Адже завжди цікавився долею українців - офіційно і неофіційно.

Смоленська авіакатастрофа: рік пошуків і протистоянь

2011-04-10T21:05:24Z

Президент Польщі Броніслав Коморовський, прем"єр-міністр Дональд Туск, маршал Сейму Ґжеґож Схетина, маршал Сенату Богдан Борусевич, Сайт прем"єр-міністра

Субота, 9 квітня 2011 року. У Каркові сонячний, але холодний день. У центрі міста, як завжди, багато туристів. Чути гомін вулиці і запах кави. Адже Краків - це місто сотні кав'ярень. Щогодини з вежі Маріїнського кафедрального собору лунає мелодія трубача - характерна лише для Кракова. Ніщо не пригадує про події, які рік тому відбувалися у Кракові - похорон президентського подружжя. Не пригадує, бо не треба. Польща пам'ятає. 10 квітня є днем двох національних трагедій - розстрілу польських офіцерів у Катині в 1940 році та авіакатастрофи президентського лайнера у 2010 році, також у Катині. Однак не все так просто. Пам'ять переплітається з негативними емоціями, які є результатом політики і невгамовних засобів масової інформації. Пошук журналістської «істини» лише нагнітає ситуацію. Похоронна мелодія і жалісні відеоролики перестали цікавити суспільство. І дійсно. На думку фахівців, ЗМІ перебрали: замість інформації - провокація, замість пошани - сенсація. Весь час триває «полювання на відьом». У пошуках винуватців авіакатастрофи на лаві підсудних посадили всіх, кого лише було можна. Насамперед росіян - прем'єр-міністра, спецслужби і диспетчерів повітряного руху. Цю ідею охоче підтримала опозиційна партія «Право і справедливість», на чолі з братом загиблого президента, Ярославом Качинським. Саме Кремль має бути першопричиною трагедії. Висунуто звинувачення також на адресу уряду Дональда Туска, що так само було до вподоби опозиції. Врешті-решт преса вказала на самого президента. На щастя, політкам вистачило здорового глузду, щоб не формувати подібних, безпідставних звинувачень на адресу загиблого Леха Качинського. Хоча й такі версії з'являлася. Зокрема про те, що президент особисто наказав пілотам приземлитися. Адже у минулому траплялися випадки, коли глава держави змусив екіпаж здійснити посадку там, де це було небезпечно. Лех Качинський чинив такий тиск на екіпаж під час війни в Грузії. Тоді пілоти відмовилися виконувати його усне доручення про приземлення на летовищі у Тбілісі. Лише після отримання наказу в письмовій формі літак пішов на посадку. Цей досвід пілотів також міг вплинути на прийняття рішення про ризиковане приземлення. У результаті слідства такий варіант однак виключено зі списку ймовірних причин авіакатастрофи.

Згідно зі звітом російського Міждержавного авіаційного комітету (МАК) «безпосередніми причинами катастрофи були: нездатність екіпажу ухвалити вчасне рішення щодо посадки на запасному летовищі та зниження до висоти менше ста метрів». Безпосередньо перед катастрофою бортовий комп'ютер декілька разів наказував «Набрати висоту» і попереджав, що попереду земля. Однак пілоти проігнорували ці сигнали. У цьому плані МАК має рацію, вважаючи дії польських пілотів ризикованими. Польська сторона також схиляється до подібної оцінки, але не погоджується з неповною формою звіту. Спочатку документ гостро скритикували усі політичні кола. Прем'єр-міністр Польщі Дональд Туск навіть пообіцяв змусити МАК до внесення змін до звіту. Однак незабаром набрав у рот води. Адже згідно з міжнародними домовленостями щодо з'ясування обставин краху літака, рішення МАК є остаточним і не підлягає розгляду.

Авіакатастрофа є наслідком системних занедбань польської сторони щодо професійної підготовки пілотів, підготовки державних візитів та безвідповідальності самих пілотів. Так вважають усі польські незалежні фахівці. Отож, у цій частині, російський звіт, який обтяжує відповідальністю за авіакатастрофу виключно польський екіпаж літака, стає все більше прийнятним для широкого загалу. З другого боку, лише 20 відсотків поляків вірять у те, що вдасться з'ясувати всі обставини смоленської трагедії. Так чи інакше, 10 квітня буде у Польщі днем пам'яті, днем суспільної незгоди, днем політичних протистоянь. Навіть якщо буде доведено відповідальність польської сторони, для деяких політичних і суспільних кіл винними будуть росіяни. Полякам простіше було б погодитися саме з такою версією подій. У такому випадку загиблих пасажирів президентського лайнера можна було б назвати національними героями, а не лише жертвами авіакатастрофи. Саме такі дві точки зору панують у польському суспільстві.

Студенти у Польщі вивчають українську мову

2011-03-30T13:00:27Z

Минулого тижня у Кракові відбувся Всепольський орфографічний конкурс з української мови. Студенти польських вишів зустрілися ушосте. Традиційно, організатором заходу був Ягеллонський університет, а саме доктор Оксана Баранівська - викладач кафедри україністики.

У конкурсі взяли участь студенти з Вроцлавського університету, Університету ім. І.Міцкевича (Познань), Люблінського католицького університету, Університету ім. М. Кюрі-Склодовської (Люблін), Щецинського університету, Вармінсько-Мазурського університету (Ольштин), Ягеллонського університету (Краків), Варшавського університету і Вищої державної східноєвропейської школи (Перемишль). Саме у цих вищих навчальних закладах студенти вивчають українську мову. На конкурс до Кракова приїжджають найкращі. Спершу вони пишуть орфографічні тести, а у фінальній частині - диктант. За результатами цих робіт журі вибирає три найкращі, присвоюючи переможцям 1, 2 і 3 місця. Цьогоріч було два перші місця. Лауреати отримали нагороди у вигляді: підручників і довідників з української мови та культури - від організаторів (кафедри україністики Ягеллонського університету), і від Генерального консульства України у Кракові.

Словами важко передати настрій, який панував у залі, але приємно було почути українську літературну мову - живе слово і чудовий спів. Пропоную Вашій увазі фотоматеріал з художньої частини конкурсу (що вже вшосте поспіль є невід'ємною частиною заходу), яку приготували студенти з Кракова, Вроцлава і Познані.

Оксана Баранівська - організатор конкурсу

Польський парламент осудить УПА

2011-03-10T15:02:51Z

Польський парламент має намір прийняти постанову про злочини, здійснені українськими націоналістами стосовно поляків. На думку деяких оглядачів, а особливо тих, хто турбується про майбутнє українсько-польських відносин, ця постанова може зіпсувати взаємини між двома країнами. Адже у проекті постанови польські депутати застосовують досить гострі оцінки.

Постанова стосуватиметься подій від 11 липня 1943 року. Саме цього дня відбулася масова акція під назвою «Смерть ляхам», яку провели загони Української повстанської армії. Як повідомляють польські ЗМІ, українські націоналісти атакували одночасно 99 польських сіл у колишньому волинському воєводстві. Щоб унеможливити втечу, села було оточено, а мешканців безпощадно вбито. Цей день у польській історії записано під назвою «кривава неділя».

Польський Сейм хоче закріпити пам'ять про «криваву неділю» на державному рівні, встановлюючи День пам'яті мучеництва кресов'ян (мешканців колишніх східних польських земель). На даному етапі проект постанови схвалено президією Сейму, тобто Маршалом Ґжегожом Схетиною та його заступниками. Ймовірно, парламент безперешкодно прийме цю постанову, оскільки її підтримують усі політичні сили. Однак невідомо, коли це відбудеться. Скоріш за все польські депутати офіційно приймуть постанову в липні.

Як стало відомо, у проекті постанови буде надана гостра оцінка подіям з 1943 року. Однак найгостріші слова є у коментарі до постанови. Мова йде про «дегенеративних українських шовіністів», які безпощадно мордували «беззахисне польське населення». Сейм хоче зрівняти дії українських націоналістів з німецькими та радянськими злочинами геноциду, здійсненими в період Другої світової війни.

Як тільки стало відомо про роботу польських депутатів над постановою, у пресі з'явився ряд коментарів. Ті, хто турбується про українсько-польське духовне зближення, вважають, що такого роду заяви не сприятимуть подальшому налаштуванню добросусідських відносин. Може, так, а може, й ні. Адже теперішня влада не переймається минулим, зосереджуючись в основному на поточних економічних відносинах. Може, і добре. З другого боку, Польща, так само як Україна, може ставити свою оцінку подіям. Можемо з нею не погоджуватись, але не можемо заборонити її оприлюднення. Добре було б, коли б і Верховна Рада приготувала подібну постанову, оцінюючи ці події з української точки зору. Тим паче, що правда, як завжди, є посередині. Нам легко оцінювати і критикувати. Під час війни все було по- іншому. Невідомо хто був ворогом, а хто другом. Люди кривдили одні одних. Польська влада провела тоді ж акцію «Вісла», переселяючи 140 тисяч українців. Однак не в тому суть, щоб перечислювати, хто більше причинив зла. Нехай цим питанням займаються історики, листаючи архівні документи. Як на мене, будь-які політичні заяви на історичні теми є зайвими. Підтверджує цю думку невдала спроба присвоєння звання Героя України Степану Бандері з політичних міркувань. Після цього ні в Україні, ні за кордоном не покращилося сприйняття УПА. Навпаки, присвоєння звання, а потім його очевидна для всіх відміна лише довели, що герой - не герой.

Аргумент польського депутата про те, що дана постанова слугуватиме проведенню історичних конференцій, присвячених українсько-польському минулому, є для мене непереконливою. Є ряд інших доступних методів для проведення двосторонніх зустрічей.

Оцінюючи проект постанови, хочу процитувати виступ загиблого президента Польщі Леха Качинського після присвоєння звання Героя України Степану Бандері та визнання заслуг Української повстанської армії в боротьбі за незалежність. «Останні дії президента України порушують процес історичного діалогу і примирення. Поточні політичні інтереси перемогли над історичною правдою», - наголосив Качинський. Отож, подібні дії польських депутатів також порушують процес історичного діалогу і примирення.

Україна між двома союзами

2011-02-20T22:03:47Z

З ким інтегруватися? Це питання все частіше звучить у коридорах українського парламенту. В той час, коли Європейський Союз не поспішає з утворенням зони вільної торгівлі, Росія заохочує Київ уважніше ознайомитися з досвідом роботи Митного союзу країн Співдружності Незалежних Держав - Росії, Білорусі і Казахстану (МС СНД).

Нещодавно Секретар Комісії Митного союзу Сергій Глазьєв закликав Україну, щоб позбулася фобії відносно членства у східному клубі торгівців. За його слова, думка про те, що Росія щось комусь нав'язуватиме, не відповідає дійсності. До цього ж членство України у Митному союзі не суперечитиме її іншим, зовнішньоекономічним інтересам. Якщо так, чому б не спробувати? Ймовірно цю ідею підтримує теперішня влада. Однак на її втілення (ідеї) ще за рано. Адже тривають перемовини українського уряду з Європейським Союзом відносно утворення зони вільної торгівлі. З другого боку, втеча у бік Росії може пришвидшити хід переговорів з Єврокомісією, які зайшли у глухий кут. Побоюючись втрати українського ринку, європейські можновладці могли б поступитися у спірних питаннях.

Українсько-європейські перемовини щодо створення зони вільної торгівлі тривають уже більше двох років і, за деякими оцінками, можуть продовжуватися ще десять. Ні Україна, ні ЄС не погоджуються на компромісні рішення у деяких сферах. Це, своєю чергою, провіщає кризу переговорного процесу.

Київ хоче вільної торгівлі в прямому значенні цього слова, Брюссель прагне зберегти квоти на українську продукцію. В той час, коли прем'єр-міністр Микола Азаров обурено критикує європейські квоти, голова переговорної групи від Єврокомісії Філіп Куїссон твердить, що досягнуто консенсус щодо експорту промислових товарів без жодних квот і мит. Не вдається натомість порозумітися відносно сільгосппродукції. Це болюча тема не лише у зовнішніх відносинах, а й у самому Європейському Союзі. Однак саме на цій ділянці Україна здатна конкурувати з іншими країнами ЄС.

Деякі експерти переконані, що вступ до Митного союзу з Росією не призведе до економічного розвитку. З другого боку, якщо Україна погодиться на створення зони вільної торгівлі з ЄС на таких умовах, які диктує зараз Європа, вона точно не піде уперед.

Говорячи про євроінтеграцію фахівці часто наводять приклад Польщі, як вдалий політично-економічний проект. Доцільніше було б однак подивитися на досвід Литви. Адже Польща має довгі традиції підприємництва та приватної (не колгоспної) сільськогосподарської діяльності. Навіть у часи соціалізму поляків не зламала часткова колективізація. Тому не слід прирівнюватися до Польщі, сподіваючись таких же економічних результатів після підписання угоди про вільгу торгівлю з ЄС.

Міністр зовнішньоекономічного відомства Костянтин Грищенко запевняє, що Україна не вестиме перемовин про вступ до Митного союзу з Росією, Білоруссю та Казахстаном. Пріоритетом й надалі є вільна торгівля з ЄС. Не може бути мови про членство у інших об'єднаннях, зокрема у МС СНД. Однак, як показує досвід, не обов'язково бути членом якоїсь організації, щоб тісно з нею взаємодіяти. Україна не являється членом Співдружності Незалежних Держав, але бере активну участь у діяльності цієї організації. За президентства Віктора Януковича цей напрямок української зовнішньої політики отримав нове дихання. Попри заяви про євроінтеграцію, Київ підписав минулого року низку документів в рамках СНД. Порівнюючи успіхи уряду у відносинах з ЄС і пострадянським простором, західний вектор є на другому місці. Чому? Відповідь досить проста: не можна одночасно іти на ліво і на право.

Як поляки купували українські посвідчення водія

2011-02-15T00:54:43Z

Ще у 2007 році польські ЗМІ почали цікавитися, звідки у Польщі стільки українських посвідчень водія. Не лише журналісти вирішили з'ясувати, чи посвідчення, видані львівськими та волинськими екзаменаційними відділеннями, легальнi. Саме тому польська прокуратура, поліція та прикордонні органи розпочали співробітництво в рамках кримінального розслідування.

Працівники прикордонної служби Польщі викрили махінації з незаконно виданими полякам українськими водійськими правами. Протягом кількох років вдалося встановити, що декілька сотень польських громадян купили українські посвідчення. Купили, бо термін їхнього перебування в Україні був занадто короткий, щоб закінчити курси і скласти іспит y терміни, передбачені українським законодавством. Занепокоєні прикордонники повідомили прокуратуру, яка розпочала слідство. Припущення виявилися правдивими. Кілька затриманих зізнались у тому, що платили посередникам навіть 3 тисячі доларів, щоб отримати українське посвідчення водія. Оскільки оскаржені зізналися у всьому і погодились співпрацювати з правоохоронними органами, розкриваючи всі деталі цієї нелегальної процедури, Районний суд у місті Новий Тарґ наклав на них лише грошову форму покарання. Одинадцять підсудних оштрафовано на 400 доларів кожного. Їхні недійсні посвідчення анульовано. Це перший вердикт у справі купівлі посвідчень в Україні.

Ініціаторами «водійського туризму» були двоє чоловік з містечка Новий Тарґ, які поширювали інформацію про українські посвідчення на шпальтах місцевих газетах та в Інтернеті. За таким самим принципом працювали й інші так звані посередницькі фірми, гарантуючи безболісне і швидке оформлення всіх документів. Мережа посередників діяла також і західних областях України. Кандидати на водіїв могли розраховувати на проїзд, проживання і харчування під час поїздки за посвідченням. Їх також прописували в Україні. Далі «екскурсія» прямувала до МРЕВ ДАІ, і там, без екзаменів і зайвих питань, гості з сусідньої Польщі отримували новеньке посвідчення водія. Після повернення додому вони або обмінювали українські посвідчення на польські відповідники, або ж користувались українськими. Ця схема працювала кілька років і, за деякими даними, й надалі діє.

Слідство у справі нелегального обороту українськими посвідченнями продовжується. До з'ясування всіх обставин торгівлі документами задіяні також консульські установи в Україні та Польщі. Прокуратура у містечку Новий Тарґ порушила додатково 65 справ. Також прокуратури в інших польських містах ведуть відповідні розслідування. Оскільки ті, хто покаявся і погодився співпрацювати зі слідчими, могли розраховувати на грошове покарання, іншим підозрілим загрожують три роки позбавлення волі.

Ймовірно слідство матиме міжнародний характер. Польські прокурори звернулися до українських екзаменаційних відділень з клопотанням про надання необхідної інформації і допит свідків. Зібрані польськими прокурорами докази відносно громадян Україні, які продавали посвідчення водія, невдовзі буде передано українським центральним слідчим органам.

Коні у президентському літаку?

2011-02-05T21:25:20Z

Утрачене стратегічне партнерство чи перезавантаження? Якщо посилатися виключно на слова президентів, Україну і Польщу чекає сонячне майбутнє. Преса пише про холодні сусідські відносини. Чия правда?

Сайт президента Польщі

Минулого тижня Президент України перебував у Польщі з офіційним візитом. Це був перший його візит, не враховуючи приїзду до Кракова на поховання Леха Качинського. Перший, попри те, що Віктор Янукович уже рік обіймає пост президента; попри те, що запрошення з Варшави надійшло вже давно.

Оскільки візит мав статус офіційного, Президента України привітали зі всіма почестями, однак набагато скромніше, ніж президента Росії, який відвідав Польщу під кінець минулого року. Також у польському медіа-просторі інформація про цей візит була далеко не головною. Якщо й була мова про українського президента, то основними моментами репортажів було переслідування української опозиції з боку влади і те, що Європа в регіоні більше не робить ставки на Україну. Саме з такою заявою виступив Єжи Бузек після телефонної розмови з Юлією Тимошенко.

У даний час дуже модно підписувати дорожні карти. Таку ж карту підписали Президенти України та Польщі на 2011-2012 рр. За повідомленнями ЗМІ, у цьому документі немає жодного слова про підтримку з боку Варшави щодо встановлення безвізового режиму для України. Це питання українська сторона хотіла внести до дорожньої карти на етапі її підготовки, розраховуючи, що, з уваги на спільне проведення Євро-2012, Польща на це обов'язково погодиться . Однак Польща не тільки не погодилася на такого роду зобов'язання, але й відмовилася розмістити в тексті навіть декларацію про лобіювання безвізового режиму для України. Отож перезавантаження нам не бачити.

Більш оптимістичними є результати візиту з економічної точки зору. Президенти взяли участь в Економічному форумі «Україна-Польща» та Конференції керівників регіонів обох країн. У ході зустрічі підписано також меморандум про співробітництво між українським і польським Державними агентствами з питань інвестицій і Українсько-польською економічною палатою у Польщі. Однак і у цьому випадку слід бути стриманим оптимістом. Адже невідомо про який документ йде мова - меморандум чи угоду? На сайті Президента України і в українських ЗМІ є інформація про підписання меморандуму, в той час офіційний сайт глави Польщі і польські мас-медіа пишуть про укладення угоди. Ця, як здавалося б, незначна неточність має важливе значення для тлумачення співробітництва. Адже меморандум є документом, що викладає фактичну або юридичну сторону будь-якого питання, а сутністю угоди є волевиявлення - встановлення прав або обов'язків між сторонами. Після порівняння змісту документа у двох мовних версіях виявилося, що це все ж таки угода, яка, за великим рахунком, обмежується до бажання активізувати інформаційну співпрацю.

Співробітництво в енергетичній сфері - без змін. У відповідь на пропозицію з боку України долучитися до модернізації української газотранспортної системи, Польща дипломатично промовчала. Варшава також відмовилася брати на себе будь-які зобов'язання щодо продовження нафтопроводу «Одеса - Броди» до Плоцька і Ґданська, обіцяючи, що розгляне можливість розробки плану дій. Іншими словами поляки відповіли «нас це питання не цікавить».

Сайт президента Польщі

На завершення візиту у Варшаві Броніслав Коморовський влаштував для Віктора Януковича урочистий прийом з українськими пісням, зранку наступного дня подарував пару коней - Гуцулів. Оскільки підписані документи, без проблем можна забрати на борт президентського лайнера, як же бути з кіньми?..

Слухаючи промов Президентів України і Польщі під час прес-конференції, склалося враження, що це конкурс на найкращий сольний виступ. Адже президенти вихвалювали свої країни, майже не звертаючи уваги на двостороннє співробітництво. Навіть якщо й була про це мова, то лише у контексті односторонніх інтересів Києва та Варшави. Хоча своїми жестами політики намагалися показати світові, що їх відносини є дружніми, а дві країни єднає стратегічне партнерство, останній рік довів зовсім інше. Тому я погоджуюся з думкою українських і польських експертів про те, що українсько-польське стратегічне партнерство відбулося і залишилося у минулому, разом із шансом на вступ України у ЄС... принаймні протягом найближчих кількох десятків років.

Де навчаються українсько-польські перекладачі?

2011-01-31T21:05:56Z

Перекладачі. Хто вони? Де вони навчаються? Чи є спеціальні високопрофесійні програми навчання для перекладачів? На ці та інші теми я розмовляв з професором, доктором наук Єлизаветою Табаковською - завкафедри ЮНЕСКО Ягеллонського університету в Кракові.

- Звідки взялася назва кафедра ЮНЕСКО?

- Це ініціатива понад десятилітньої давності, з якою виступила Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури ЮНЕСКО. Щоб оживити співробітництво між науковими осередками, на базі вишів з різних країн світу, створено мережі кафедр, які б досліджували різноманітні теми. Одним з цих питань є переклад і перекладознавство.

- Коли було засновано краківську кафедру ЮНЕСКО?

- Роботу в цій сфері започатковано ще у дев'яностих роках. Однак офіційно кафедру відкрито в 2002 році на основі угоди між ректором Ягеллонського університету та генеральним директором ЮНЕСКО. Хоча в даний час у Польщі є декілька кафедр ЮНЕСКО, лише наша займається проблематикою перекладознавства.

- Тобто? Чим займається кафедра?

- Попри наукову роботу у сфері перекладознавства, на кафедрі ЮНЕСКО можна здобути освіту професійного перекладача. Саме це є нашим основним напрямком роботи - підготовка висококваліфікованих фахівців.

- За якою програмою навчаються майбутні перекладачі і хто її розробляв?

- Роботу над програмою навчання перекладачів ми розпочали ще у 1995 році. Саме тоді польський Сенат дозволив нам відкрити післядипломне навчання для перекладачів. Перші програми опрацьовували мої колеги з англійської філології. Невдовзі було розроблено окремі програми для навчання усних і письмових перекладачів. Під час цієї роботи ми керувалися директивами Європейського Союзу. Завдяки цьому наша кафедра є членом мережі European Masters. У даний час ми є єдиним польським виш-ом у цій організації.

- Чи кафедра є потрібною?

- Звісно, що так. Адже спершу наша кафедра існувала суто на папері. Ми не мали штату працівників і своїх приміщень. Навчання відбувалося на базі інститутів іноземних мов Ягеллонського університету. Зацікавлення нашими програмами з боку студентів підтвердило доцільність існування такого напрямку освіти, і в даний час ми працюємо як окрема наукова одиниця.
Чи потрібна? Наша кафедра є особливою. За профілем вона дещо схожа до Варшавського інституту прикладної лінгвістики. Однак наша авторська програма навчання є нашим основним козирем. Завдяки досвіду і високому рівню ми готуємо фахівців не лише для польського ринку, а для європейського. Наші випускники зараз працюють у ряді європейських установ.

- Перекладачів яких мов готує кафедра?

- Окрім англійської, німецької і французької, ми навчаємо перекладачів італійської, іспанської і російської мов. У 2010 році нашу програму доповнила українська мова.

- Звідки взялася ідея підготовки україномовних перекладачів?

- Це спричинено географічними, політичними і суспільними потребами. Додатковим аргументом є те, що в Ягеллонському університеті успішно працює кафедра україністики. Випускники кафедри зацікавлені у тому, щоб здобути спецосвіту і таким чином збільшити свої шанси на перекладацькому ринку.

- Я часто зустрічаюся з думкою, що польські виші не в змозі підготувати хороших перекладачів?

- Так, це правда. Адже філологічні інститути мають інші програми навчання, які не забезпечують спеціалізованої перекладацької практичної підготовки. Виші займаються масовою освітою, а підготовка окремого перекладача вимагає індивідуального підходу.

- Хто веде заняття на кафедрі ЮНЕСКО?

- Всі наші наукові співробітники є одночасно професійними перекладачами різних мов. Це головна умова, яку ми встановили від самого початку. Я особисто також займаюся перекладацькою діяльністю.

- Чи на кафедрі можуть навчатися студенти з України?

- Звісно. В даний час ми маємо студентів з різних країн, зокрема і з України. Наша програма передбачає індивідуальний підхід до кожного студента, беручи до уваги його мовні здібності. Тому я щиро запрошую всіх тих, хто зацікавлений здобуттям магістерської і післядипломної освіти на кафедрі ЮНЕСКО.

- Дякую за розмову.

Українсько-польського університету не буде!

2011-01-24T23:09:03Z

2000 року в Польщі було створено Українсько-польську колегію за участю університетів двох країн. Засновниками колегії були два польських університети і три українські - Львівський національний університет ім. Івана Франка, Національний університет «Києво-Могилянська академія» та Київський національний університет ім. Тараса Шевченка.

Політичне зближення Києва і Варшави сприяло налагодженню добрих відносин у різних сферах, зокрема і в освіті. Створення спільного вищого навчального закладу палко підтримували тодішні Президенти Леонід Кучма і Александр Квасневський, які були присутні на його відкритті. Ця ідея була до вподоби також Вікторові Ющенку і Лехові Качинському. 2009 року перемовини добігли кінця. Крапкою над «і» мало бути підписання двостороннього договору. Однак політичні зміни в Україні і Польщі цьому завадили. Хоча українські чільники запевняли, що українсько-польський університет буде створено, навряд чи ці обіцянки буде виконано. Польське Міністерство науки і вищої освіти кілька днів тому зліквідувало пост уповноваженого з питань утворення українсько-польського університету в місті Люблін. Речник відомства пояснив, що польський уряд пішов на такий крок, оскільки протягом останніх місяців Київ не відповідає на офіційні звернення. Отож поляки дійшли висновку, що Україна не зацікавлена у заснуванні такого вишу. Утримування ідеї за для самої ідеї, без реальних перспектив на її втілення, є недоцільне. Однак Польща не відмовляється від свого задуму - створення міжнародного осередку освіти. У місті Люблін й надалі діятиме українсько-польська колегія, яку незабаром буде переформовано на Центр східноєвропейських студій при університеті ім. Марії Кюрі-Склодовської. Польща сподівається, що до цього проекту приєднаються також інші сусідні країни. Окрім цього, зміна статусу вишу дозволить отримувати фінансову допомогу з Європейського Союзу. Адже створена десять років тому українсько-польська колегія до сир пір не має встановленої юридичної форми, і саме тому не могла розраховувати на додаткове фінансування. З формальної точки зору колегія як така не існувала, а навчання відбувалося в рамках університету ім. Марії Кюрі-Склодовської. Саме дипломи цього вишу отримували випускники колегії, які захистили 105 кандидатських дисертацій. Головною темою наукових досліджень є Центральна і Східна Європа, а саме політичні, економічні, юридичні та соціологічні питання.

За президентства Віктора Ющенка питання про створення спільного університету активно вирішувалося. Упродовж 2008-2009 років узгоджено проект міждержавного договору. Однак після зміни варти на Банковій нова влада вирішила переглянути документ. Україна відмовилася від спільного фінансування вишу, одночасно вимагаючи посилення впливу на його діяльність. Це були «гальмівні умови», і заздалегідь було відомо, що Польща не погодиться на такий варіант.

Офіційний Київ, вустами Володимира Семиноженка стверджує, що «через непрофесійні дії тодішнього уряду підписання угоди було перенесено на невизначений термін». Згідно з інформацією польського Міністерства закордонних справ, цього не станеться протягом кількох найближчих років. Оскільки уряди двох країн не змогли домовитися про статус і діяльність колегії, кількість членів проекту зменшилася, і в даний час залишилися тільки університет ім. Марії Кюрі-Склодовської і Київський національний університет ім. Тараса Шевченка. Ніщо не провіщає, щоб у майбутньому ситуація покращилася. Ні Віктор Янукович, ні Броніслав Коморовський не є прихильниками міцного українсько-польського співробітництва. Між двома країнами все більші розходження. У політичному і освітянському плані Україна пішла на схід, а Польща на захід.

Відповідь Польщі на доповідь МАК - повний провал

2011-01-19T00:22:55Z

Через тиждень після оприлюднення висновків слідства російського Міждержавного авіаційного комітету (МАК) польський уряд запропонував свою версію подій. Під час брифінгу, який транслював у прямому ефірі державний інформаційний канал TVP Info, міністр внутрішніх справ Єжи Міллер презентував запис розмов екіпажу президентського літака з диспетчером військового летовища під Смоленськом. Єжи Міллер є головою держкомісії, яка веде власне слідство авіакатастрофи президентського лайнера.

Прес-конференція урядової комісії, Сайт прем"єр-міністра Польщі

Прес-конференція мала переконати польську і світову думку, що відповідальними за катастрофу є російські диспетчери. Саме тому оприлюднено запис розмов, які не внесено до кінцевого звіту МАК, попри клопотання польської сторони. Однак це завдання не зовсім вдалося. Журналісти і фахівці одноголосно стверджують, що виступ урядової комісії став повним провалом. Її доповідь є так само неповною і неточною, як звіт російського Міждержавного авіаційного комітету. Опозиційні політики вважають ці два документи брехнею і знеславленням Польщі. Зокрема партія «Право і Справедливість», порівнюючи результати роботи російської і польської сторін, назвала їх антипольськими і скандальними.

На основі оприлюднених записів розмов між екіпажем Ту-154М і диспетчером виявлено, що росіяни не могли заборонили польському літаку з президентом на борту приземлятися. Адже Лех Качинський прямував на урочисті заходи, що мали відбутися на кладовищі в Катині. Хоча диспетчери були проти приземлення лайнера за таких погодних умов, однак дозволили виконати пробний маневр, тобто сходження до 100 метрів, але в жодному разі не посадку. Польський екіпаж отримав однозначну інформацію про те, що на летовищі у Смоленську немає мінімальних метеоумов для здійснення посадки. Капітан президентського повітряного судна прийняв рішення про пробний захід. Оскільки раніше приземлився літак Як-40 з польськими журналістами на борту, російські диспетчери дійшли висновку, що поляки мають новітні технології, які дозволяють приземлятися, попри густий туман. Таку інформацію оприлюднив польський представник при МАК Едмунд Кліх, пояснюючи, чому саме російська сторона могла погодитися на здійснення посадки. Це виникає також із стенограми розмов російських диспетчерів. Польський борт заздалегідь отримав інструкцію про сходження як мінімум до 100 метрів і відліт на запасний аеродром, якщо посадка не буде можливою.

Як випливає з даних польських слідчих, пілоти йшли на посадку за допомогою автопілота. Проблема у тому, що на смоленському летовищі не встановлено наземного обладнання систем посадки міжнародної системи ILS. Тому автоматичний підйом літака в останню мить за допомогою бортового обладнання не вдався. Було занадто пізно.

Оскільки МАК назвав основною причиною психологічний тиск на екіпаж літака, польська сторона вирішила застосувати такий самий прийом. Під час прес-конференції Єжи Міллер констатував, що на роботу диспетчерів у Смоленську чинили тиск їхні керівники з Москви. Адже Смоленськ не хотів спочатку погодитися на приземлення і зробив це лише після наказу з Москви. Однак варто звернути увагу на те, що остаточне рішення про посадку прийняв польський екіпаж, попри попередження про відсутність відповідних погодних умов. Польський оглядач і автор книжки «Останній рейс» Томаш Бялошевський вважає, що пілоти не мали права йти на посадку за таких погодних умов. Помилкою було також зниження літака до 100 метрів.

Під час брифінгу урядової комісії і засідання у польському парламенті, яке відбулося цього дня за участю парламентаріїв, представників уряду і прокуратури, стало відомо, що Росія поінформувала Польщу заздалегідь про те, що летовище під Смоленськом не відповідає міжнародним стандартам і не може приймати делегації високого рівня. Незважаючи на це, польська сторона звернулася з проханням надати таку можливість з огляду на урочистості у Катині.

Поляки не погоджуються з результатами російського слідства. Також не подобаються їм вступні висновки польської урядової комісії, які підтверджують тезу МАК про відповідальність пілотів. Імовірно уряд Дональда Туска заплатить за це під час цьогорічних парламентських виборів. Адже тільки протягом останнього тижня його партія «Громадянська Платформа» втратила майже 5%. Стільки ж здобула опозиційна партія «Право і Справедливість», яку очолює брат-близнюк покійного президента Ярослав Качинський.