BBC - Блог Олександра Гриба

Про роль Канева, Southborough та Віру Річ

2011-05-10T15:25:59Z

Віра Річ

У Британсько-українських взаєминах відбулася ще одна символічна подія, пов'язана з Каневом - містом, яке завжди асоціюватиметься з Тарасом Шевченком. Асоціація двох міст-побратимів, Канева та Southborough (SAKA), відкрила новий англомовний вебсайт, який вперше таким обсягом розкриває для англомовного світу інформацію про українське місто.

Минулого місяця у Каневі відбулося перепоховання останків видатної англійської перекладачки Тараса Шевченка Віри Річ - події унікальної і досі не оціненої за своїм значенням. Авторка сотні статей про українську літературу в англомовних журналах, Віра зi студентських років була закохана в літературу українців та білорусів. Незадовго до своєї смерті 20 грудня 2009 року вона заповіла, щоби її прах поховали в Каневі поруч із Тарасом Шевченком, і призначила виконавцем своєї волі в Україні літературознавця та перекладача Дмитра Дроздовського. Як написав «Український Тиждень»:

«І за радянських часів, і за часів незалежності були випадки, коли людей за їхнім заповітом ховали поблизу Шевченка. Але фактичне поховання через тривалий час після смерті праху, за заповітом, у Каневі відбулося вдруге, починаючи від 22 травня 1861 року, коли було перепоховано українського поета».

Безумовно, Віра Річ усвідомлювала глибокий символізм її заповіту, яким вона долучилася до творення образу Канева не лише як української духовної Мекки, але й визнаного у світі центру вшанування творця сучасної української нації Тараса Шевченка. Знавець давніх германських мов і міфології, перекладачка ніби жила поза часовим виміром, і саме тому так добре вжилася у місію Шевченка, яку обрала продовжити навіть після своєї смерті.

За життя Віру Річ було часом нелегко зрозуміти через її манеру спілкування, так ніби часові межі для неї не існували. Якось після чергової річної лекції з україністики в Оксфорді, вона заявила присутнім студентам, що є англійською патріоткою, якщо під «англійським» розуміти період до Вільгельма Завойовника (1066). Хто не знав Віру, міг би подумати, що вона жартує, адже як можна бути патріотом народності англосаксів перед норманським завоюванням? Для Віри в цьому не було жодної суперечності.

Можливо, все своє життя вона підтримувала представників двох давніх народів Європи - білорусів та українців, які залишилися бездержавними, бо вбачала тут аналогією з англосаксами? Хто зна, можливо, Віра Річ відійшла у вічність, залишаючись співцем двох «поневолених народів» - англійського та українського? Дослідникам її творчості залишається багато тем для роздумів. Слід сподіватися, що новий вебсайт міст-побратимів стане новою ланкою до пізнання англійцями та українцями своїх коренів.

EFJ: Свобода преси ніколи не є гарантованою

2011-05-03T16:56:29Z

Кампанія за свободу фотографування у Лондоні

Група журналістів у Лондоні провела акцію «Я фотограф, а не терорист!», яка має привернути увагу до обмежень на фотографування в громадських місцях столиці під приводом заходів з безпеки і загрози тероризму. Організатори твердять, що приватні охоронні фірми за сприяння поліції часто забороняють громадянам і журналістам робити фотографії у центрі британської столиці.

Акція є частиною міжнародного Дня свободи преси і засвідчила, що боротьба журналістів за право на безперешкодне виконання професійних обов'язків триває і в суспільствах з усталеною демократичною традицією. Більше того, як заявив президент спілки журналістів Арне Кьоніг, Європейська Федерація журналістів закликала запровадити День свободи преси у Європі:

«На жаль, всесвітній день свободи преси дуже необхідний у Європі. Свобода преси ніколи не є гарантованою. Обов'язок журналістів як спостерігачів за демократією вимагає, аби національні і європейські власті взяли на себе відповідальність гарантувати свободу преси як засадниче право».

Вебсайт Бі-Бі-Сі Мій Світ вже писав про доповідь Freedom House, щодо занепаду свободи слова в Україні. Європейська федерація журналістів вказала на переслідування журналістів також у Туреччині та Білорусі та обмеження свободи слова загалом у різних країнах Європи:

«В Угорщині закони про ЗМІ накидають невластивий політичний контроль за діяльністю журналістів, попри деякі виправлення, які вимагала зробити Єврокомісія. Італійський прем'єр-міністр досі контролює імперію ЗМІ та реклами, яка впливає на редакційну незалежність журналістів. В Румунії журналісти ставлять під сумнів національну стратегію безпеки, яка розглядає роботу журналістів як одну із загроз державі. У Болгарії та на Балканах журналісти, які провадять розслідування, зазнають погроз і нападів. В усій Європі умови роботи журналістів стають все більш непевними внаслідок запровадження заходів економії на час кризи та зміни (дерегуляції) законодавства загалом».

Журналісти Бі-Бі-Сі вшанували хвилиною мовчання колег, які загинули у світі протягом минулого року. Цього року 12 журналістів корпорації зазнали фізичних нападів під час виконання своїх обов'язків за межами Британії.

Завершення епохи європейського мовлення

2011-04-21T18:41:23Z

Європейська федерація журналістів (ЄФЖ), куди входять усі національні спілки континенту, висловила занепокоєння реструктуризацією та скороченням робочих місць у провідних мовних корпораціях Європи.

Президент ЄФЖ Арне Кьоніг заявив, що зменшення обсягів мовлення і звільнення сотень журналістів є причиною занепокоєння:

«За останні кілька тижнів ми почули, що провідні телерадіомовні корпорації - Всесвітня Служба Бі-Бі-Сі, RFI-France 24 та Німецька Хвиля -переглянуть свою роботу і звільнять сотні журналістів. Це жахливі новини для громадськості та всіх журналістів, які опинилися перед загрозою звільнення. Нам потрібна журналістика на службі суспільства, а не комерційних інтересів, чи технологічного диктату, який залишає на узбіччі значну частину громадян з числа аудиторії».

Міжнародне французьке радіо та телеканал «Франція 24» оголосили про злиття інформаційних служб, що призведе до звільнення 120 журналістів та зменшення різноманітності програм. «Німецька хвиля» оголосила завершення мовлення на середніх хвилях і перехід на платформу в Інтернеті на основі перекладу новин німецькою мовою.

Всесвітня Служба Бі-Бі-Сі оголосила, що припиняє мовлення на середніх хвилях у Європі і закриває кілька мовних служб.

Як заявив Арне Кьоніг: «Такий розвиток подій є відвертим методом зменшення мовлення Європейських телерадіокорпорацій і перетворення їх у порожні оболонки».

Керівництво згаданих корпорацій твердить, що реструктуризація спричинена змінами у технологіях та запитом аудиторії, а також фінансовою скрутою у часи світової кризи.

Проте, як зауважив комітет з міжнародних справ британського парламенту, порівняно мізерні заощадження і втрата багатомільйонних аудиторій у світі є неспівмірними і є «фальшивою економією» для Бі-Бі-Сі.

У випадку Всесвітньої служби Бі-Бі-Сі, британський уряд пообіцяв переглянути рішення про зменшення фінансування Всесвітньої служби Бі-Бі-Сі і повідомити про це до 10 травня.

Мовлення російською та українською мовою вже припинене на середніх хвилях. Якщо програми російською триватимуть у мережі Інтернет, то остання програма українською вийде в ефір 29 квітня в мережі ФМ станції Ера-FM.

В Оксфорді дали відповідь на питання Quо Vadis, Україно?

2011-04-10T11:40:51Z

Джеймс Шерр та Андрій Куликов підвели підсумки конференції

У Оксфорді відбулася представницька конференція з моделювання майбутнього України під назвою «Внутрішня і зовнішня політика України: Quо Vadis?». Спонсором низки таких конференцій є канадсько-українська парламентська програма, яка вже організувала подібні заходи минулого року у Вашингтоні та Оттаві.

Отже, куди рухається Україна? В останній день триденної конференції думки розділилися. Оптимізмові Адріана Каратницького з Атлантичної Ради США, який висловив обережну підтримку євро інтеграційним зусиллям адміністрації Януковича опонували низка більш песимістичних доповідачів. Керівник українських студій університету у Римі "La Sapienza" Оксана Пахльовська обґрунтувала «кінець європейських перспектив України» з культурологічної точки зору, а представник київської фундації «Спочатку люди» Мартін Нан доводив, що в Україні уряд діє виключно в інтересах еліт, для еліт і коштом збіднілого населення.

Британські аналітики були більш стримані в оцінках України. Ендрю Вілсон з Університету Лондона зауважив, що хоча ЄС залишається найбільшим торгівельним партнером України - частка українського експорту в ЄС в останні роки скорочується, і Київ надто повільно ухвалює закони необхідні для створення Зони вільної торгівлі з ЄС.

Катарина Вольчук з Університету в Бірмінгемі засвідчила, що Україна загалом уникає рішень, які жорстко прив'язують її як до блокування на Сході, так і на Заході - обираючи м'яку гнучку модель інтеграції як з СНД, так із ЄС.

Джеймс Шер з Королівського Інституту міжнародних відносин заявив, що хоча Київ відновив формальну співпрацю з НАТО за адміністрації Віктора Януковича, у такій співпраці більше «немає серця». Відтак, про вступ України до НАТО про який можна було говорити за президентства Віктора Ющенка, не згадують ні у Києві, ні у Брюсселі.

Показово, що запрошений голова представництва Євросоюзу в Україні Хосе Мануель Пінто Тейшейра, який мав на завершення конференції розповісти про «Українську інтеграцію у Європейський Союз» - не зміг приїхати в останній момент.

Що слід ж очікувати українцям від Європи витлумачив в інтерв'ю Бі-Бі-Сі Ендрю Вілсон. На його думку, українцям не слід сподіватися на «символічну відмашку» про вступ у ЄС, а послідовно втілювати взяті на себе зобв'язання.

ЄС на його думку - дуже нудна і бюрократична організація, яка не реагує на сентименти і вмовляння, але куди можна потрапити виконавши усі вимоги. Наразі, саме виконання задекларованих домовленостей бракує українській стороні, вважає експерт.

СБУ: Голодомор був геноцидом українського народу

2011-04-01T16:38:24Z

Дві події міжнародного життя привернули увагу цього тижня до теми Голодомору 1932-33 років. На 44-мі міжнародному фестивалі фільмів у Г'юстоні (Техас, США) отримала нагороду Ремі в одній з категорій стрічка автора з Канади українського походження Юрія Лугового "Окрадена земля" (Genocide revealed). Про це повідомив сам автор, а вручення нагороди відбудеться 16 квітня, про що можна довідатися на сайті фестивалю.

Фрагмент стрічки можна подивитися на сайті автора. Стрічка подає свідчення очевидців і коментарі письменників та експертів.

А в Лондоні відбулася презентація спільного видання українських і польських архівістів англійської мовою "Holodomor: Great Famine in Ukraine 1932-33" (Голодомор - великий голод в Україні 1932-33 років"). За словами авторів, це унікальний проект співпраці працівників архіву Служби безпеки України та архіву польських спецслужб у віданні Інституту народної пам'яті Республіки Польща.

До бібліотеки Союзу Українців Британії на Ноттінґ-Гіллі завітали керівник архіву СБУ Сергій Кокін, його польський колега Марчин Маєвські, голова Інституту народної пам'яті Рафал Лєськевіч та інші співавтори проекту.

Презентація цього проекту вібулася у низці країн на зустрічах з українськими та польськими громадами, які завжди активно висвітлювали репресії комуністичних режимів проти українців та поляків за «залізною завісою».

Архівісти з Польщі та України не приховували, що у спільних проектах їм найважче доводиться писати спільний вступ до кожної збірки документів. Принаймні в одному випадку з-поміж восьми томів довелося писати два окремі вступи, які відображали розбіжності сторін. Що насправді об'єднує фахівців, то це бажання оприлюднити архівні документи, які висвітлюють злочини тоталітарних режимів проти їхніх народів.

Як виявилося на презентації, у польських та українських архівістів не викликає сумніву геноцидна природа Голодомору в Україні. Свою позицію з цього приводу без жодних сумнівів сформулював керівник архіву СБУ Сергій Кокін, який заявив, що існують усі документальні свідчення, які доводять, що масовий голод був геноцидом.

Заява про це була схвально сприйнята громадою, яка робить усе можливе в Британії для увічнення пам'яті жертв Голодомору і поширення інформації про той злочин у британському суспільстві.

Про український бізнес у Лондоні

2011-03-24T19:31:22Z

У Лондоні пройшов тиждень українського бізнесу організований компанією Сеntralex за підтримки Адміністрації президента України, Кабінету міністрів та посольства України в Британії.

Високий рівень представництва засвідчила присутність віце-прем'єр-мінстра України Сергія Тігіпка та першого президента Леоніда Кравчука.

Тиждень українського бізнесу у Лондоні

Тиждень розпочався з презентації пана Тігіпка у Королівському інституті міжнародних відносин за участі британських дипломатів, бізнесменів та експертів.

Сергій Тігіпко хоча і не міг виступити англійською (з українських реформаторів тут виступав англійською лише Арсеній Яценюк), але справив помітне враження на аудиторію аргументацією своєї доповіді «Перспективи економічного та політичного розвитку України».

Впевненість і рішучість віце-прем'єра у відстоюванні своєї оцінки виглядала дуже фахово і засвідчила, що на двадцятому році незалежності Україна може гідно себе представляти на міжнародній арені.

Якщо в середині 90-их аудиторія слухала деяких українських урядовців з поблажливою усмішкою, бо вони все ще оперували концепціями і уявленнями притаманними радянській епосі, то тепер аргументи наводилися зрозумілою західному світові діловою мовою.

У відповідях на запитаннях експертів також відчувалася обізнаність і, головне, впевненість в обґрунтованості своєї позиції. Було зрозуміло, що з такою позицією будуть рахуватися на міжнародних форумах, навіть якщо з нею не погоджуватимуться.

Але була й в доповіді внутрішня суперечність, яка висвітлила слабкість урядових позицій в самій Україні, яка екстраполюється на її зовнішній імідж.

За словами Сергія Тігіпка одним з найбільших досягнень уряду за перший рік є зростання реальних доходів українців на 10%. При цьому одним із головних недоліків віце-прем'єр назвав недостатнє пояснення громадянам країни, навіщо відбувається реформування в Україні.

Видається, що в країні, де добробут громадян справді зростає, результативність реформ не треба особливо пояснювати. Середньомісячний дохід за роки президентства Путіна зріс у Росії з 10 доларів до 700, і це була основа консенсусу у суспільстві, яке реально бачило зростання свого добробуту попри обмеження політичних свобод.

Перший рік нової адміністрації в Україні позначився двома контрастними подіями: масовими протестами дрібних підприємців і реальним зростанням добробуту (та кількості) легальних мільярдерів. Статистичне зростання доходів більшості населення країни у кращому разі було знівельоване інфляцією гривні та зростанням цін на харчі.

Уряд зможе переконати своїх громадян у необхідності реформ, якщо вони відчують у наступні роки реальне збільшення своїх доходів, а не доходів олігархів. Не слід забувати, що середній дохід на душу населення ЄС сягає 35 тисяч доларів, а в Україні складає близько двох з половиною тисяч доларів. Саме подолання цієї значної відмінності і стане реалізацією того курсу на євроінтеграцію, який проголошує уряд України. Тоді Україна також буде сприйматися не лише країною успішних олігархів, але й заможних європейських громадян.

Індія домоглася збереження мовлення Бі-Бі-Сі, а Україна?

2011-03-10T13:20:49Z

У британському парламенті пройшли слухання у справі скорочення фінансування Всесвітньої служби Бі-Бі-Сі, і парламентарі можуть ухвалити рекомендації з приводу майбутнього розвитку організації.

Подання для розгляду комітету із закордонних справ зробили британські профспілки журналістів, які занепокоєні наслідками скорочень для організації, яка значною мірою формує позитивний імідж Британії за межами країни.

Голова комітету Річард Оттовей розпитав Генерального секретаря Національної профспілки журналістів Британії та Ірландії Джеремі Діра та голову профспілки технічних працівників Джері Морісі, як, на їхню думку, можна уникнути негативних наслідків.

Депутати поставили питання також голові Всесвітньої служби Бі-Бі-Сі Пітеру Горроксу та генеральному директору корпорації Марку Томпсону.

Бі-Бі-Сі зазнала скорочення фінансування на 25%, і на Всесвітній службі скорочують сотні журналістів та планують припинити радіомовлення на такі великі країни як Росія, Китай та Індія. Депутати парламенту поставили під сумнів доцільність зупинити мовлення на коротких хвилях для десятків мільйонів людей, аби заощадити зовсім незначні кошти.

Для прикладу згадували Індію, де від втрати мовлення Бі-Бі-Сі перестануть слухати 11 мільйонів слухачів, тоді як Росія і Китай розширюють свою інформаційну присутність у тому регіоні. Бі-Бі-Сі розглядає можливість залишити хоча б годинну радіопрограму для Індії ще на 12 місяців.

Збереження програм Бі-Бі-Сі вимагали низка громадських і політичних організацій Індії та масові відгуки слухачів. Фінансову підтримку зголосилися надати Бі-Бі-Сі навіть індійські підприємці.

Депутати також висловили застереження щодо можливості низки держав з тоталітарними режимами блокувати доступ до Інтернету, ставку на який робить Бі-Бі-Сі для поширення своїх новин.

Українське мовлення припиниться на середніх хвилях вже наприкінці березня. Попри жаль висловлений з цього приводу читачами вебсайту Бі-Бі-Сі Мій Світ особливого розголосу в Україні ця подія не отримала. Чи потрібне незалежне радіо у епоху інтернету залишається під запитанням.

Генеральний директор Бі-Бі-Сі Марк Томсон запевнив, що сподівається збільшити фінансування Всесвітньої служби з 2014 року, коли завершиться грант Міністерства закордонних справ Британії.

Ярослав Хрусталенко - гончар 21-го століття

2011-03-03T19:03:14Z

У Королівському коледжі мистецтв відбулася виставка кераміки за участі митця походженням з України - Ярослава Хрусталенка.

Митець працює з різними матеріалами і техніками, але особливо його цікавить внутрішня структура коштовного каміння, яку він намагається відтворити у глині.

Ярослав народився в Україні, але після завершення освіти проживав і працював у різних країнах Євросоюзу: Угорщині, Словенії, Британії. Він володіє десятком мов включно з такою рідкісною як мандарин, яку вивчив після проживання на Тайвані.

IFJ: «Змінити слідчих у справі Климентьєва»

2011-02-24T12:03:19Z

Коли міжнародна преса та міжнародні організації вказують на згортання демократії в Україні та утиски свободи слова при новій владі, то уряд непереконливо, по-радянському все це заперечує. Проте ситуацію часто не так важко змінити для адміністрації президента, який має всі необхідні повноваження.

Міжнародна федерація журналістів та Європейська федерація журналістів закликала українську владу змінити слідчих у справі розслідування зникнення харківського журналіста Василя Климентьєва.

Профспілка заявляє, що «Шість місяців після зникнення Климентьєва, офіційне розслідування «замовного вбивства» не досягло жодних результатів. Тим часом, поведінка місцевої міліції викликає серйозне занепокоєння, оскільки міліціонери переслідують партнерку журналіста Валентину Удовенко і незаконно обшукали помешкання Климентьєва та його адвоката для вилучення документів».

Генеральний секретар IFJ Айден Вайт заявив, що така поведінка місцевих правоохоронців засвідчує про необхідність передати слідство команді незалежних слідчих, які не боятимуться відплати місцевих чинів.

У листі до президента Віктора Януковича Міжнародна федерація закликала передати розслідування в руки Генеральної прокуратури й особисто простежити, щоб винні у справі Гонгадзе були притягнуті до відповідальності.

Президент Європейської федерації журналістів Арне Кьоніг заявив: «Ми не заспокоїмося, доки ті, хто здійснили вбивства, і ті, хто їх замовили, не опиняться за ґратами. Україна має за всяку ціну уникнути повторення помилок і провалів слідства у справі Георгія Гонгадзе».

Порівняння зі справою Георгія Гонгадзе є важливим, але не до кінця точним. Розслідування обставин, які супроводжували зникнення Георгія Гонгадзе видавалися загрозливими для центральної влади і самого інституту президентства. Справа Климентьєва лягла плямою на державу Україну, але її причини є, імовірно, у викритті журналістом корупції на місцях. У влади не може бути відмовки, що тут справа рук «зовнішніх ворогів України» чи «провокації підступної опозиції», а відтак немає виправдання бездіяльності.

Як би вдіяла центральна влада у будь-якій країні ЄС (куди декларативно прагне Україна), якби в одному з регіонів виник скандал про можливу причетність урядовців і правоохоронців до зникнення журналіста, що набуло міжнародного розголосу? Слідчі центрального уряду негайно прибули б у той регіон і зробили б усе, щоб розслідувати справу.

Як діє українська влада? У Генпрокуратурі України заявляють про «посилення правозахисної діяльності щодо захисту прав представників засобів масової інформації», оскільки "останнім часом у суспільстві широкого резонансу набули заяви представників ЗМІ щодо перешкоджання їхній професійній діяльності та порушення свободи слова в Україні".

Президент Янукович уже обіцяв особисто контролювати справу про зникнення Климентєва. Ще одна заява не змінить того, як сприймається свобода слова в Україні міжнародною громадськістю. Але несподіваний рейд ГПУ чи СБУ у Харкові з викриттям замовників вбивства може кардинально змінити ситуацію.

Для цього потрібна лише політична воля і розуміння того, що жодні заяви-заперечення не замаскують для світу той факт, що замовники вбивства Георгія Гонгадзе і Василя Климентьєва не притягнуті до відповідальності.

Ресурси нафти і газу Росії: зброя чи прокляття?

2011-02-11T14:50:34Z

Так популярна британська програма "Have I got news for you?" уявляє російське використання газової труби у Європі.

Російський часопис "Комерсант-Україна" повідомив, що суперечливий газовий посередник РосУкрЕнерго буде ліквідовано.

Часопис зазначає, що "завершується одна з найскандальніших історій в українсько-російських газових відносинах".

Швейцарський трейдер RosUkrEnergo належить підприємцям Дмитру Фірташу, Івану Фурсіну і "Газпрому". Його буде закрито, як тільки компанія продасть "Газпром Експорту" відчужені в України 12 млрд. кубометрів газу, пише часопис.

Опозиція звинувачувала уряд України у тому, що він здав національні інтереси держави, коли погодився на мирову угоду в Стокгольмському арбітражному суді, і віддав газ на понад 5 мільярдів доларів РосУкрЕнерго, попри те, що попередній уряд Тимошенко вважав його таким, що належить Україні.

Експерт Максим Шеїн з "Брокеркредитсервіс" повідомив «Комерсанту», що RUE слід закрити, щоб "не накладати репутаційні ризики на нові спільні проекти Росії і України по газу". Іншими словами, репутація РосУкрЕнерго стала такою суперечливою, що кидає тінь на «Газпром» і керівництво України.

Інший експерт і керівник East European Gas Analysis Михайло Корчемкін додав, що українські співвласники RUE при цьому не постраждають, оскільки, як і "Газпром", отримають свою частку прибутку від продажу останнього газу трейдера.

Чи постраждала українська держава від діяльності РосУкрЕнерго, віддавши газ, який, згідно з попереднім урядом Тимошенко, належав Україні?

Відповідь на це запитання мали б дати українські слідчі, які розслідують дії керівництва "Нафтогазу України" і "РосУкрЕнерго" у газовій суперечці.

Проте зрозуміло, що Україна - не перша і не остання сусідка Росії, яка відчула на собі наслідки енергетичної залежності від російської монополії.

Путін виключив Європі газ...

Литва - чергова сусідня з Росією країна, що стала об'єктом дій "Газпрому", які Вільнюс розцінює як економічний та політичний шантаж.

Міністерство енергетики країни надіслало скаргу у Єврокомісію наприкінці січня з вимогою розслідувати "шантаж" російського газового монополіста.

Міністр енергетики Арвідас Сякмокас написав, що "Газпром шляхом економічного та політичного шантажу прагне зупинити повноцінну конкуренцію серед постачальників на ринку природного газу, яка почала з'являтися. Таким чином унеможливлюється реальна конкуренція і створюється перешкода появі Європейського газового ринку".

Чим пояснити таку поведінку Росії щодо сусідів, які купують стратегічний російський товар?

Відповідь на це запитання частково дала презентація у Лондоні оксфордського експерта Саймона Пірані на тему: "Ресурси нафти і газу Росії: зброя чи прокляття?".

Автор виступив на читаннях російсько-британського культурного товариства в Будинку Пушкіна і дійшов висновку, що з огляду на те, що вигоду від російського експорту привласнюють російські еліти, то можна вважати, що для російського народу нафта і газ представляють типову дилему "прокляття природних ресурсів".

З одного боку, доходи від експорту нафти і газу дозволили за час правління Путіна підвищити доходи громадян в середньому з 10 до 700 доларів на особу. З іншого блоку, дохідна частина бюджету Росії складається на понад 60% з експорту сировини. Це свого боку робить Росію вразливою від коливання цін на енергоносії у світі і гальмує реформування економіки на сучасних засадах.

Узалежненна від експорту, російська держава намагаається забезпечити стабільність своїх доходів традиційним і зрозумілим для себе способом, який сусіди сприймають як "політичний та економічний шантаж".

65 років СУБу, або як починали українці в Британії

2011-01-21T16:45:03Z

Союз Українців Британії відзначає 65 років від часу заснування.

Окрім маленької громади з початку 20-го століття у Манчестері, серед міжвоєнних поселенців переважали представники політичної еміграції: старшини уряду УНР, які переїхали на Захід. (Син гетьмана Скоропадського - Данило Скоропадський пізніше був почесним головою СУБу).

З початком Другої світової з'явилися кілька українських старшин, що належали до польського авіаційного корпусу - полковник Нагнибіда, сотники Татаренко і Сальський.

Пізніше до них приєдналися інші авіатори з Другого корпусу генерала Андерса, який перейшов із СССР через Африку до Італії. (Поранених під Монте Касіно поляків, і українців літаками перевезли до Англії).

Значну групу складали офіцери українського походження у військових підрозділах Канади, які були розміщені у Британії. Найбільшу роль відіграв тоді сотник Богдан Панчук - син українських емігрантів з Канади.

Відразу після війни прибула перша тисяча молоді з числа переміщених осіб, яких німці вивезли у Європу в якості робочої сили.

Частина з них вступила у Першу польську дивізію розміщену у Шотландії.
Усі ці українці зуміли організуватися і провести 20 січня 1946 року Установчі збори Союзу українців в Британії на чолі з Микитою Буром.

На зборах був і молодий Василь Олеськів, який в якості почесного голови СУБу розповів Бі-Бі-Сі про обставини події.

Holodomor.org.uk: США проти визнання Голодомору геноцидом в ООН

2011-01-12T11:23:35Z

Британський вебсайт Holodomor.org.uk оприлюднив документи, які засвідчують відмову офіційного Вашингтона визнавати Голодомор в Україні 1932-33 років геноцидом українського народу в документах ООН.

Редактор вебсайту Стів Комарницький повідомив Бі-Бі-Сі, що отримав копії документів безпосередньо у Державному департаменті США на запит згідно Акту про свободу доступу до інформації.

Вебсайт Holodomor.org.uk займається підтримкою кампанії за визнання Голодомору геноцидом у світі і поширенням освітньої інформації серед британців на цю тему.

Оприлюдненні документи засвідчують, що спроби української адміністрації президента Ющенка пролобіювати резолюцію ООН до 75 річниці Голодомору, де б визнавалося, що штучний голод був актом геноциду, не знайшов підтримки не лише Росії, але й США.

Так, Держдепартамент США надіслав вказівку своїй місії у ООН підтримати резолюцію Генеральної Асамблеї ООН, яка віддавала шану жертвам Голодомору, але вказувала, що уряд США не погоджується з формулюванням про геноцид і посилання на Міжнародну конвенцію зі злочинів геноциду. Така позиція обґрунтовувалася тим, що уряд США не підтримує в принципі таких оцінок історичних подій.

Відтак, Генеральна асамблея ООН вирішила у липні 2008 року не включати до порядку денного сесії питання про вшанування 75-тої річниці Голодомору 1932-33 рр. в Україні.

Рішення Генеральної Асамблеї ООН викликало переможну заяву на сайті МЗС Росії про те, що Київ був змушений відкликати проект своєї резолюції.

Згодом сайт Wikileaks оприлюднив подробиці дипломатичного тиску Кремля на міжнародній арені з метою недопущення визнання в ООН Голодомору в Україні 1932-1933 геноцидом.

Нові документи, оприлюднені вебсайтом Holodomor.co.uk, засвідчують, що кампанію адміністрації Ющенка не підтримував і Вашингтон.

Останнє наштовхує принаймні на кілька висновків.

По-перше, міжнародну кампанію за визнання Голодомору геноцидом у світі можна вважати першою за двадцять років спробою артикуляції на міжнародному рівні активної позиції, що базувалася на розумінні Києвом власних національних інтересів, які не збігалися з інтересами провідних міжнародних гравців.

Опоненти політики історичної пам'яті президента Ющенка втратили аргумент про замовний характер кампанії буцім-то «проамериканського» тодішнього лідера України.

По-друге, прецедент можливості проведення «проукраїнської» зовнішньої політики кидає виклик новому керівництву України на спроможність формулювати зовнішню політику, яка не просто йде у фарватері того чи іншого стратегічного союзника, але утверджує власну позицію на міжнародній арені.

Що таке "наклепницький туризм" і як з ним боротися

2011-01-06T18:52:03Z

Журналісти в Україні та світі, які зазнали на собі впливу такого явища як «наклепницький туризм» можуть з полегшенням довідатися, що вже на початку цього року британський парламент планує переглянути законодавство стосовно наклепів та образи честі й гідності.

Лорд Лестер подав законопроект від ліберальних демократів, який має модернізувати закон про наклепи і привести його у відповідність з такими реаліями сучасного світу як поширення інформації в Інтернеті.

Саме через цю недосконалість британського законодавства українське англомовне видання Kyiv Post заблокувало у грудні 2010 доступ британських читачів до свого веб-сайту через загрозу судових позовів.

На вебсайті часопису для британських відвідувачів з'являється лише коротке повідомлення, що "трафік" заблоковано через «драконівські закони з наклепу, які підривають свободу слова і загрожують роботі незалежних журналістів, авторів та науковців у цілому світі». Часопис називає цей феномен «наклепницьким туризмом», а британську столицю Лондон - «світовою столицею наклепницького туризму».

Як твердило видання "Медіабізнес", ситуація пов'язана з тим, що український бізнесмен Дмитро Фірташ подав позов до одного з судів Лондона проти газети Kyiv Post.

За інформацією газети, звинувачення на її адресу полягають в тому, що журналісти "створюють про Фірташа враження як про корумповану особистість".

У коментарі редакції Kyiv Post йдеться, що "наклепницький туризм" дозволяє подавати позови до судів Великобританії за наклеп на будь-якого автора, якщо його стаття чи книга стала доступною читачам на території Британії.

Київська незалежна медіа-профспілка навіть закликала олігарха Дмитра Фірташа "не ганьбитися" і відкликати позов проти газети "Kyiv Post":

"КНМП визнає право пана Фірташа на захист честі і гідності в суді, але наголошує, що його медійні можливості у сотні рази вищі від можливостей рядових громадян, в тому числі і журналістів, і всі закиди на свою адресу він може спростувати ефективніше, ніж будь-хто".

На думку захисників журналістів, "Фірташ чудово розуміє, що українські засоби масової інформації не такі багаті, щоб дозволяти собі наймати дорогих адвокатів для представлення своїх інтересів у провідних країнах Заходу".

КНМП нагадала, що таким же чином діяв і Рінат Ахметов щодо інтернет-видання "Оглядач", після чого потрапив до списку ворогів преси, який складали експерти медіа-профспілки й Інституту масової інформації.

Що ж таке «наклепницький туризм»?

Термін виник 10 років тому, коли низка американських зірок, як от Арнольд Шварценегер та Роман Полянські успішно виграли позови проти американських письменників та журналістів, які публікували якісь критичні матеріали.

Особливістю британського законодавства є те, що при позові на ЗМІ, позивач не мусить спростовувати інформацію, яку вважає наклепницькою. Навпаки, журналіст, чи письменник має доводити своє твердження. Навіть, якщо останнє є правдою, кошти на судовий процес, а це принаймні десятки тисяч фунтів можуть легко збанкрутувати будь-яке видання.

Тому, часто одного листа від британського правника достатньо, щоб засіб масової інформації оприлюднив спростування. Така ситуація не викликала надто багато нарікань до появи Інтернету, але з поширенням онлайн версій у світовій мережі виникло питання загрози свободі слова про яку пише Kyiv Post.

США навіть ухвалили закон, який застерігає американські суди не брати до уваги рішення британських судів з «наклепницького туризму».

Неурядова американська організація Freedom House зауважила, що в епоху Інтернету «наклепницький туризм» може використовуватися для запровадження цензури на глобальному рівні: «Британія стала улюбленим місцем для російських та українських олігархів, саудівських банкірів та усіх інших бажаючих затерти критичні розслідування».

За гіркою іронією, мода владоможців звертатися до судів щоб допекти журналістів, які їх критикують є суттєвим прогресом для України та колишнього СРСР. Ще не так давно, такі журналісти часто ставали жертвами нападів «хуліганів», чи гинули за нез'ясованих обставин. Як зауважує Freedom House: «Зростання транс-національної цензури відображає витонченість сучасного авторитаризму».

Генеральний прокурор Великої Британії Домінік Грів заявив, що головним випробуванням реформи англійського законодавства про наклеп буде збереження балансу, щоб люди могли зберігати свою ділову репутацію з одного боку, а з іншого, щоб принцип свободи слова не порушувався.

«Це складне завдання, але ми його не уникатимемо» - заявив пан Грів.

Про «тоталітаризм ЄС» і злочини тоталітаризму

2010-12-29T14:09:25Z

Перш ніж розійтися на Різдвяні канікули, Європейська комісія вирішила розібратися з історичною справедливістю і відхилила пропозиції низки країн криміналізувати заперечення злочинів Сталіна. Міністри закордонних справ Болгарії, Чеської Республіки, Угорщини, Латвії, Литви та Румунії звернулися із листом до Комісара ЄС з питань юстиції Вів'єн Федінг, у якому пропонували ухвалити рішення, щоб «заперечення будь-яких міжнародних злочинів розглядалося за подібними стандартами, які не дозволяють відновити сприятливі умови для відродження тоталітарних ідеологій».

Компартія Росії вшанувала ювілей Сталіна 21 грудня 2010 року у Москві покладанням квітів.

Єврокомісія відмовилася від такого кроку, оскільки у запереченні злочинів тоталітарного минулого «важко знайти спільний критерій», і це має вирішуватися у законодавстві країн на національному рівні. Пропозиція колишніх соціалістичних країн надійшла у відповідь на вимогу ЄС, аби ті країни ухвалили законодавство, яке криміналізує розпалення ненависті, тривіалізацію чи заперечення низки міжнародних злочинів, зокрема Голокосту.

Проте те законодавство не криміналізує злочини комунізму, число жертв яких перевищує кількість жертв навіть нацизму.

На цю суперечність звернули увагу двоє науковців, які надрукували статтю у Wall Street Journal під назвою «Тоталітарний ЄС». Джекоб Мчангама та Аарон Родес твердять у підзаголовку, що «Демократії не забороняють образливих промов, навіть якщо це заперечення Голокосту чи злочинів Сталіна». Вони твердять, що непослідовність законодавства ЄС у цьому питанні є кричущою і призводить до «драконівських обмежень свободи слова» навіть там, де йдеться про легкі форми заперечення злочинів.

Для прикладу наводиться випадок, коли німецький суд засудив вчителя, який у приватному листі до історика поставив під сумнів роль Гітлера у Голокості, хоча і не заперечував факт Голокосту як такий. Європейський суд з прав людини підтвердив законність рішення німецького суду.

Автори статті називають такий підхід ЄС подвійними стандартами, оскільки якщо законодавство має на меті запобігати відновленню тоталітарних ідеологій, то було б «збоченням оминути комунізм».

На їхню думку, заборона на заперечення Голокосту могла бути виправданою після Другої світової війни у Німеччині та Австрії, але тепер вона лише надає штучну можливість тим, хто заперечує Голокост, твердити, що їхні аргументи заборонено оприлюднювати. Таким чином, у країнах «консолідованої демократії» у ЄС було б ефективнішим давати інтелектуальну відсіч тим, хто заперечує Голокост, ніж «затикати їм рот» юридично. Те саме стосується і всіх інших міжнародних злочинів, твердять Джекоб Мчангама та Аарон Родес. На їхню думку, заборона у ЄС на заперечення будь-яких міжнародних злочинів уподібнює Євросоюз до саме тих тоталітарних режимів, які існують у Північній Кореї чи Ірані, де теж забороняється альтернативна інтерпретація історії.

На що не звертають увагу автори статті і Євросоюз, це те, що у Східній Європі є низка «не консолідованих демократій», а також «керованих демократій», де заперечення злочинів комунізму є напівофіційною політикою. Більше того, суперечність у ставленні Європи до злочинів комунізму дає можливість апологетам Сталіна закидати критикам сталінізму спроби перегляду наслідків Другої Світової війни і мало не відбілювання нацизму.

З одного боку, ПАРЄ засудила злочини комунізму, прирівнявши їх до злочинів інших тоталітарних ідеологій, а з іншого, Єврокомісія виявила певну непослідовність, очікуючи від країн Східної Європи ухвалення законодавства, яке виникло з повоєнного досвіду Німеччини та Австрії, але відмовляючись інкорпорувати у своє законодавство історичні реалії, важливі для всієї Східної Європи.

Досвід України у забороні заперечення Голодомору геноцидом українців засвідчив неефективність такого кроку в одній країні без ширшого європейського консенсусу. Проте саме такий досвід міг би стати прикладом для ЄС, чому чинне європейське законодавство варто або збалансувати, або скасувати загалом, як пропонують автори статті у Wall Street Journal.

Quo Vadis Україно? Aбо безвихідь багатовекторності

2010-12-24T15:19:34Z

Президент України Віктор Янукович цілує ікону під час Подячного молебну УПЦ МП з нагоди завершення 2010 року, в Києві, 24 грудня 2010 р. Фото УНІАН.

Ще рік тому половина політично активних українців могла сподіватися, що після нових виборів Україна нарешті отримає зелену дорогу до вступу у НАТО і Євросоюз, як це зробили країни Балтії і Центральної Європи. Справді, міжнародні організації ставили Київ у приклад країнам колишнього СРСР через здобутки свободи слова і вільні вибори.

Інша половина політично активних виборців сподівалася, що до влади нарешті прийде нова влада, яка наведе лад у країні і жити стане краще «вже сьогодні». Перемога Віктора Януковича дала тій частині виборців надію на проведення необхідних економічних реформ і усунення уявного дисбалансу у відносинах з Росією.

Чи можна вважати на кінець 2010 року, що Україна визначилася з вибором?
Центр з європейських реформ Євросоюзу оприлюднив у жовтні доповідь під заголовком «Україна відвертається від демократії та ЄС», де твердилося: Україна замикається у собі і стає дедалі більше авторитарною; президент придушує незалежні ЗМІ, опозицію і концентрує владу; прогрес у напрямку ЄС буде дуже повільним.

Нова стаття автора дослідницького центру Томаша Валашека запитує: «Чи втратила Україна апетит до реформ?». Автор вже не ставить під сумнів, що президент і далі посилює свої повноваження, але й констатує призупинення економічних реформ.

Він вказує, що Київ порушив умови МВФ щодо повернення ПДВ в Україні; зупинив реформування Нафтогазу України при додатковому обтяженні компанії боргами РосУкрЕнерго; вдарив по імпортерах нафтопродуктів безглуздим 40%-им митом; покарав вітчизняні компанії, які розробляють газові і нафтові родовища в Україні додатковим податком.

Парадоксально, все це відбувалося на фоні покращення відносин з ЄС. Україна отримала «дорожну мапу» для майбутніх безвізових подорожей українців до ЄС. Київ також відновив переговори про зону вільної торгівлі з ЄС після того, як делегація ЄС пригрозила їх зупинити взагалі.

Валашек доходить висновку, що Україна здатна при новій владі ухвалювати складні рішення, якщо постає під суттєвим тиском, і радить західним урядам вимагати реформ, користуючись останнім важелем впливу на Україну - позиками МВФ.
Чи сприймуть у Києві таке «лікування»?

Гроші можна позичити і в Росії, яка не буде до того ж обумовлювати позики дотриманням прав людини, свободи слова і демократичних виборів. Але розплачуватися можливо доведеться газопроводом, цілими індустріями Сходу України і, врешті, суверенітетом. У Новому році Києву доведеться шукати відповідь на це запитання.

Припущення про «білорусизацію» Україну є радше передчасними. Це невигідно ні Росії, ні ЄС. І сам президент Янукович не висловлював бажання побачити своє ім'я у логічному ряду Лукашенка - Кастро - Чавес.

Британський Economist прийшов до висновку про «путінизацію» Східної Європи, лідером якої є Україна, яка буцімто прагне відтворити російську модель керованої демократії. Але Банкова розуміє, що «Україна - не Росія», і для керованої демократії бракує головного чинника - невичерпного ресурсу природних копалин, які можна продати на Захід, і за ці гроші «обміняти» громадянські свободи свого виборця на економічний добробут.

Британський дослідник і експерт Європейської ради з міжнародних відносин Ендрю Вілсон запропонував компромісний варіант «фінляндизації» України: "Гра в балансування між Росією та Заходом дозволяє еліті залишатися при владі і зберігати олігархічну економіку в (за інших умов) шкідливій рівновазі напівреформ. І Росія, і Захід достатньо в цьому зацікавлені, аби підживлювати таку гру в баланс".

Мова йде про те, що на відміну від країн Центральної Європи, Україні варто піти шляхом Фінляндії, яка є членом ЄС, але не є у НАТО. Але «фінляндизація» є все одно однозначним цивілізаційним вибором на користь ЄС.

Отже, вибір України у 2011 році окреслюється, з одного боку, неспроможністю йти еволюційним шляхом Центральної Європи у напрямку НАТО-ЄС, а з іншого, загрозою зійти на шлях «путінизації» чи «білорусизації». Чи засвідчує, це також, що риторика Києва про багатовекторність зовнішньої орієнтації України лише приховує неспроможність або небажання здійснити вибір?